Будз Микола Юрійович
Мико́ла Ю́рійович Будз (20 лютого 1964, Старі Кути, Косівський район, Івано-Франківська область — 24 листопада 2014, Харків, Україна) — капітан Збройних сил України, учасник війни на сході України, командир взводу, 128-а окрема гірсько-піхотна бригада[1].
| Будз Микола Юрійович | ||
|---|---|---|
 Капітан | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 20 лютого 1964 Старі Кути, Косівський район, Івано-Франківська область | |
| Смерть | 24 листопада 2014 (50 років) Харків Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Збройні сили | |
| Рід військ |  Гірська піхота | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис
ред.Народився і виріс в селі Старі Ку́ти, на Гуцульщині. У 1989 році здобув вищу освіту інженера-механіка у Львівському сільськогосподарському інституті. Пізніше здобув другу вищу освіту в галузі будівництва. Після навчання одружився і проживав на Закарпатті в селі Чорнотисів Виноградівського району, де працював у місцевому колгоспі. Пізніше їздив на заробітки.
В час війни — доброволець. В лавах оборонців Дебальцевого перебував понад 3 місяці у складі 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади. 23 листопада 2014 року, потрапивши під масований обстріл ворожих «градів», узяв на себе відповідальність із відведення батальйону на більш безпечні позиції. Він же організував прикриття відходу своїх бійців. Капітан зазнав осколкових поранень та забій грудної клітини, був доправлений до польового шпиталю, де йому зробили першу операцію. Далі був шпиталь в Артемівську — і ще одна операція.[1] Звідти його перевели до Харківського шпиталю, він був прооперований, проте наступного дня ввечері помер — відірвався тромб.
Вдома залишилися дружина та двоє дорослих синів. Похований у Чорнотисові.
Нагороди та вшанування
ред.За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни:
- нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (26.2.2015, посмертно);
- 18 грудня 2015 року на будівлі рідної школи Миколи Будза, нині Старокутський ліцей, в честь нього відкрили та освятили меморіальну дошку;
- в жовтні 2016-го на будівлі Чорнотисівської сільради відкрито меморіальну дошку Миколі Будзу, його іменем пойменовано одну з вулиць села.
Примітки
ред.- ↑ а б 20 лютого 1964 року народився Микола Будз - загиблий Герой російсько-української війни. Офіційний сайт Українського інституту національної пам'яті. Процитовано 24 липня, 2023.
Джерела
ред.- Указ Президента України від 26 лютого 2015 року року № 108/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Будз Микола Юрійович [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- У зоні АТО загинув капітан Будз [Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.]
- Відкрито меморіальну дошку [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |