Новгоро́дка — селище в Україні, у Кропивницькому районі Кіровоградської області.Центр Новгородківської селищної громади. Населення 5,8 тисяч осіб.

Селище Новгородка
Герб Новгородки Прапор Новгородки
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район Кропивницький район
Громада Новгородківська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Основні дані
Засновано 1770
Перша згадка 1770
Статус із 1965 року
Населення 5 760 (01.01.2016)[1]
Поштовий індекс 28200
Телефонний код +380 5241
Географічні координати 48°21′20″ пн. ш. 32°38′59″ сх. д. / 48.35556° пн. ш. 32.64972° сх. д. / 48.35556; 32.64972Координати: 48°21′20″ пн. ш. 32°38′59″ сх. д. / 48.35556° пн. ш. 32.64972° сх. д. / 48.35556; 32.64972
Водойма р. Кам'янка


Відстань
Найближча залізнична станція: Куцівка
До станції: 13 км
Селищна влада
Адреса 28200, селище Новгородка, вул. Криворізька, 11
Голова селищної ради Сириця Олександр Антонович
Вебсторінка https://novgorodkivska.gromada.org.ua
Карта
Новгородка. Карта розташування: Україна
Новгородка
Новгородка
Новгородка. Карта розташування: Кіровоградська область
Новгородка
Новгородка
Мапа

Новгородка у Вікісховищі

Географія

У географічному відношенні селище Новгородка відноситься до Придніпровської височини і являє собою денудировану рівнину.

Новгородка розташована в долині річки Кам'янки.

Селище лежить за 37 км на південний схід від обласного центру — міста Кропивницького, і за 13 км від залізничної станції Куцівка.

Історія

Землі Куцівки (Новгородки) входили до складу Запорозької Січі. Після ліквідації Запорозької Січі Куцівка стала державним поселенням.

Історична хронологія селища починається з 1768 року. Тоді цей населений пункт був запорозькою слободою Куцівкою, заснований запорізьким полковником Бугогардівської паланки Афанасієм (Панасом) Івановичем Куцим. Перші мешканці — запорозькі козаки Дядьківського куреня, згодом також переселялися вихідці з Полтавської губернії.

З 1821 року Куцівка — військове поселення, центр округу. У 1822 року Куцівка перейменована на село Новгородку на честь Новгородського полку, що тут квартирував.

Після ліквідації військових поселень Новгородка — державне село, яке в 1860 року отримало статус містечка і стало центром волості. Східну околицю Новгородки, де розташовувався Новгородський полк, жителі селища і тепер називають «штабом», а заглибину річки Кам'янки, де стояла лазня для військових — «банею».

На початок XIX століття Новгородка була вже великим поселенням, що розміщувалося на берегах річки Кам'янки та на схилах балок Тернової та Котенкової. Простягалася Новгородка на 10 верств у довжину. Містечко було волосним центром. Хати здебільшого глиняні, вкриті соломою або очеретом. Лише наприкінці дев'яностих років сюди прибув фельдшер, почала працювати аптека, а в 1909 році — лікарня на 20 ліжок. Серед селян лютували хвороби. Так під час епідемії шигельозу (цю хворобу тоді називали дизентерією) і скарлатини в 1899 року загинуло 11 % населення, з кожних 100 новонароджених помирало 40. У 1873 році відкрилася земська школа, згодом — 2 церковно-парафіяльні школи. З 6129 жителів у 1886 році грамоту знало 463, з них — 42 жінки.

Станом на 1886 рік у містечку, центрі Новгородківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії, мешкало 4928 осіб, налічувалось 819 дворових господарств, існувала православна церква — Церква Святої Трійці, єврейський молитовний будинок, школа, 17 лавок, винний склад, постоялий двір, винний склад, відбувались 4 ярмарки на рік: Олексіївська 17 березня, Вознесенська, Іллінська 20 липня та 8 листопада, базари по п'ятницях та неділях[2].

В Новгородці був військовий цвинтар, який вже на поч. ХХ ст. запустів, про одну з могил відомо з єлисавеградських газет — підполковника Богуміла Баумгартена (*13.06.1804-†14.06.1855).

На 1914 рік сільський староста — Л. А. Ховрюта.

На початок ХХ століття в містечку діяло 3 церкви — Святої Трійці (з 1779 р.), Успенська та Архістрато-Михайлівська (на 1910 рік).

У 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок завершення визвольних змагань в містечку встановлено радянську владу. Почалася чорна смуга в історії села і її жителів — репресії 1918—1921, голод 1921—1922, знищення церкви і земської освіти, розкуркулення і колективізація 1929—1931, Голодомор 1932—1933, репресії 1937—1938, Друга світова війна 1941—1944, репресії 1944—1952, голод 1946—1947 років. Після такого геноциду українського народу, населення Новгородки зменшилось в рази.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 131 житель селища[3].

7 серпня 1941 року німецькі війська захопили Новгородку. Німці розстріляли 32 радянських активістів, вивезли до Німеччини понад 400 юнаків і дівчат, грабували населення. Під час боїв за Новгородку з боку Червоної Армії загинули 1720 радянських бійців і офіцерів. 10 березня 1944 року в Новгородці відновлено окупаційну радянську владу. Під час ІІ Світової війни як силами Червоної Армії так і Вермахтом були знищені школи, громадські будівлі, приміщення сільськогосподарського технікуму, житлові будинки, міст на шляху Кропивницький — Кривий Ріг. У таких важких умовах починалася відбудова села. Будувалися заклади освіти, культури. Було побудовано молокозавод, завод мінеральних вод, будувалися житлові будинки. Значна увага приділялася розвитку сільського господарства.

З 1991 року районний центр Новгородка в складі незалежної України. Побудована нова церква.

10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування селища на Кам'янське[4]. Остаточне перейменування відбудеться лише після успішного голосування у Верховній Раді.

Населення

 
Рідна мова населення Новгородки за даними перепису 2001 року

У селищі проживає близько 6100 чоловік, переважно українці. Відсоток інших національних груп в загальній кількості населення незначний, проте є представники таких національностей як росіяни, білоруси, молдовани, вірмени, грузини та інші.

Економіка

Головним напрямком розвитку економіки в селищі є сільське господарство з провідною галуззю — рослинництво.

Основним підприємством на території селища є агрофірма «Мюннт», основними видами діяльності якої є торгово-посередницька діяльність. Підприємство засноване 12 січня 1994 року. Основними видами продукції є хлібобулочні вироби, борошно, крупи, м'ясо. Підприємство підтримує економічні зв'язки з такими великими містами України як Київ, Донецьк, Одеса, Івано-Франківськ, Дніпро.

У селищі Новгородка налічується близько 14 новостворених підприємств, найбільшими з яких є агрофірма «Перспектива» та ТОВ «Прогрес», що утворені в результаті реформування аграрного сектора економіки.

Транспорт

Донедавна у селищі діяв автобусний парк, що забезпечував зв'язок з обласним центром та населеними пунктами району. Нині автостанція не працює, автобусне сполучення забезпечують транзитні автобуси.

Новгородка розташована на трасі державного значення Н23. Завдяки транзитному автобусному сполученню вона має зручний зв'язок з такими містами як Київ, Дніпро, Запоріжжя, Кривий Ріг, Вінниця, Умань, Подільськ, Ялта.

Освіта

На території Новгородківської громади функціонують:

1 ліцей Новгородківської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області та 1 Комунальний заклад «Верблюзький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад – центр позашкільної освіти» Новгородківської селищної ради Кіровоградської області. Дані заклади загальної середньої освіти визначені  як опорні заклади,  тобто ті, які мають  статус юридичної особи. До опорних закладів увійшли 10 філій. Загальною середньою освітою охоплено 100% дітей, які проживають на території громади;

12 закладів дошкільної освіти, із них 3 самостійних та 9 - у складі закладів загальної середньої освіти;

2 заклади позашкільної освіти: будинок дитячої та юнацької творчості в якому діє 35 груп різного спрямування яка охоплює навчанням 650 учнів та міжшкільний навчально-виробничий комбінат, в якому навчається 114 учнів.

На території громади здійснено систему заходів щодо забезпечення рівного доступу для дітей з особливими освітніми потребами. У комунальному закладі «Верблюзький начально-виховний комплекс «Загальноосвітнія школа-дошкільний навчальний заклад - центр позашкільної освіти» з  вересня 2018 року  облаштовано спеціальну  «Інклюзивно-ресурсну кімнату».

В громаді працює комунальний заклад «Інклюзивно-ресурсний центр» Новгородківської селищної ради Кіровоградської області.

Для учнів, які потребують підвезення до закладів освіти - стовідсотково організовано безкоштовне регулярне підвезення до школи і додому.

Парк шкільних автобусів підпорядкованих закладів освіти складає 8 одиниць техніки..

Харчування в закладах загальної середньої освіти здійснюється відповідно до чинного законодавства України. На період воєнного стану за рахунок коштів місцевого бюджету забезпечене харчування всіх учнів 1-11 класів закладів  загальної середньої освіти та вихованців дошкільних закладів громади.

Медичне обслуговування

На сьогодні в Новгородці діє центральна районна лікарня на 100 ліжок, де працює 150 медичних та технічних працівників.

Культура та спорт

У селищі функціонує 5 бібліотек, 2 будинки культури, 1 кінотеатр, 3 банки та 2 готелі. При школах та ПТУ селища діють 4 спортивних зали.

Пам'ятки

На території Новгородківського району досліджено пам'ятку скіфського часу (Таранова могила поблизу села Інгуло-Кам'янка). Всього на державному обліку знаходиться 93 археологічні пам'ятки, одна з яких має статус національної (Курган 1, с. Козирівка).

Серед архітектурних пам'яток на території селища розташована пам'ятка місцевого значення — навчальний корпус державного професійно-технічного училища № 36.

У селищі є встановлені за радянських часів пам'ятники солдатам окупаційної Червоної Армії, що загинули в 19431944 роках під час ІІ Світової війни.

Експонати з історії селища зберігаються в Новгородківському районному краєзнавчому музеї.

На південь від Новгородки знаходиться заповідне урочище місцевого значення Терник, біля західної околиці селища — ботанічний заказник місцевого значення Квітуча балка.

Відомі люди

Див. також

Примітки

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Новгородка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  4. Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.

Література

  • В. А. Сердюк. Новгородці 250 років. Буклет. Київ, 2018.
  • В. А. Сердюк. Краєзнавчі та родознавчі флоеми. Київ, 2021. С. 72-100.
  • В. Цубенко «Документи з історії військових поселень в Україні». Харків, 2010.
  • Б. Кузик, В. Білошапка. Кіровоградщина: історія та сучасність Центру України. Т.1. Дніпропетровськ, 2005.
  • Г. П. Міщенко. Кіровоградська область. Київ, 1961. С. 67.
  • Григорій Гусейнов. Легенди та перекази Криворіжжя. На землі на рідній. — Дніпропетровськ: 2005.
  • Гусейнов Григорій Джамалович. Господні зерна. Книги 1-8. Кривий Ріг, 2000—2004.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972.
  • Чечелівський монастир в документах і спогадах. Київ, 2019.
  • Сердюк В. А. Полковний Куций і поселення Куцівка/Інгульський Степ, альманах. К. 2016 — [1]
  • Сердюк Н. П. Записки Сердюка Николая Павловича. — Київ : Аграр Медіа Груп, 2011. — 384 с. — (Родовід Сердюків) — 100 прим. — ISBN 978-617-646-165-4.

Посилання