Відкрити головне меню

Лозува́тка — село в Україні, у Криворізькому районі Дніпропетровської області. Центр Лозуватської сільської ради. Населення — 7 585 мешканців [1].

село Лозуватка
Країна Україна Україна
Область Дніпропетровська область
Район/міськрада Криворізький район Криворізький район
Рада/громада Лозуватська сільська рада
Код КОАТУУ 1221884001
Облікова картка Лозуватка 
Основні дані
Засноване 1765
Населення 7 560
Площа 11,39 км²
Густота населення 590 осіб/км²
Поштовий індекс 53020
Телефонний код +380 564
Географічні дані
Географічні координати 48°03′27″ пн. ш. 33°17′44″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 33.29556° сх. д. / 48.05750; 33.29556Координати: 48°03′27″ пн. ш. 33°17′44″ сх. д. / 48.05750° пн. ш. 33.29556° сх. д. / 48.05750; 33.29556
Середня висота
над рівнем моря
84 м
Водойми р. Інгулець
Відстань до
обласного центру
157 км
Відстань до
районного центру
28 км
Найближча залізнична станція Грековата
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради с. Лозуватка, вул. Миру, 69, тел. 77-41-40
Сільський голова Арєф'єв Віктор Якович
Карта
Лозуватка. Карта розташування: Україна
Лозуватка
Лозуватка
Лозуватка. Карта розташування: Дніпропетровська область
Лозуватка
Лозуватка

Географічне розташуванняРедагувати

Село Лозуватка розташоване у південно-західній частині Дніпропетровської області на берегах річки Інгулець, в місці, де починається Карачунівське водосховище. Висота над рівнем моря — від 60 (в долині Інгульця) до 110 метрів.

Поруч проходять автомобільна дорога Н23 і залізниця, станція Грековата за 6 км.

Сусідні населені пункти: села Раєво-Олександрівка на півночі, Чкаловка на сході, Мар'янівка на півдні; селище Авангард Криворізької міськради на південному сході.

ІсторіяРедагувати

Дослідник краю 19 ст. архієпископ Феодосій Макаревський називає місцевість де зараз Лозуватка давнішньою старожитною запорозькою маєтністю. У 1765 році за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії переселенцями з Чернігівської губернії з-під Глухова тут було засновано слободу Лозуватка. Після ліквідації Запорізької Січі поселення переведене на становище державної слободи. 1788 року в Лозуватці було 83 двори з населенням 353 мешканці. Селяни займалися хліборобством, а також дрібними промислами. За користування державними землями вони сплачували подушні та оброчні податки, виконували рекрутську повинність.

1816 року Лозуватку переведено на становище військового поселення. Казенною слободою вона знову стала 1857 року.

За даними на 1859 рік у казеному селі Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії налічувалось 510 дворових господарств, в яких мешкало 3 436 осіб (1766 чоловічої статі та 1670 — жіночої), існувала православна Покровська церква, відбувалось 3 ярмарки на рік[2].

Станом на 1886 рік в селі, центрі Лозуватської волості, проживало 3 938 жителів, 716 дворів, існували православна церква, школа, 3 лавки, відбувалось 3 ярмарки на рік та базари по неділях[3].

1854 року у Лозуватці відкрито першу школу, яку через відсутність постійного приміщення двічі закривали (1857 і 1866 роки), проте знову відкривали. 1873 року засноване земське училище.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7477 осіб (3768 чоловічої статі та 3709 — жіночої), з яких 7344 — православної віри[4].

Лозуватка розташовувалась на вигідному для розвитку торгівлі місці — Криворізько-Єлисаветградському тракті. Завдяки цьому в селі було багато крамниць, де торгували сільськогосподарськими продуктами та виробами місцевих кустарів: гончарів, чинбарів, кравців та інших.

Станом на 1908 рік населення зросло до 8015 осіб (4038 чоловічої статі та 3977 — жіночої), 1686 дворових господарств[5].

Відомі людиРедагувати

СучасністьРедагувати

ПідприємстваРедагувати

У Лозуватці працює птахофабрика, яку було утворено 1965 року. Належить до агроходингу «Авангард». Також діє декілька фермерських господарств.

Інфраструктура селаРедагувати

  • дві середні загальноосвітні школи;
  • два дитячих садки;
  • музична, образотворча школи;
  • Криворізька районна бібліотека для дорослих та дитяча бібліотека;
  • поштове відділення;
  • відділення Ощадного банку;
  • відділення «Нової пошти»

Пам'ятникиРедагувати

  • Меморіальний комплекс воїнам Другої Світової війни (збудовано 1976 р. Ревуцькою В. І.)
  • Пам'ятник жертвам Голодомору 1932–1933 років (збудовано в 2008 р.)

Зв'язокРедагувати

Послуги фіксовано телефонного зв'язку надає компанія Укртелеком. На території села встановлено три вежі зв'язку мобільних операторів: Київстар, Vodafone Україна та Lifecell. Найпоширенішим оператором є Київстар — ним користується близько 86% відсотків селян.

ПриміткиРедагувати

  1. Лозуватська сіл/рада / Історична довідка. kriv-rn.dp.gov.ua. Процитовано 2016-06-07. 
  2. Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 1261) (рос. дореф.)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-61)
  5. Списокъ населенныхъ мѣстъ Верхнеднепровскаго уѣзда Екатеринославской губерніи съ приложеніемъ карты. Изданіе Екатеринославской Губерной Земской Управы. Екатеринославъ. Типографія Губернскаго земства. 1911 (рос. дореф.)
  6. Куль Євген Геннадійович
  7. З'явилися перші фото з місця загибелі Кузьми «Скрябіна»

ДжерелаРедагувати