Відкрити головне меню

Пунда Віктор Васильович

український військовик

ЖиттєписРедагувати

За освітою — електрик, працював у колгоспі, в Тернополі, жив у гуртожитку, на вихідні навідувався додому. Час од часу їздив на заробітки.

У молоді роки у ЗС колишнього СРСР служив у Чехословаччині у бронетанкових військах, спеціальність — механік-водій танків. Був активним учасником Революції Гідності. Добровольцем пішов на передову.

Призваний за мобілізацією.

Загинув зі своїм товаришем Віктором Бойком з Київщини 6 жовтня 2014 під час обстрілу російськими збройними формуваннями в Перевальському районі Луганської області поблизу Дебальцеве. Тоді ж поліг смертю хоробрих Віктор Бойко. Зазнав смертельних поранень та помер 9 жовтня Віталій Чмелівський.

Похований у рідній Іванівці 11 жовтня 2014 року.

Залишилась мати та сестра. Особисте життя не склалося, з дружиною розлучився, дітей не було.

10 жовтня 2014 року у Тернопільській області оголошено Днем жалоби у зв'язку із загибеллю його та Андрія Рави під час виконання службових обов'язків у зоні проведення бойових дій.

ВідзнакиРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[1].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 13 травня 2015 року № 282/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати

  • Смільська, О. Матері не дочекалися ще двох синів / Оксана Смільська // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 39 (15–21 жовт.).
  • Якушко, О. А міг же не їхати… / О. Якушко // Вільне життя плюс. — 2014. — № 84 (17 жовт.). — С. 3 — (Нові втрати).

ПосиланняРедагувати