Старий Айда́р — село в Україні, у Щастинській міській громаді Щастинського району Луганської області. Населення становить 283 осіб. Орган місцевого самоврядування — Передільська сільська рада.

село Старий Айдар
Старий Айдар
Старий Айдар
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Щастинський
Рада Передільська сільська рада
Облікова картка Старий Айдар 
Основні дані
Засноване 1645
Населення 283
Площа 3,8 км²
Густота населення 74,47 осіб/км²
Поштовий індекс 93616
Телефонний код +380 6472
Географічні дані
Географічні координати 48°43′40″ пн. ш. 39°09′05″ сх. д. / 48.72778° пн. ш. 39.15139° сх. д. / 48.72778; 39.15139Координати: 48°43′40″ пн. ш. 39°09′05″ сх. д. / 48.72778° пн. ш. 39.15139° сх. д. / 48.72778; 39.15139
Середня висота
над рівнем моря
77 м
Водойми р. Айдар
Місцева влада
Адреса ради 93615, с. Передільське, вул. Центральна, 100
Карта
Старий Айдар. Карта розташування: Україна
Старий Айдар
Старий Айдар
Старий Айдар. Карта розташування: Луганська область
Старий Айдар
Старий Айдар
Мапа

CMNS: Старий Айдар у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

За даними на 1864 рік у казенній слободі Старобільського повіту Харківської губернії мешкало 1288 осіб (619 чоловічої статі та 669 — жіночої), налічувалось 186 дворових господарства, існувала православна церква[1].

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі, центрі Староайдарська волості, мешкало 1435 осіб, налічувалось 208 дворових господарств, існували православна церква, школа й поштова станція[2].

У 19321933 роках Староайдарська сільська рада постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 45 осіб, імена яких встановлено[3].

Упродовж війни на сході України село потрапило до зони бойових дій. 17 грудня 2014 року збройними формуваннями ЛНР із важкої артилерії було обстріляно Старий Айдар, поранено троє людей[4]. 15 грудня 2016-го один боєць ЗСУ зазнав поранень внаслідок провокації терористів біля Старого Айдару[5].

НаселенняРедагувати

За даними перепису 2001 року населення села становило 633 особи, з них 10,25 % зазначили рідною мову українську, а 89,75 % — російську[6].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 3122)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 548-549.
  4. Москаль: Через обстріли терористів в Станично-Луганському районі постраждали троє мирних мешканців
  5. На Луганщині поранено українського військового
  6. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 16 березня 2014. 

ДжерелаРедагувати

  • Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.

ПосиланняРедагувати