Білозір'я

село в Черкаському районі Черкаської області (Україна)

Білозі́р'я — село в Україні, центр Білозірської сільської територіальної громади Черкаського району Черкаської області. У селі мешкає 8506 осіб, дворів 3986.

село Білозір'я
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Черкаський район
Громада Білозірська сільська громада
Код КАТОТТГ UA71080050010052971
Основні дані
Засноване Середина 17 століття
Населення 8506
Поштовий індекс 19635
Телефонний код +380 472
Географічні дані
Географічні координати 49°18′19″ пн. ш. 31°53′32″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
99 м
Найближча залізнична станція Білозір'я
Місцева влада
Адреса ради с. Білозір'я, вул. Незалежності, 168, bilozirska-gromada.gov.ua
Сільський голова Міцук Володимир Павлович
Карта
Білозір'я. Карта розташування: Україна
Білозір'я
Білозір'я
Білозір'я. Карта розташування: Черкаська область
Білозір'я
Білозір'я
Мапа
Мапа

CMNS: Білозір'я у Вікісховищі

Географія

ред.

Білозір'я — найбільше і одне з найдавніших сіл району. Площа земель сільської ради 12 516,4 га, села — 1193,77 га. З однієї сторони село огортають давні соснові ліси, з іншої — простираються квітучим килимом безкраї поля. Розташоване за 20 км на південний захід від м. Черкас та за 2 км від станції Білозір'я. Багато мешканців їздить дизель-поїздом на роботу в Черкаси або Смілу. Десятки родин заробляють також в'язанням віників із власноруч вирощеного сорго — це ще одна унікальна особливість села. Раніше їх возили на продаж навіть до Москви. Повз село проходить і автошлях ЧеркасиГайсин, побудований у 1961 році під керівництвом інженера Степана Кожум'яки.

Історія

ред.
 
Білозір'я на мапі Зигмунда Герстмана

Легенди про заснування

ред.

За часів Київської Русі на березі затоки ймовірної річки Дніпра селились люди. Пізніше тут утворилося декілька озер, одне з яких називали «Білим». До самої осені його величезне прозоре водяне плесо вкривалося білими ліліями. За легендою, від нього пішла назва села Білозір'я. У кінці XVIII ст. в колишньому Білому озері знайдено носову частину від корабля і корабельний якір. Про це повідомляє Фундуклей у статистичному описі Київської губернії 1852 року. Старожили села розповідають досить цікаву історію. Одного разу по ньому пропливала цариця зі свитою і малим дитям на руках. І враз, подув сильний вітер і човен перекинувся. Мале дитя потонуло… Тоді цариця прокляла озеро, і згодом воно висохло. На те місце, де знаходилось озеро, переселились люди — так і виникло Білозір'я. Також є легенда, що через Біле Озеро проходив один із шляхів з варяг у греки.

Територія нинішнього села була заселена значно раніше і про це свідчать численні знахідки. На території поселення знайдено сліди людей, які жили ще в кам'яну добу. Про це повідомлялося ще в 1889 р. Є два кургани, один із них зветься «Гостра могила». У 1962 р. на території школи № 3 знайдемо поховання бронзового періоду.

Козацька доба

ред.

Перші письмові відомості про Білозір'я відносяться до середини XVII ст. (на карті Боплана). В одній із церков села нібито зберігалася грамота, підписана Богданом Хмельницьким, що він бере під свою охорону Білозірську церкву. Знахідки зброї на території села свідчать, що його жителі брали активну участь у козацьких повстаннях.

Під час Коліївщини через село ймовірно проходив повстанський отаман Микита Швачка[1].

ХІХ століття

ред.

Лаврентій Похилевич у «Сказаниях о населенных местностях Киевской губернии» 1864 р. пише:

Белозерье местечко при довольно большом озере называемом Белое. Около 1820 года нашли в этом озере нос от большого корабля и корабельный якорь. Это доказывает, что озеро в этой в древности составляло залив реки Днепра или что Тясмин, с которым озеро соединяется посредством Ирдиня болота, у древности был судоходен. Замечали в озере также приливы и отливы подобно морским.

Жителей обоего пола: христиан 3896, римских католиков 17, евреев 208.
В местечке две церкви: Богородичная 4-го класса и Преображенская 5-го, обе деревянные с такими же колокольнями. Богородичная построена в 1754 году на месте прежней, которая также как видно из визита Мошенского деканата за 1741 год, построена была в 1720 году на место еще древнейшей; земли имеет 62 десятины. При церкви находится приходское училище. Преображенская построена давнее Богородичной Именно в 1710 году колокольня при ней уже в 1746 г. была "стара", но в начале текущего века она перестроена.

Земли имеют 45 десятин. Из визиты 1741 года видно, что в этом году приходских дворов при церкви Богородичной 100 в местечке и 20 в селе Дубиевке, при церкви Преображенской 60 дворов в местечке. Священники при той и другой были еще православные, но подтвержденные за эго визитатором взысканием.

У 1791 р. польський король Станіслав Август надав привілей селу, а в 1793 р. вся Правобережна Україна перейшла під владу Росії. У 1862 р. в селі налічувалося 600 дворів, 3936 осіб. У 1900 р. населення м. Білозір'я становило 8491 особу, місту належало 5813 десятин землі: 3 церкви мали 101 десятину, селяни 5637 десятини, інші версти населення — 74 десятини. Господарство вели за трипільною системою землеробства. Швидкий ріст населення після реформи пояснюється тим, що в селі зростали підприємства. На 1900 рік тут було два лісопильних заводи Р. Я. Гаммера та Кауна, де працювало 35 робітників, 1 смолокурний завод, 32 вітряки, 1 кузня. Згодом І. Ш. Смілянський заснував текстильну фабрику на 56 робітників. У революцію 1905 року багато селян брало участь у страйках на підприємствах Сміли і Черкас.

ХХ століття

ред.

10 лютого 1920 року через Білозір'я під час Зимового походу проходила Київська збірна дивізія Армії УНР, очолювана Юрієм Тютюнником[2].

У червні 1926 р. виникло товариство зі спільного обробітку землі, а в грудні 1929 р. організовано колгосп «Велетень», першим головою якою був Іван Данилович Тертичний.

У 1932 р. господарство поділено на 3 окремі колгоспи: ім. Сталіна (голова К. П. Богатирьов), ім. Молотова (голова С. Г. Щічко), «Пролетар» (голова Г. І. Мишко). У 1930-х заарештували і вислали на Соловки трьох церковників.

За достовірними даними від голодної смерті у 1932—1933 рр. в селі померло 694 людини.

 
«Посіяли, але не спожили». Посівна кампанія в селі Білозір'я. Квітень, 1932 рік. Фото з архіву Степана Кожум'яки

З початком Німецько-радянської війни багато білозірців мобілізовано в окупаційну Червону армію. На початку серпня 1941 р. село окупували німецькі війська. Понад 515 селян не повернулось, а 1130 односельчан відзначено урядовими нагородами. Микола Романович Чмиренко і Олексій Аврамович Стрижаченко отримали звання Героя Радянського Союзу, а Андрій Нечипорович Бідан став повним кавалером орденів Слави. Війна завдала великих збитків: спалено понад 550 будників, семирічну школу, знищено та пограбовано майно, худобу. 11 січня 1944 р. село взяли радянські війська. Загиблим споруджено обеліск, на могилі воїнів 62-ї гвардійської дивізії під командуванням генерала І. П. Мошляка встановлено пам'ятник.

Три колгоспи в 1950 р. об'єднали в один. На 2826 га виробляли зерно, овочі, молоко і м'ясо.

У незалежній Україні

ред.

На початку 90-х років діяла одна середня та дві восьмирічні школи, дитячий садок, двоє ясел. Будинок культури, кіноклуб, 4 бібліотеки, лікарня на 35 ліжок, амбулаторія, аптека, побутові майстерні, 12 торговельних точок, 3 лісництва та будівельна організація.

У 2007 році встановлено пам'ятник жертвам Голодомору.

Сьогодні в селі діють три школи (директори І. А. Грищенко, Н. В. Зажома, В. Н. Компанієць), дитсадок «Червона Шапочка» (завідувач Л. В. Думанецька), лікарня-мбулаторія (головлікар В. Г. Яворський), клуб та Будинок культури, відділення Ощадбанку, пошта, Білозірське та Тясминське лісництва.

Населення

ред.

Мовний склад

ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 8 436 99,18 %
Інше 70 0,82 %
Разом 8 506 100,00 %

Дозвілля

ред.

24 серпня, крім святкування Дня Незалежності України, вони відзначають День села. У 2019 р. святкували 466-річчя села. Люблять у Білозір'ї пісню. Незмінним учасником усіх культурних заходів села, району та області є Білозірський хор, який засновано в 1981 р., він має звання «Самодіяльний, народний». У 2005—2006 рр. хор побував на Міжнародному святі літератури і мистецтв «Лесині джерела» в м. Новоград-Волинському, де здобув високу оцінку майстерності як від жителів Полісся, так і від організаційного комітету свята.

 

У селі засновано футбольний клуб «Зоря», який на громадських засадах очолював О. Б. Ткаченко. У 2010 році клуб завоював кубок першості області. Взірцем для молоді є уродженець села В. Г. Лашкул — заслужений працівник фізичної культури та спорту, голова правління ЗАТ «Україна Футбол Інтернешнл», віцепрезидент ФФУ, президент Міжнародної виробничо-спортивної корпорації «Інфоспорт». У селі певний час проживав відомий композитор, співак Олександр Морозов, який написав багато пісень разом з поетом Сергієм Романовим.

У селі діє козацька організація ''БІЛОЗІРСЬКИЙ КУРІНЬ ЧОРНИХ ЗАПОРОЖЦІВ'', яка досліджує і пропагує козацький рух часів УНР, адже, як відомо, у лютому 1920 року через Білозір'я під час Зимового походу проходила дивізія Армії УНР, багато білозірців тоді добровільно вступили до лав дивізії у 1-Й КІННИЙ ПОЛК ЧОРНИХ ЗАПОРОЖЦІВ.

Козаки вивчають і шанують історичну спадщину, ведуть культурно-просвітницьку роботу серед молоді, збирають кошти на встановлення пам'ятника землякам воїнам армії УНР, що брали участь у Зимовому поході і поклали своє життя за незалежність України.

 

У жовтні 2014 року відбулися збори громади села Білозір'я, на які прибули священики Московського Патріархату з Черкас і, вводячи в оману жителів села, фактично зірвали голосування про перехід до Київської патріархії[4].

Відомі особистості

ред.

У повоєнний час за трудові успіхи Віра Степанівна Помазан удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці. 150 трудівників нагороджено орденами і медалями. Оліцький Іван Федорович — повний кавалер ордену Трудової слави, Оліцький Володимир Іванович — кавалер ордену Леніна.

У селі народилися:

Спорт

ред.

Місцевий футбольний клуб «Зоря» збудував власний спортивний стадіон 2012 року в с. Білозір'я на 1 тис. глядацьких місць, зі штучним покриттям, освітленням і електронним табло. Розміри поля 105 на 68 м[5][6].

Цікаві факти

ред.

Серед місцевих жителів досі поширений у вжитку територіальний поділ села згідно козацького історичного контексту — на сотні (яких тут налічується 24). Наприклад: «Я з 21-ї сотні» або «Я живу на 21-й сотні»[7].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Євген Букет. Швачка — фенікс українського духу. — К.: Український пріоритет, 2016. — 360 с. + іл.
  2. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
  3. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  4. Митрополит Іоан провів прес-коференцію про перехід парафій з УПЦ МП в УПЦ Київського Патріархату. Архівовано.
  5. Стадіон «Зоря» (Білозір'я). Архів оригіналу за 22 листопада 2016. Процитовано 3 березня 2016.
  6. Сайт ФК «Зорі». Архів оригіналу за 29 травня 2014. Процитовано 3 березня 2016.
  7. Газета «Голос України». Архів оригіналу за 2 серпня 2021. Процитовано 2 серпня 2021.

Посилання

ред.