Лоскот Євген Олександрович

український військовик

Євге́н Олекса́ндрович Ло́скот (22 червня 1983(19830622) — 7 вересня 2014) — український військовик, капітан Збройних сил України. Герой України (посмертно).

Лоскот Євген Олександрович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 22 червня 1983(1983-06-22)
Чернігів
Смерть 7 вересня 2014(2014-09-07) (31 рік)
Весела Гора, Луганська область
Громадянство Україна Україна
Alma Mater ОІСВ
Псевдо Баха, Локоть, Дамба-22
Військова служба
Роки служби 2006—2011, 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Танкові війська
Формування
Війни / битви
Командування
заступник командира роти з озброєння
Нагороди та відзнаки
Герой України
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

Життєвий шлях ред.

Народився 1983 року в місті Чернігові. 2000 року закінчив загальноосвітню школу в селищі Десна Козелецького району Чернігівської області.

2006 року закінчив Одеський інститут Сухопутних військ, розпочав службу на посаді командира взводу. 2011-го звільнився з лав ЗС України в званні капітана.

Брав активну участь у громадсько-політичному житті, від 2010 року був членом Козелецької районної організації ВО «Свобода». Активний учасник Революції Гідності, перебував у лавах Автомайдану, зазнав поранення у протистояннях на вулиці Грушевського, брав участь у захисті Майдану 18-20 лютого 2014 року.

Добровольцем пішов до військкомату, мобілізований 21 березня 2014-го, призначений на посаду заступника командира роти з озброєння розвідувальної роти 1-ї окремої гвардійської танкової бригади. Брав участь у боях поблизу населених пунктів Жовте, Лутугине, Раївка, Сабівка, за стратегічні блокпости. За оборону Луганського аеропорту достроково отримав звання майора, проте так і не встиг змінити погони.

У вересні по важких боях залишився під Луганськом прикривати відхід основної тактичної групи, приєднався до бійців 22-го батальйону тероборони «Харків». Хлопці залишилися без офіцерів, тож Лоскот вирішив очолити обезголовлений підрозділ, про що доповів своєму командуванню.

Обставини загибелі ред.

5 вересня на позиції «Щогла» залишалося 17 бійців 1-ї танкової бригади, близько 30 бійців 3-го батальйону територіальної оборони, і троє з 22-го батальйону. З техніки залишилась лише одна БМП і дві вантажівки — 3 БМП вийшли звідти раніше з командиром 1 ОТБр Грицьковим. Бійці чули танкові двигуни противника, що зайшов до Олександрівська, що неподалік. А приблизно о 7 вечора виявили, що в тил до них у кількох сотнях метрів, на межі сільгоспугідь і найближчого терикону, зайшла й зупинилася табором група цивільних позашляховиків. Огляд виявив, що це був загін проросійських сил. Капітан Лоскот сів у БМП, взяв на борт двох вояків. Лоскот вирішив атакувати противника, використавши ефект неочікуваності. Хлопці використали кулемет і автомати, чавили й таранили «Лексуси» і «БМВ». Коли російські бойовики прийшли до тями, старенька БМП вже залишала розташування. На башті БМП спалахнув вибух ПТКР, в бронемашину влучила граната РПГ. Вона ще трохи проїхала і зупинилася, почала горіти. Екіпаж її покинув і невдовзі у БМП вибухнув боєкомплект.[1] Хлопці розділилися — один з воїнів зміг повернутися до своїх, другий потрапив у полон. Євген встиг відійти з поля бою, зв'язатися з «айдарівцями» і домовитися про допомогу у переправленні на другий берег Сіверського Донця. Добровольці попросили ще скоригувати артилерійський вогонь, на що офіцер погодився. Артилерія щільним вогнем накрила вороже угруповання.

Проте Лоскота видали місцеві, поранений капітан потрапив в оточення та прийняв свій останній бій на закинутій фермі поблизу села Весела Гора Слов'яносербського району. Коли закінчились набої, підірвав себе гранатою, прохрипівши дивну для терористів фразу:

«Русские не сдаются! Слава Україні!»

Після цього російські бойовики добили українського офіцера пострілом у голову. Російсько-терористичні формування на добу пригальмували просування вглиб української території до міста Щастя. За цей час змогли вийти з оточення півсотні українських вояків, підтягнулися до Щастя та закріпилися добровольці з батальйону «Айдар» і бійці 92-ї мехбригади полковника Віктора Ніколюка.

Рештки Героя були виявлені пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 22 червня 2015 року на місці його загибелі та ідентифіковані за результатами ДНК-експертизи.

9 вересня 2015 року офіцера поховали в смт Десна[2].

Залишилися мати Ксенія Лоскот, дружина Тетяна та син Тарас 2010 р.н.

Нагороди та звання ред.

Вшанування пам'яті ред.

Примітки ред.

  1. Цензор.НЕТ. ГЕРОЙ МАЙДАНУ, ГЕРОЙ ВІЙНИ, ГЕРОЙ УКРАЇНИ: ОСТАННІЙ БІЙ КАПІТАНА ЛОСКОТА. Цензор.НЕТ (ru-RU). Архів оригіналу за 8 вересня 2017. Процитовано 8 вересня 2017. 
  2. На Чернігівщині поховали майора ЗСУ свободівця Євгена Лоскота // «Голос Свободи», 9 вересня 2015. Архів оригіналу за 24 серпня 2017. Процитовано 24 серпня 2017. 
  3. Указ Президента України від 23 серпня 2017 року № 235/2017 «Про присвоєння Є.Лоскоту звання Герой України»
  4. Президент присвоїв звання Герой України лейтенанту Василю Тарасюку та капітану Євгену Лоскоту посмертно [Архівовано 24 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 24 серпня 2017
  5. Про перейменування вулиць [Архівовано 5 березня 2018 у Wayback Machine.] // Козелецька селищна рада, 19 лютого 2016
  6. Ушанували пам'ять Євгенія Лоскота [Архівовано 24 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Козелецька РДА, 2 квітня 2016

Джерела ред.

Попередник: Герой Україникавалер ордена «Золота Зірка»
№ 177
23 серпня 2017
Наступник:
Жизневський Михайло Михайлович Тарасюк Василь Олександрович