Галянт Віталій Ігорович
Віта́лій І́горович Галя́нт (1994—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Галянт Віталій Ігорович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
16 червня 1994 Розкішна | |
| Смерть |
9 серпня 2014 (20 років) Красний Луч | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2013-2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Десантні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Народився 1994 року в селі Розкішна Ставищенського району Київської області. Закінчив 2009 року Розкішнянську ЗОШ (9 класів). Вступив до Таращанського агротехнічного коледжу (сучасний Таращанський державний технічний та економіко-правовий коледж). Перевівся до Київського професійного ліцею транспорту, який закінчив 2012 року й здобув професію «слюсар з ремонту автомобілів».
З 23 травня 2013 року проходив військову службу за контрактом. В часі війни — стрілець, 95-та окрема аеромобільна бригада. З квітня 2014-го перебував в зоні бойових дій.
9 серпня 2014-го загинув під час боїв за місто Красний Луч. На зустріч хлопцям виїхав БТР з нашими розпізнавальними знаками, це були терористи, які відібрали нашу техніку. Хлопців важко поранило; Віталій став витягати пораненого бійця, але не встиг. Тіло Віталія залишилось на полі бою. В середині серпня 2014-го у Віталія мало відбутися весілля.
Тимчасово похований у селищі шахти Новопавлівська — на околиці Красного Луча, разом з бійцем ДУК Андрієм Прищеп'юком-«Шершнем».
26 грудня 2014-го тіло ексгумоване пошуковцями місії «Евакуація-200».
Впізнаний за екпертизою ДНК. Похований в селі Розкішна, без Віталія зосталися мама Людмила Володимирівна й вітчим Анатолій та молодша на 6 років сестра.
Мати Віталія очолила спілку учасників АТО у себе в районі та продовжувала розшукувати зниклих бійців; ще десять хлопців вдалося повернути і поховати на рідній землі.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов'язку відзначений — нагороджений
- 15 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- 2 вересня 2015-го в Розкішнянській ЗОШ відкрито меморіальну дошку пам'яті Віталія Галянта.
- Одна із вулиць села Розкішна носить ім'я Галянта Віталія.
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 17.
- вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави[1]
Примітки ред.
Джерела ред.
- Указ Президента України від 15 вересня 2015 року № 546/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Галянт Віталій Ігорович [Архівовано 29 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Пам'ятаймо Героїв [Архівовано 5 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Герої не вмирають [Архівовано 22 січня 2016 у Wayback Machine.]
- Український Меморіал
- Київщина пам'ятає: боєць 95-ої окремої аеромобільної бригади Віталій Галянт
- Полеглі звитяжці приходять до рідних у снах
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |