Відкрити головне меню

Курівці

село в Україні, у Зборівському районі Тернопільської області.

Курівці́ — село Зборівського району Тернопільської області. Центр Куровецької сільської ради (до 2018). Залізнична станція.

село Курівці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Зборівський
Громада Тернопільська міська громада
Код КОАТУУ 6122685101
Основні дані
Засноване 1785
Населення 710
Поштовий індекс 47281
Телефонний код +380 3540
Географічні дані
Географічні координати 49°38′03″ пн. ш. 25°28′32″ сх. д. / 49.63417° пн. ш. 25.47556° сх. д. / 49.63417; 25.47556Координати: 49°38′03″ пн. ш. 25°28′32″ сх. д. / 49.63417° пн. ш. 25.47556° сх. д. / 49.63417; 25.47556
Водойми річка Нестерівка
Відстань до
обласного центру
14 км
Відстань до
районного центру
25 км
Місцева влада
Карта
Курівці. Карта розташування: Україна
Курівці
Курівці
Курівці. Карта розташування: Тернопільська область
Курівці
Курівці

Курівці у Вікісховищі?

Населення — 718 осіб (2003).

До 2018 — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Тернопільської міської громади.

РозташуванняРедагувати

Село розташоване на Західному Поділлі, простяглося у вузькій долині річки Нестерівка — лівої притоки Серета. Місцевість розташована в західній частині правобережного лісостепу на Волино-Подільському плато. Через село проходить залізничне сполучення Львів — Тернопіль.

Східна частина села, розложена на двох пагорбах, зветься «Зарваниця», західна — на великому пагорбі — має назву «Селяни». Третя частина Курівець (це своєрідний присілок і там, згідно з переказами, колись було село) має назву «Ценево». Ці три частини розмежовані яром («ровами») та річкою. Долина над Нестерівкою із закрутами річки, сіножатями та пасовиськами, лісосмугою при залізниці та Крутим Горбом надають привабливості околицям села.

ІсторіяРедагувати

Поблизу Курівців виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.

Відоме від XVI ст.

Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства.

Пам'яткиРедагувати

Є церква Вознесіння Господнього (2002, мур.). Збереглася дерев'яна церква Вознесіння 1858.

Пам'ятник Тарасу Шевченку відкрито на подвір'ї школи у 1964 р. Його автор — відомий скульптор Володимир Лупійчук. Побудований на кошти, які зібрали вчителі школи та молодь села, виступаючи у навколишніх селах з постановкою п'єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля».[1].

Могила та пам'ятний знак полеглим за волю України — знаходиться поруч з церквою. Освячена 22 липня 1990 р., насипана на тому місці, де з 1941 р. була могила на честь Січових Стрільців. У післявоєнні роки могила була зрівняна з землею.

Пам'ятник односельчанам, які полягли у радянсько-німецький війні зведено у 1967 році, відновлення та реєстровано у 1995 році.

Пам'ятка на честь скасування панщини 3 травня 1848 р. Поставлена поруч зі старою школою на початку шкільного саду, біля гостинця. У післявоєнні роки була знята, але збережена (1996, відновлено).

Франкова липа. Знаходиться в центрі села, при дорозі. Саме тут жителі села 18 травня 1898 р зустрічали І. Франка. Липу огороджено, у 1991 році встановлено меморіальну таблицю.

Кімната — музей Миколи Бенцаля, видатного земляка, актора та режисера галицького театру відкрито 26 травня 1991 р. з нагоди 100 — річчя з дня народження артиста.

Соціальна сфераРедагувати

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (від 1997 — ім. М. Бенцаля) клуб, бібліотека, ФАП, музей М. Бенцаля, торговельний заклад.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПеребувалиРедагувати

У травні 1898 році в село приїжджали Іван Франко і Лесь Мартович.

ПриміткиРедагувати

  1. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: Терно-граф, 2014. — С. 11.

ЛітератураРедагувати

Електронні джерелаРедагувати