Бродяк Степан Миколайович

український військовик

Степа́н Микола́йович Бродя́к (нар. 14 лютого 1985(19850214) — 5 вересня 2014) — молодший сержант Збройних сил України.

Бродяк Степан Миколайович
 Молодший сержант
Загальна інформація
Народження14 лютого 1985(1985-02-14)
Ясениця-Сільна
Смерть5 вересня 2014(2014-09-05) (29 років)
Весела Гора
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шлях

ред.

Закінчив Ясеницьку середню школу, Бориславське професійно-технічне училище (на даний час — Бориславський професійний ліцей), служив в армії у підрозділах спецпризначення в Кіровограді. Зводив будинок для родини, захоплювався ремонтом техніки. Дітей любив понад усе, приділяв їм щонайбільше уваги; родиною полюбляли відпочивати на природі. Мобілізації міг уникнути — мав проблеми зі здоров'ям.

В серпні 2014 року мобілізований, командир відділення, 80-та окрема аеромобільна бригада. Загинув у бою з диверсійною групою терористів, коли разом із побратимами біля села Цвітні Піски забезпечував відхід українських військ у Слов'яносербському районі трасою Н21.

У часі бою бою з російським диверсійним підрозділом українські вояки — 97 українських вояків на 6 БТРах й 2 танках (1 БТР підірвали — не заводився) — зайняли кругову оборону між селами Цвітні Піски й Стукалова Балка, відбиваючи натиск терористів у числі 240—260 чоловік. По тому потрапили в засаду у русі на техніці. Після прибуття підрозділу під населений пункт Щастя було констатовано відсутність БТР-80 № 129, поранення зазнали 9 бійців. В бою загинули: прапорщик Анатолій Гаврилюк, сержант Іван Лемещук, молодші сержанти Віктор Бражнюк, Степан Бродяк та Іван Сова, солдат Руслан Степула. Вважалися зниклими безвісти: старший лейтенант Пилипчук Юрій Юрійович, лейтенант Ігор Петрівський, сержант Олексій Ващук, молодші сержанти Віктор Бражнюк, Гураль Олег Володимирович, старший солдат Володимир Соломчук, солдати Сергій Боднар, Ватаманюк Сергій Миколайович, Іван Воробель, Корнач Сергій Сергійович, Підгайний Микола Йосипович, Роман Симпович, Слободян Едуард Геннадійович, Турчин Михайло Степанович, Микола Федус. Вважаються полоненими капітан Кондрацький Віталій Володимирович, солдати Гринюк Микола Володимирович, Клим'юк Олександр Юрійович.

У незахищений решітками БТР влучив кумулятивний снаряд, трьох бійців, які перебували на борту, розірвало. Степан у цей момент був посередині, він прийняв на себе решту енергії вибуху, тим самим зберіг життя трьох воїнів, що сиділи навпроти, вони були важко поранені, але живі.

Залишились дружина Мар'яна, 6-річна донька Вікторія та 1-річний син Сергій. 1 вересня 2014 року Вікторія пішла до школи без батька; згодом з'ясувалося — назавжди.

Похований 12 вересня 2014 року в Ясениці-Сільній на почесному місці біля Храму Різдва Пресвятої Богородиці.

Нагороди та вшанування

ред.
  • За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 1 вересня 2015 року в Бориславському професійному ліцеї відкрито меморіальну дошку Степану Бродяку.[2]
  • 2014 року рішенням Бориславської міської ради надано звання «Почесний громадянин Борислава» (посмертно)[3].

Примітки

ред.
  1. Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Меморіальні дошки Героям у ЗПТО Львівщини. Сайт пам'яті (укр.). 26 лютого 2020. Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 24 квітня 2020.
  3. Почесні громадяни Борислава. Архів оригіналу за 20 липня 2021. Процитовано 20 липня 2021.

Джерела

ред.