Костюченко Юрій Миколайович
Ю́рій Микола́йович Костюче́нко (17 серпня 1977 — 4 жовтня 2014) — молодший сержант Збройних сил України, загинув в ході російсько-української війни. Один із «кіборгів».
| Юрій Миколайович Костюченко | |||
|---|---|---|---|
 Молодший сержант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
17 серпня 1977 Займище | ||
| Смерть |
4 жовтня 2014 (37 років) Донецьк | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014 | ||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | ||
| Рід військ |
 Танкові війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєвий шлях
ред.1992-го закінчив Щорську ЗОШ № 1, 1994 року — Щорське ПТУ № 7, здобув спеціальність столяра-теслі. Працював у ПСП «Промінь», ВАТ «Обрій», що в Щорському районі.
Призваний за мобілізацією 20 червня 2014-го, з вересня перебував у зоні бойових дій, танкіст 1-ї окремої гвардійської танкової бригади, в/ч А1815.
Загинув в районі аеропорту Донецька — російськими терористами було підбито танк, який їхав в колоні приблизно за 2 кілометри від будівель Донецького аеропорту. Більше тижня до танка не могли підійти, щоб вивезти останки. Тоді ж полягли Станіслав Кривонос та Володимир Кунденко. Коли врешті змогли оглянути танк, екіпажу там не виявилося. Згодом українським військовикам вдалося домовитися з терористами про передачу тіла.
Похований 31 жовтня 2014-го у Займищі з військовими почестями.
Без Юрія лишились мама, дві сестри, дружина.
Нагороди та вшанування
ред.За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).
- 30 листопада 2021 року — Почесна відзнака Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні»[2].
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ На сесії обласної ради вшанували пам'ять Анатолія Мельника та земляків, які удостоєні Почесної відзнаки «За мужність і вірність Україні» (посмертно). Архів оригіналу за 2 березня 2022. Процитовано 30 листопада 2021.
Джерела
ред.- Костюченко Юрій Миколайович [Архівовано 31 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Танкісти України [Архівовано 5 липня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |