Андрієнко Юрій Олександрович (солдат НГУ)

Андрієнко Юрій Олександрович;
	Солдат
Загальна інформація
Народження	9 грудня 1988; Краснопільський район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Смерть	8 вересня 2014 (25 років); Красногорівка, Мар'їнський район, Донецька область, Україна
Поховання	Велика Рибиця
Громадянство	Україна
Військова служба
Роки служби	2013-2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Національна гвардія
Формування	5-та окрема бригада НГУ
Війни / битви	Війна на сході України

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Андрієнко.

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Андрієнко Юрій Олександрович (Герой України).

Ю́рій Олекса́ндрович Андріє́нко (9 грудня 1988 — 8 вересня 2014) — солдат Національної гвардії України.

Життєвий шлях ред.

З дитинства з родиною мешкав у селі Велика Рибиця, де закінчив 9 класів загальноосвітньої школи, потім — ЗОШ села Миропілля. Вступив на контрактне навчання — юридичний факультет Сумського національного аграрного університету. Полишив навчання, провчившись рік. Їздив на заробітки за кордон, працював водієм. Повернувшись, готувався вступити до Національної академії СБУ.

2013 року призваний на строкову службу, яку проходив у в/ч № 3009 внутрішніх військ, технік на стрілецькому полігоні ВВ під Сімферополем.

Після окупації Криму російськими військами Юрій виїхав з півострова разом з військовослужбовцями, що лишилися вірними присязі і Українському народові.

Солдат 5-ї окремої Слобожанської бригади Національної гвардії України. Брав участь у «зачистках» Харкова від проросійських сепаратистів у березні— квітні 2014-го. По тому Слобожанську бригаду перекинули на Донбас, в район Слов'янська і Краматорська.

Загинув уночі проти 8 вересня на блокпосту поблизу гори Карачун — смт Ясногірка під час нападу ДРГ терористів. Тіло Юрія було знайдене всередині блокпосту з пораненнями, завданими автоматною чергою.

Похований у селі Велика Рибиця.

Лишилися батьки, молодша сестра.

12 жовтня 2018 на приміщенні Великорибицької філії Миропільського НВК відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки Андрієнку Юрію Олександровичу^[1].

Примітки ред.

↑ В серцях і душах вони не вмирають…. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.

Джерела ред.

Андрієнко Юрій Олександрович [Архівовано 8 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
Андрієнко Юрій Олександрович [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Український меморіал

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] В серцях і душах вони не вмирають…. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.

[1]