Хрустальний
Хруста́льний (до 1920 року — Криндачі́вка, у 1920—2016 роках — Кра́сний Луч) — місто в Україні, адміністративний центр Хрустальненської міської громади Ровеньківського району Луганської області. З весни 2014 року місто перебуває під окупацією російських військ.
Географія
ред.Відстань автошляхами до Луганська — 62 км,[2] фізична відстань до Києва — ~636,3 км[3].
Сусідні населені пункти:[3]
Історія
ред.Терен сучасного міста ймовірно було заселено ще в глибоку давнину, про що свідчать курганні поховання епохи пізньої бронзи. Перші значні поселення поблизу міста виникли у XVII столітті. Через них проходив шлях, яким доставляли сіль з Бахмута до Ростова, Таганрога й Новочеркаська. Згодом уздовж шляху селилися люди, займаючись скотарством і землеробством.
У 1880-х на південних схилах Донецького кряжу знайшли значні поклади антрациту.
У 1894 на території міста з'явилася перша шахта. Розвиток вугільних підприємств стримувала відсутність залізничного транспорту. Гужовий транспорт уже не задовольняв шахтовласників. Тому виникла нагальна потреба у будівництві залізничної гілки, що зв'язує рудники з найближчою станцією Штерівка. У 1900 залізнична гілка довжиною 12,5 верст з'єднала вугільні підприємства з казенною Катерининською залізницею. Нову станцію назвали Криндачівка за іменем власника ділянки землі Криндача. Незабаром навколо станції виросло робітниче селище, яке отримало однойменну назву. До 1913 в Криндачівці вже діяло 18 вугледобувних шахт.
Напередодні першої світової війни Криндачівка являла собою невелике глухе містечко, що потопає в бруді. У 1913 в ньому проживало 3 500 осіб. На вузьких кривих вулицях селища тулилися одна до іншої глинобитні хатини та землянки сімейних шахтарів. Було також близько двадцяти кам'яних казарм і дерев'яних бараків, схожих на труни, в яких жили сезонні робітники й шахтарі, що ще не мають власної халупи. У селищі не було жодної мощеної вулиці. Навесні та влітку тут стояла непролазна багнюка. За питною водою ходили за 2-3 кілометри. Із заходом сонця Криндачівка поринала в темряву. Вкрай важкими були умови праці криндачівских шахтарів — робочий день тривав 12 годин. Заробітна ж плата у забійників, вагонників і саночників не перевищувала 1 карбованець 50 копійок в день, а у робітників інших категорій була ще менше.
До 1917 існувало лютеранське село Маручине (Марієнфельд) на орендованій землі в Катеринославській губернії, Слов'яносербський повіт, Іванівська волость; у радянський період — Ворошиловградська/Донецька область, Іванівський/Краснолуцький район. Лютеранський прихід Ростов-Луганськ. Землі 1135 десятин. Мешканці: 100 (1905), 250 (1911), 189/51 німці (1926).[4]
У 1920-ті за планом ГОЕЛРО за 7 км від селища почали будувати Штерівську електростанцію. Згодом на честь цієї події відбувся мітинг гірників, на якому вирішено перейменувати Криндачівку в Красний Луч. У 1926 Красний Луч отримав статус міста районного підпорядкування та електроенергію від Штерівської ДРЕС.
З 18 липня 1942 по 1 вересня 1943 місто було під контролем нацистів.
З 1991 — у складі незалежної України.
12 травня 2016 ВРУ постановила надати місту назву Хрустальний[5][6]. Постанова набрала чинності з дня, наступного за днем її опублікування.
Війна на сході України
ред.Невдовзі після проголошення «Луганської народної республіки» у 2014 році місто опинилося під контролем сепаратистів. Так, ще 25 квітня 2014 року депутати міської ради висловили свою підтримку сепаратизму, а 30 квітня 2014 року над будівлею міської ради було вивішено російський прапор[7]. 3 червня 2014 року було захоплено податкову інспекцію[8], а 18 червня 2014 року — військкомат[9].
Починаючи з 9 серпня 2014 року антитерористичними силами здійснювалися спроби визволення міста від терористів, того дня в бою загинув солдат 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Віталій Галянт. В центрі міста почалися активні бойові дії, були завдані авіаційні удари по місцях дислокації бойовиків — біля заводу «Стандарт», здійснювалися удари по блокпостах у місті, знищений блокпост на виїзді з Хрустального в бік Сніжного (Штергрес)[10]. Чимало мешканців намагалися залишити місто[11]. Проте відбити місто українським військам не вдалося.
22 листопада 2014 року в місті перекинулася російська вантажівка зі зброєю та набоями, усі окупанти у військовій формі із російськими шевронами загинули[12].
Станом на ранок 9 грудня 2014 року з Хрустального позникали «козаки», місто патрулюють російські військові, велике скупчення військової техніки — біля водосховища Грабово окупанти облаштували «Гради» та гаубиці[13].
12 грудня 2014 року надійшла інформація, що жителі міста повністю вигнали російських бойовиків-козаків[14].
Протягом 2-4 лютого 2015 року українські військові поблизу Хрустального знищили зведений танковий підрозділ терористів — 7 танків було підбито в першу добу наступу, 4 танки протягом наступних 2 діб, ще 3 танки вийшли з ладу з інших причин[15]. З 5 на 6 лютого 2015 року до Хрустального було доставлено до 80 трупів окупантів — чергову партію — терористів, ліквідованих під Дебальцевим[16].
Російсько-українська війна
ред.16 червня 2022 року в населеному пункті Хрустальний стався вибух боєприпасів на складі окупантів. Судячи з вибухів детонації та масштабів пожежі, горів склад з боєприпасами та іншою зброєю російських окупантів[17].
Вночі 24 липня 2022 року українські військові шістьма ракетами з комплексу M142 HIMARS поцілили прямо в дах готелю, в якому знаходився командний пункт одного з великих підрозділів окупанта. За даними української розвідки, втрати склали до 100 осіб[18].
Населення
ред.Згідно з переписом населення 2001 року у Хрустальному проживало 94875 осіб.[19]
1923 | 1926 | 1939 | 1959 | 1970 | 1979 | 1989 | 1992 | 2001 | 2006 | 2010 | 2020 |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1 811 | 7 009 | 59 271 | 93 764 | 102 636 | 105 946 | 113 278 | 114 200 | 94 875 | 88 413 | 84 792 | 79 957 |
Національний склад
ред.Національний склад населення за даними перепису 2001 року[20]:
Національність | Відсоток |
---|---|
росіяни | 49,20% |
українці | 46,12% |
білоруси | 1,14% |
татари | 1,01% |
вірмени | 0,37% |
молдовани | 0,25% |
азербайджанці | 0,14% |
поляки | 0,13% |
грузини | 0,12% |
інші/не вказали | 1,52% |
Мовний склад
ред.Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[21]:
Мова | Чисельність, осіб | Відсоток |
---|---|---|
Російська | 83 211 | 87,82% |
Українська | 9 885 | 10,43% |
Вірменська | 187 | 0,20% |
Білоруська | 120 | 0,13% |
Румунська | 49 | 0,05% |
Циганська | 40 | 0,04% |
Інші/Не вказали | 1 264 | 1,33% |
Разом | 94 756 | 100% |
Економіка
ред.Видобуток кам'яного вугілля (антрациту) — ДП «Донбасантрацит», Шахти «Краснолуцька», імені газ. Ізвєстія, «Княгининська», «Краснокутська», «Новопавлівська», «Міусинська», «Хрустальська»). Машинобудівний, ливарно-механічний заводи. Виробництво будматеріалів, легка, харчова промисловість. Швейна фабрика. Головна гордість міста (в економічному плані) — цегельня «Фагот».
Завод «Красний луч», що спеціалізується на випуску гідроакустичних та навігаційних систем для військово-морського флоту, нині не працює. Господарський суд Луганської області в серпні 2007 року схвалив план санації заводу. Передбачається вивіз з підприємства впродовж року основних ліквідних активів (близько 70 % тих, що є в наявності).
Транспорт
ред.Пам'ятники міста
ред.У районі річки Міус розташований меморіальний комплекс Міус-фронт. У час німецько-радянської війни тут проходив однойменний оборонний рубіж. Деякі вулиці міста названі на честь Героїв Радянського Союзу, які загинули в боях за вигнання нацистів з Донбасу. Це відомий пілот-винищувач, «біла лілія Сталінграда» Лідія Литвяк, Погорелов та ін.
Спорт
ред.У місті працює ДЮСШ, яка зростила чимало відомих спортсменів в різних видах спорту, особливо з легкої атлетики, футбол і важкої атлетики. Також у місті тривалий час у Палаці піонерів працював шаховий гурток під керівництвом Новоскольцева Миколи Федоровича, який виховав чимало спортсменів різного рівня: кандидатів у майстри спорту і першорозрядників.
Навчальні заклади
ред.Органи влади
ред.Місцеві органи влади представлені Краснолуцькою міською радою, яка входить до складу Луганської області України.
Міський голова — Філіппова Марина Вікторівна. До міської ради входить 50 депутатів.[22]
Відомі люди
ред.- Абдумаликов Фатхула (Федір Федорович) — військовий комісар міста, депутат міськради кількох скликань
- Братченко Станіслав Никифорович — український археолог
- Зеленець Микола Анатолійович — литовський дипломат. Почесний консул Литви в Луганську.
- Косичі (династія)
- Овсюк Олександр Михайлович — український дипломат, правознавець, письменник. Кандидат юридичних наук.
- Редькин Віктор Миколайович (1977-2014) — молодший лейтенант МВС України, учасник російсько-української війни.
- Шматько Микола Гаврилович — український скульптор, художник.
- Шух Михайло Аркадійович — український композитор, педагог, диригент. Заслужений діяч мистецтв України (2001).
- Жемчугов Володимир Павлович — український партизан, учасник російсько-української війни, герой України (2017).
- Гресь Віктор Степанович — радянський і український режисер, сценарист, актор. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1982). Народний артист України (2000).
- Лук'янченко Володимир Валерійович (1964—2014) — український військовий, учасник війни на сході України.
- Данілов Олексій Мячеславович - український політик, секретар РНБО. Голова Ради експертів з питань енергетичної безпеки.
- Чупрін Михайло Русланович — старший лейтенант полку «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, що трагічно загинув під час російського вторгнення в Україну 2022 року, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (2022, посмертно).
Примітки
ред.- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2021 року (PDF)
- ↑ Облікова картка м Красний Луч на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 16 серпня 2014.
- ↑ а б Хрустальний — геопортал адміністративно-територіального устрою України[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ http://wolgadeutsche.net/diesendorf/Ortslexikon.pdf [Архівовано 30 листопада 2016 у Wayback Machine.] Німці Росії
- ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 23 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
- ↑ UNIAN. Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
- ↑ Красний Луч на Луганщині вже під російським «триколором»
- ↑ У Красному Лучі озброєні люди захопили податкову. Архів оригіналу за 4 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ Озброєні люди захопили військкомат у Красному Лучі. Архів оригіналу за 23 листопада 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ Триває бій в центрі Красного Луча. Перевага на боці українських військових. Архів оригіналу за 11 серпня 2014. Процитовано 12 серпня 2014.
- ↑ Мешканці Красного Луча масово залишають місто. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 30 листопада 2014.
- ↑ На Луганщині перекинулася вантажівка з російськими вояками — не вижив ніхто. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 22 листопада 2014.
- ↑ ЗМІ: З Красного Луча зникли «казаки», тепер місто окуповане російськими військовими. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014.
- ↑ У Красному Лучі місцеві жителі вигнали з міста терористів-казаків, — прес-центр АТО. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 13 грудня 2014.
- ↑ Сили АТО знищили зведений танковий підрозділ терористів. Архів оригіналу за 4 лютого 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
- ↑ У Красний Луч прибула чергова партія трупів бойовиків, знищених під Дебальцевим. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 6 лютого 2015.
- ↑ В окупованому Хрустальному вибухнув склад боєприпасів росіян. Мілітарний. 16 червня 2022.
- ↑ В Красному Лучі знищили командний пункт окупантів. Мілітарний. 24 липня 2022.
- ↑ а б Динаміка чисельності населення міст України. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 16 серпня 2014.
- ↑ Національний склад міст. Datatowel.in.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2024.
- ↑ Облікова картка Краснолуцької міської рада на сайті ВРУ[недоступне посилання з липня 2019]
Посилання
ред.- Краснолучский приборостроительный техникум [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
- Украина избавилась от производителя навигационных систем для ВМФ (рос.)
- Мармурова скульптура Короля мармуру Миколи Шматька [Архівовано 6 січня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
Література
ред.- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Куромія Г. Свобода і терор у Донбасі: Українсько-російське прикордоння, 1870-1990-ті рр. — Київ: Основи, 2002. — 510 с. (резюме, djvu) [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Подов. В. И., Курило В. С. История Донбасса: В 3 т. Т.2: Донбасс в XIX в. — Луганск: Альма-матер, 2004. — 384 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939—1959 рр.): монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. — Донецьк, 2008. — 192 c.
- Подов В. І., Курило В. С. Історія Донбасу. — Луганськ: Вид-во ДЗ «ЛНУ ім. Т. Г. Шевченка», 2009. — 300 с.
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945—1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.