Відкрити головне меню

Да́н Ві́кторович Колі́сник (*30 грудня 1989, Калиня, Кам'янець-Подільський район, Хмельницька область — †26 жовтня 2014, Луганська область) —— капітан Збройних сил України, командир роти, 140-й окремий центр сил спеціальних операцій.

Колісник Дан Вікторович
UA-OF2-CPT-GSB-H(2015).png Капітан
Колісник Дан Вікторович.jpg
Загальна інформація
Народження 30 грудня 1989(1989-12-30)
Калиня
Смерть 26 жовтня 2014(2014-10-26) (24 роки)
Софіївка
°Загинув у бою
поховання: Червоноград
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Спецпризначення
Формування
140 ЦСпО.png
 140 ЦСпП
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»

ЖиттєписРедагувати

З 13-ти років навчався у військовому ліцеї в Кам'янці-Подільському, закінчив Львівську академію сухопутних військ. Служив у військовій частині А0661 (Хмельницький).

24 липня Колісник отримав завдання провести пошук противника в районі Первомайська вдень — без точної розвідувальної інформації — розвідка боєм. Найближчий блок-пост тримали бійці з «Омеги» приблизно в 12 кілометрах. Було надано групу підтримки — у разі контакту та для забезпечення евакуації − 1 «БТР-80» та 1 неброньований вантажний «Урал», в кузові якого встановлений кулемет «ДШК». Пересувалися по «зеленці», забезпечуючи повну таємність. Приблизно в 4 кілометрах від Первомайська вийшли до мосту через залізничний переїзд, де стояв самотній мікроавтобус — у нього не було номерів — під мостом оптимальне місце для обладнання опорного пункту, блок-посту чи засідки противника. Після 1,5 години спостереження підійшли до автівки, де виявили бронежилет російського виробництва, пропуск «ДНР» та дев'ять переносних зенітно-ракетних комплексів. Після того група розосередилася навколо мікроавтобуса.

Після кількох годин спостереження з боку Первомайська під міст під'їхала автомобільна колона — 2 «Жигулі», 2 автобуси «ПАЗ», мікроавтобус «Газель», джип — зупинилися в 15 метрах від замаскованого загону — 70-80 осіб у формі «ДНР» з «георгіївськими стрічками». Колісник наказав відкрити вогонь, дві групи відкрили вогонь впритул, розподіливши цілі, накрили всі автобуси. Більшість терористів з автобусів не вийшли, хто встиг вискочити — не втекли. З лісу почали висуватися нові групи озброєних терористів, український загін під прикриттям групи прикриття почав швидкий відхід. Операція пройшла без втрат. В найближчій лісопосадці вийшов з ладу дальній радіозв'язок, не було змоги повідомити про обстановку. Командир групи підтримки не мав контакту та не міг отримати на висування — але він чув звуки бою та припустив, що загін потрапив у складну ситуацію, тому прийняв рішення їхати на допомогу.

Група підтримки висунулася, головний загін не міг повідомити, що його вже немає на місці бою. Коли вони вийшли до мосту приблизно через 20 хвилин, їх зустрів щільний вогонь великих сил терористів — головний загін на той час був в 900 метрах, і по ньому вести вогонь міномет.

Після відходу групи прикриття капітан піднявся в кузов «Урала» — він був весь залитий кров'ю, усі четверо бійців були важкопоранені. Загинули Василь Кобернюк, Тарас Якимчук, Андрій Чабан, Володимир Черкасов.

21 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Загинув 26 жовтня 2014-го в бою, намагаючись врятувати бійців 32-го блок-посту — довелося йти вдень, без бронегрупи, артилерії — вона працювати не могла за умовами перемир'я.

Похований 30 жовтня в Червонограді на Львівщині, звідки родом дружина. Вдома залишилися дружина Ганна та двоє малих синів-двійнят. Поховали на Бендюзькому кладовищі, поряд із загиблим добровольцем Русланом Михайловичем Жиліним.

Нагороди та вшануванняРедагувати

27 листопада 2014-го посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

4 березня 2015 року в Кульчієвецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів (Кам'янець-Подільський район) встановлено меморіальну дошку Дану Коліснику, випускнику навчального закладу.

25 червня 2015-го сесією Червоноградської міської ради посмертно присвоєно звання Почесний громадянин міста Червоноград.

ДжерелаРедагувати