Абрютін Сергій Миколайович
Сергі́й Микола́йович Абрю́тін (8 квітня 1983, Ходине, Глухівський район — 29 грудня 2014, Піски, Ясинуватський район) — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
| Абрютін Сергій Миколайович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
8 квітня 1983 Глухівський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР | |
| Смерть | 29 грудня 2014 (31 рік) | |
| Поховання | Петропавлівське кладовище | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | «Абрек» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Короткий життєпис ред.
Батько був трактористом, мама — кухарем у колгоспі. Закінчив середню школу, у Глухові вивчився на тракториста, в армії служив зв'язківцем. Після розформування частини працював у Глухівському лісгоспі, 2005 року пішов у міліцію.
4 роки працював у сумській міліції, патрульно-постова служба, нагороджений іменним годинником за відмінну службу. При одному затриманні хулігана напідпитку довелося застосувати силу. Згодом виявилося, що це був родич високопоставленого міліціянта. 2009 року Сергій змушено покинув ряди міліції. Працював охоронцем у Сумах, їздив на заробітки до Москви, повернувшись, влаштувався вантажником.
З квітня 2014-го в складі батальйону патрульної служби «Суми», снайпер 1-ї штурмової роти. Після скандалу із заступником командира батальйону звільнився, пішов до військкомату. В часі війни — заступник командира бойової машини, навідник-оператор, 93-а окрема механізована бригада.
Від жовтня 2014-го на фронті. Ніс службу на блокпостах, змінював побратимів у терміналі Донецького аеропорту. Загинув 29 грудня 2014-го в бою з російськими збройними формуваннями, що напали на позиції українських вояків. Терористи почали атакувати вночі поблизу селища Піски. Сергій устиг надіти каску, але не бронежилет. Абрютіна прошила кулеметна черга, коли він намагався витягти з оточення пораненого побратима. У тому бою загинули ще два вояки, з них — Олексій Дурмасенко.
Вдома залишилися дружина Марина і 5-річний син. Похований у місті Суми, Центральне кладовище, Алея поховань Почесних громадян.
Нагороди та вшанування ред.
- Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- У рідному селі Ходине Глухівського району на честь Абрютіна Сергія відкрито меморіальну дошку[2].
- Рішенням Сумської міської ради від 22 лютого 2017 року № 1757-МР Сергію Миколайовичу Абрютіну присвоєно звання «Почесний громадянин міста Суми» (посмертно)[3][2].
- Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 29 грудня[4][5].
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ а б Абрютін Сергій Миколайович. smr.gov.ua. Інформаційний портал Сумської міської ради. Архів оригіналу за 12 травня 2021.
- ↑ Абрютін Сергій Миколайович. sumymemory.gov.ua. Книга пам'яті Сумської області. Архів оригіналу за 29 грудня 2021.
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 29 грудня на YouTube
Джерела ред.
- Абрютін Сергій Миколайович [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Сергій Абрютін — «кіборг» із Пісків
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |