Відкрити головне меню

Вербува́тівка — село в Україні, у Варварівській сільській територіальній громаді Юр'ївського району Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року становить 860 чоловік.

село Вербуватівка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Юр'ївський район
Громада Варварівська сільська громада
Код КОАТУУ 1225980701
Облікова картка Вербуватівка 
Основні дані
Населення 860
Поштовий індекс 51326
Телефонний код +380 5635
Географічні дані
Географічні координати 48°40′27″ пн. ш. 35°56′32″ сх. д. / 48.67417° пн. ш. 35.94222° сх. д. / 48.67417; 35.94222Координати: 48°40′27″ пн. ш. 35°56′32″ сх. д. / 48.67417° пн. ш. 35.94222° сх. д. / 48.67417; 35.94222
Середня висота
над рівнем моря
68 м
Найближча залізнична станція Платформа 978 км.
Місцева влада
Адреса ради 51326, Дніпропетровська обл., Юр'ївський р-н, с.Вербуватівка, вул.Центральна,55-а, тел. 5-63-46
Сільський голова Садуненко Валерій Іванович

Офіцерова Надія Вікторівна (дані на 2016 р.)

Карта
Вербуватівка. Карта розташування: Україна
Вербуватівка
Вербуватівка
Вербуватівка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Вербуватівка
Вербуватівка
Вербуватівка. Карта розташування: Юр'ївський район
Вербуватівка
Вербуватівка

Вербуватівка у Вікісховищі?

Географічне розташуванняРедагувати

Село Вербуватівка знаходиться на лівому березі річки Мала Тернівка, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Варварівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Морозівське (Павлоградський район), на протилежному березі — села В'язівське-Водяне, Долина та Нижнянка. Через село проходять автомобільна дорога Т 2107 і залізниця, станція Платформа 978 км.

ІсторіяРедагувати

Вигідне географічне положення та природні багатства сприяли поселенню жителів ще в ранню давнину. Це були втікачі з кріпацтва Романенко і Савчук та чумаки, які спочатку зупинилися для відпочинку, а після зупинилися на постійне життя. Через кілька років кількість поселенців значно зросла. Село зростало із року в рік переважно за рахунок переселенців із села (Вербуй). Село не було панським, але жителі села через свої злигодні змушені були йти в найми до панів сусідських сіл, пізніше економічному розвитку села сприяла залізниця, яка побудована у XIX ст. та ґрунтова дорога, що йшла паралельно залізниці з півночі на південь, перетинаючи село.

В роки громадянської війни деякі жителі села відстоювали радянську владу. Серед них Триль Карпо Кіндратович, червоногвардієць. У 1918 р. вороги схопили його в селі, а в м. Павлограді вчинили над ним жорстоку розправу. Серед учасників громадянської війни Попугай Іван Григорович, який у 1919 році 16-річним юнаком пішов добровільно на фронт. Він був убитий білогвардійцями у Запорізькій області під Токмаком. Кравченко Яків Маркович та Капелюха Роман Григорович брали участь у штурмі Перекопу, зайшовши в тил ворога через Сиваш. Пройшли останні вибухи громадянської війни. Почалося встановлення радянської влади на селі. Створюється партійний осередок першим секретарем якого був Петро Борисович Киян, партизан. У 1927 р. в селі було організовано два «Червоні токи». Бідні селяни і маломіцні середняки, які до цього часу молотили свій хліб ціпами, охоче завозили із свого поля врожай на «Червоний тік».

Через рік у 1928 р. по ініціативі партосередку, при підтримці активу села із бідноти було організовано СОЗ «Авангард» (СОЗ — спільний обробіток землі). Через рік у 1929 році СОЗ було об'єднано з комуною «Сільський пролетар», яка знаходилась від села на відстані 5 кілометрів, а жителі південної частини села організували свою артіль.

У 1933 р. — коли тяжкий голод обрушився на людей. Багатьох прекрасних трударів села забрала жорстока, невблаганна смерть. Знову відбудова, знову тяжка праця. Село розквітало з кожним роком ставало все кращим.

Друга світова війна залишила глибокий слід у кожному людському серці. Але особливо запам'яталися жителям села події, що сталися у лютому 1943 року. Під натиском радянських військ нацистам довелось відступати, але перегрупувавшись і поповнивши свої ряди есесівцями, німці пішли в наступ і захопили села Нижнянку, Долину, Вербуватівку.

Одного разу, коли німці виявили біля села вбитого німецького солдата, вони вирішили жорстоко помститися мешканцям села. Німці зібрали чоловіків і молодих хлопців, та загнали їх у хату. Після цього підпалили цю хату і автоматними чергами стріляли по ній. Врятуватись вдалося тільки трьом молодим чоловікам, це були: Дігтяренко П. Г., Синчук І. П., які сховалися в гарячу піч, та Котенко І. Г., який заліз під лавку, що стояла біля стіни. Сім нацистських куль пронизали тіло Котенка І. Г.. Через деякий час, коли вщухла стрілянина, вони вискочили з палаючої хати. Сусіди сховали чоловіків в себе на горіщі, а через декілька днів, переодягнувши в жіночий одяг, відвели їх по рідним домівкам.

Пізніше німецька піхота, яку супроводжували танки, пішли в наступ на підрозділ радянських військ, який відступив за село до Кирикової балки. Радянські воїни вступили в нерівний бій, відкрили вогонь. В цьому нерівному бою, всі наші воїни загинули (а їх було 76), знищивши більше 200 нацистів.

Після звільнення села тіла героїв були перенесені й поховані в центрі села. На клопотання школи на братській могилі поставлено пам'ятник.

Великого лиха зазнали жителі села Вербуватівка. А після остаточного звільнення села від нацистської навали, потопаюче у вербах село, залишилося переважно в руїнах і попелищах.

Після війни головою колгоспу обрали жінку Васильченко Марію Василівну. Головою сільської ради — Мураховського Павла Павловича. Обробляти поля довелося коровами та бідним інвентарем. Згодом тягло поповнилося за рахунок поранених коней, що поступали з військових частин. Жителі колгоспу працювали від зорі до зорі, не покладаючи рук.

Після закінчення Німецько-радянської війни почалося нове життя. Побудували в селі Вербуватівську загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, будинок культури, магазини, двоповерховий дитячий заклад на 35 дитячих місць, медпункт.

ЕкономікаРедагувати

На території ради працюють одинадцять фермерських господарств, 30 одноосібників.

З 2015 р. в селі працює ІТ компанія ТОВ «ЗОРЯНЕТ» з надання доступу до мережі інтернет за допомогою оптичного кабеля.

З 2017 р. в селі відкрито Готель-хостел Корона, який працює цілодобово та має одну кімнату люкс, напівлюкс та хостел на 24 ліжко-місця.

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

  • Школа I—II ст.
  • Дитячий садочок.
  • Амбулаторія.
  • Будинок культури.

Пам'ятникиРедагувати

 
Група могил радянських воїнів у с. Вербуватівка

На території сільської ради знаходяться три братські могили та пам'ятний знак односельцям — воїнам, які загинули в роки Другої світової війни.

Група могил (три братські) радянських воїнів знаходиться в центрі села, вулиця Центральна, біля школи. У двох могилах поховані останки 70 воїнів 4-го гвардійського стрілецького корпусу 6-ї армії і 303-ї стрілецької дивізії 12-ї армії Південно-Західного фронту, які загинули в лютому та вересні 1943 року при визволенні села від німецько-фашистських загарбників. У 1971 році в третю братську могилу перенесено з місць боїв останки 7 воїнів. В 1960 році біля могили установили скульптуру «Воїн з автоматом». Територія пам'ятки 5,0×7.0 м. Напис на меморіальній дошці «ВЕЧНАЯ СЛАВА И ПАМЯТЬ ГЕРОЯМ, ПОГИБШИМ В ВЕЛИКОЙ ОТЕЧЕСТВЕННОЙ ВОЙНЕ ЗА ОСВОБОЖДЕНИЕ НАШЕЙ РОДИНЫ 1941—1945 гг.» Поховання та територія пам'ятки упорядковані[1].

ПриміткиРедагувати

  1. За матеріалами краєзнавчого музею Вербуватівської середньої школи

Інтернет-посиланняРедагувати