Піддубці (Луцький район)

село Піддубці
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Луцький район
Рада	Піддубцівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA07080230170099344
Основні дані
Засноване	1322
Населення	1037
Площа	1 км²
Густота населення	1037 осіб/км²
Поштовий індекс	45635
Телефонний код	+380 332
Географічні дані
Географічні координати	50°45′47″ пн. ш. 25°30′49″ сх. д. / 50.76306° пн. ш. 25.51361° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	228 м
Місцева влада
Адреса ради	с. Піддубці, вул. Миру, 14
Карта
	Піддубці
	Піддубці
Мапа
	Піддубці у Вікісховищі

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Підду́бці — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області.

У Вікіпедії є статті про інші географічні об’єкти з назвою Піддубці.

Назва

Назву свою отримало воно від місцевості при річці Коноплянці, що покрита в давнину була розкішними дубовими лісами. У зв'язку з цим існує легенда про походження назви села: «Йшли подорожні у пошуках місця, де б можна було заснувати поселення. Встигли вже і потомитися. Натрапили вони на дубовий ліс. Густі крони могутніх дубів манили своїм захистом від пекучого сонця. Тож зупинилися мандрівники відпочити. Та раптом помітили, що з найбільшого дубу лилося дивне сяйво. Підійшли ближче і побачили, що на ньому проявилася ікона Божої матері. І зрозуміли люди, що це знак Божий. І почали падати столітні дуби під сокирами, але не жаліли про це, бо знали, що помирають за благе діло. Тож заснували тут поселення, яке на честь цього дива назвали Піддубцями. А з дубу, на якому проявилася ікона, люди зробили іконостас».

Історія

Належить до найдавніших поселень Луччини і має свою багату і своєрідну історію.

Згадується 8 грудня 1322 р. у грамоті князя Любарта Гедиміновича^[2].

Село відвідувала Леся Українка, яка приїжджала до своєї подруги Марії Биковської, що працювала вчителькою в церковно-приходській школі. Ці події поетеса описала у своєму нарисі «Школа».

В 1940 р. село стало райцентром і тут був райвідділ НКВС.

Місцева громада вирішила встановити пам'ятну стелу загиблим та жертвам репресій НКВС. 23 червня 2016 року митрополит Луцький і Волинський Михаїл прибув освятити пам'ятник жертвам.^[3] Під час відкриття пам'ятної стели тим, хто в 1941 році загинув від рук НКВС, спалахнув скандал навколо священнослужителя церкви Московського патріархату в селі: «служитель» Микола Лафет назвав український прапор ганчіркою, викликав поліцію і повідомив, що прапор було піднято незаконно.^[4] Пізніше Єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл спростував цю інформацію і назвав це наклепом на священника^[5].

18 листопада 2017 року в Піддубцях освячено тимчасовий храм УПЦ КП на честь апостолів Петра й Павла^[6].

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1051 особа, з яких 489 чоловіків та 562 жінки.^[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1032 особи.^[8]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[9]

Мова	Відсоток
українська	98,75 %
російська	0,87 %
молдовська	0,19 %
білоруська	0,10 %
словацька	0,10 %

Пам'ятки археології

На околиці села були відомі два курганні могильники давньоруського періоду. Перший з них знаходився за 1,5 км на північний схід від села, в лісі, і нараховував 80-90 насипів, а другий складався із 180 курганів, котрі були розташовані за 1,5 км на південний схід від села, також у лісі. 1898 року К. Мельник у кожній з поховальних груп розкопала відповідно 16 та 3 кургани. У 1937 р. ще 30 насипів дослідив Я. Фітцке. Біля кістяків виявлено кераміку, залізні цвяхи, бронзові та срібні скроневі кільця, сережки, персні, скляні намистини

Пам'ятки архітектури

Церква Святої Покрови XVIII ст. є одним із найцікавіших взірців барокової архітектури на Волині.

Десь в середині XVI ст. в селі Піддубці луцькі монахи заснували монашеський скит. Мабуть, вони захотіли відокремитись і вести самітнє чернече життя. Так і виникла в селі православна обитель. Іноки вибудували тут дерев'яний храм Божий ім'я Різдва Пресвятої Богородиці та чернечі будівлі. Тоді ж у церкву внесли чудотворну ікону Божої Матері, яка впродовж віків славилася своїми відпустами і зціленнями.

Хоча існує й інша гіпотеза, відповідно до якої церква в селі була побудована згідно з указом імператриці Катерини ІІ.

А під час Другої світової війни на церкву скинули снаряд. Але він дивом не зірвався. Біля цієї ж церкви було джерело з цілющою водою. Серед жителів села побутує легенда, що до нього ще цар Петро І присилав гінців за водою.

Після Берестейської унії 1596 року храм перейшов до уніатів і почалось будівництво нової церкви та монастирських будівель. На місці дерев'яної православної церкви видатний архітектор Павло Ґіжицький (автор костелу отців Бернардинів в Луцьку, Ліцеального костелу Св. Ігнатія Лойоли у Кременці та ін.) побудував величавий мурований храм Різдва Божої Матері та такі ж розкішні монастирські будівлі. Церква є пам'яткою пізнього бароко, з чітко вираженими ордерними деталями, що характеризують перехід до класицизму. Храм складний, незвичний у плані, торець рамен увінчують дві триярусні вежі. Великий восьмигранний верх спирається на масивні пілони. Увінчує це все велика барокова баня з декоративним ліхтариком. Поряд — маленькі вісім бань на бічних вежах. Архітектору Ґіжицькому приписують також проект храмового вівтаря, оздобленого колонами.

Хоча церква входить до Державного реєстру національного культурного надбання і охороняється державою, останнім часом була проведена вкрай негативна реставрація храму, яка полягала, зокрема, у перекритті покрівлі. Проведені роботи спотворили автентичний та первісний вигляд церкви, її колористику та зменшили естетичну цінність пам'ятки.

Покровська церква
Збережена церковна брама
Декорації куполів після реставрації церкви

Відомі люди

В селі народилися

Бохонко Григорій (псевдо «Став») — пластун, надрайоновий провідник ОУН Луцького району, загинув у бою.
Василина Демчинська (псевдо «Циганка») — організаторка медичної допомоги повстанцям УПА. Загинула 14 серпня 1945 р. у рідному селі в бою з енкаведистами. Нагороджена медаллю «За боротьбу в особливо важких умовинах». В 1947 р. посмертно за особливі заслуги у справі визволення України нагороджена «Срібним Хрестом бойової заслуги».
Драницький Сергій Миколайович — український футболіст та футбольний тренер.
Качинський Сергій — поручник, організатор перших відділів УПА.
Козяр Анатолій — референт СБ ОУН Волинської області.
Марачевич Микола Діонісійович — Герой Радянського Союзу.
Михальчук Віктор Олексійович (1982—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Писарук Сергій Миколайович (1986—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Пов'язані з селом

Якимчук Микола — 1-й командир Воєнної Округи УПА «Турів», провів дитинство у селі.

Примітки

↑ Погода в селі
↑ Князь Любарт Гедимінович дарує села соборній церкві Іоанна Богослова в Луцьку
↑ Під Луцьком священик називає український прапор ганчіркою
↑ На Волині священик Московського патріархату назвав український прапор ганчіркою [Архівовано 2016-06-27 у Wayback Machine.].
↑ "Це неправда", – волинський владика заперечив зневагу священиком українського прапора. Конкурент. Процитовано 14 травня 2021.
↑ Поблизу Луцька освятили синьо-жовту церкву
↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

Література

Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С.236.
Підду́бці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.454
Poddubce (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 372. (пол.).— S. 372. (пол.)

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Піддубці (Луцький район)

Це незавершена стаття з географії Волинської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Погода в селі

[2] Князь Любарт Гедимінович дарує села соборній церкві Іоанна Богослова в Луцьку

[3] Під Луцьком священик називає український прапор ганчіркою

[4] На Волині священик Московського патріархату назвав український прапор ганчіркою [Архівовано 2016-06-27 у Wayback Machine.].

[5] "Це неправда", – волинський владика заперечив зневагу священиком українського прапора. Конкурент. Процитовано 14 травня 2021.

[6] Поблизу Луцька освятили синьо-жовту церкву

[населення_1989-7] Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

[населення_2001-8] Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

[населення_2001_мова-9] Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 20 жовтня 2019.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]