Якимчук Тарас Володимирович
Тара́с Володи́мирович Якимчу́к (Псевдо: «Актьор»[1]; 6 вересня 1993, Мізоч, Україна — 24 липня 2014, поблизу Первомайська, Україна) — солдат 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних сил України, кулеметник.
| Якимчук Тарас Володимирович | |
|---|---|
 Солдат | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 6 вересня 1993 Мізоч |
| Смерть | 24 липня 2014 (20 років) біля Первомайська |
| Псевдо | Актьор |
| Військова служба | |
| Роки служби | 2011-2014 |
| Приналежність |  Україна |
| Вид ЗС |  Сухопутні війська |
| Рід військ | Війська спецпризначення |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
  | |
Життєпис
ред.Народився 1993 року в Мізочі. Закінчив Мізоцьку ЗОШ. Займався козацьким бойовим мистецтвом «Спас». Служив за контрактом з жовтня 2011 року, солдат 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних сил України, кулеметник.
На фронті був з початку бойових дій. 24 липня під час розвідки в передмісті Первомайська снайпери та гранатометники з терористів перехресним вогнем обстріляли вантажівку «КАМАЗ» українських військових, загинуло троє. Тарас вискочив з кабіни, снайпер влучив йому у бік поміж пластин бронежилета, Серце не витримало в часі транспортування гелікоптером до шпиталю — отримав тяжке поранення осколком в плече, зазнав травматичного шоку та втратив чимало крові. У тому ж бою загинули Василь Кобернюк, Андрій Чабан та Володимир Черкасов.
27 липня відбувалося поховання, прощали і в церкві УПЦ МП, і в УПЦ КП, в останню дорогу проводжали тисячі людей. На виході з цвинтаря на столику стояло два весільні короваї: в жовтні мало відбутися весілля.
Без Тараса лишились батьки.
Відзнаки та нагороди
ред.- 8 серпня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
- відзнакою Міністра Оборони України «За воїнську доблесть»
- Почесний громадянин міста Рівне (посмертно)
У рідному селищі Мізоч на його честь перейменовано вулицю, а також встановлено меморіальний знак навпроти місцевого храму УПЦ-КП і меморіальні дошки на будівлях Мізоцького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів — ліцей» та спортивного клубу, де він навчався та тренувався.
Примітки
ред.Джерела
ред.- Указ Президента
- Якимчук Тарас Володимирович // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Не перші загиблі
- Самий тяжкий бій(рос.)
- Революція гідності. Війна. Рівненщина.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |