Чабан Андрій Олександрович

український військовик, сержант-інструктор відділення зв'язку 140-го окремого центру СО ЗСУ

Андрі́й Олекса́ндрович Чаба́н (Псевдо: «Ворон»[1]; 31 січня 1988(19880131) с. Залісці Кременецького району Тернопільської області — 24 липня 2014 м. Первомайськ Луганської області) — український військовик, сержант-інструктор відділення зв'язку 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 Збройних сил України.

Андрій Олександрович Чабан
 Сержант
Загальна інформація
Народження31 січня 1988(1988-01-31)
с. Залісці, Кременецький район Тернопільська область, Україна
Смерть24 липня 2014(2014-07-24) (26 років)
м. Первомайськ, Луганська область, Україна
ПохованняЗалісці
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterГалицький фаховий коледж імені В'ячеслава Чорновола
ПсевдоВорон
Військова служба
Роки служби2008—2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військВійська спецпризначення
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний громадянин Тернопільської області
Почесний громадянин Тернопільської області

Життєпис

ред.

Був єдиною дитиною в родині. У 2003 році закінчив Залісецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів, у 2008 — Галицький інститут імені В. Чорновола в Тернополі.

Від 2008 року за контрактом служив у частині А 0551 у Хмельницькому, був інструктором відділення зв'язку. У 2014 — у в/ч А0661.

Після захоплення Криму Росією 80 днів був у Херсоні, потім його направили на Схід. Під час патрулювання спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. Загинув 24 липня біля Первомайська від кулі снайпера, врятувавши побратимів від загибелі ціною власного життя — група потрапила в засідку, тоді ж полягли Василь Кобернюк, Володимир Черкасов та Тарас Якимчук.

Йдучи в небезпечну зону, воїн не слухав тих, хто його від цього відмовляв, а наголошував:

 
«Це ж моя Україна, я мушу її боронити від ворога»
 

Відзнаки

ред.

Вшанування пам'яті

ред.

26-27 липня 2014 року в Тернопільській області було оголошено жалобу.

31 січня 2015 року на фасаді Залісецької школи, де навчався воїн, відкрили меморіальну дошку Андрієві Чабану.[4]

Від жовтня 2017 року Залісецька ЗОШ І-ІІІ ступенів носить ім'я Андрія Чабана.[5]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Як спецназівці зірвали плани бойовиків захопити Попасну. Архів оригіналу за 12 травня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
  2. Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 531 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Чабану Андрію Олександровичу (посмертно)».
  3. Ірина Сиско. У День Державного Прапора збаразькі бійці отримали медалі та ордени від українського народу [Архівовано 13 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Народне слово. — 2015. — 26 серпня.
    Наталія Тарнавська. Народними нагородами у Збаражі вшанували Героїв сучасності (фото) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Терен. — 2015. — 26 серпня.
  4. Ірина Сиско. Меморіальну дошку на честь Андрія Чабана відкрили у Залісцях [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Народне слово, 4 лютого 2015
  5. Школа у селі Залісці Збаразького району від сьогодні носить ім'я Андрія Чабана, який загинув у зоні АТО [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // TV-4. — 2017. — 12 жовтня.

Джерела

ред.
  • Якушко, О. Про останній бій не розкажуть / Олеся Якушко // Вільне життя плюс. — 2014. — № 62 (1 серп.). — С. 1 — (Бути воїном — значить жити вічно!).
  • Щоб рідні тут жили в спокою: Навіки будем у небеснім батальйоні // «Вільне життя плюс». — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 5.

Посилання

ред.