Царенко Владислав Миколайович
Владисла́в Микола́йович Царе́нко (28 червня 1971 — 15 жовтня 2014) — солдат 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» Збройних сил України, загинув в ході російсько-української війни.
| Царенко Владислав Миколайович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
28 червня 1971 Київ | |
| Смерть |
15 жовтня 2014 (43 роки) Сміле | |
| Поховання | Берковецьке кладовище | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | Цар | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Проживав у Святошинському районі Києва, був інструктором із рукопашного бою, займався підприємництвом.
Солдат групи «Золота сотня» 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», псевдо «Цар».
15 жовтня 2014-го група батальйону «Айдар» виїхала на підсилення блокпосту № 32 біля села Сміле (Слов'яносербський район), та потрапила у засідку на Лисичанській трасі. Загинули 8 бійців, 2 були захоплені у полон, ще 3 поранені.
27 жовтня вивезли з місця бою частину тіл загиблих, троє айдарівців ідентифіковані — це Олександр Піскіжов, Юрій Полєно та Владислав Царенко.
Залишились мама та донька 1996 р.н.
31 жовтня 2014-го похований в місті Київ, Берковецьке кладовище.
Нагороди та вшанування ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 25 грудня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
Примітки ред.
- ↑ Указ Президента України від 25 грудня 2015 року № 722/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання ред.
- Царенко Владислав Миколайович [Архівовано 23 травня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |