Юрківка (Звенигородський район)

Юркі́вка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради.

село Юрківка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район Звенигородський
Рада Юрківська сільська рада
Облікова картка Юрківка 
Основні дані
Засноване початок 18 століття
Населення 3023[1]
Територія 40,20 км²
Площа 6,641 км²
Густота населення 455,2 осіб/км²
Поштовий індекс 20245
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°00′12″ пн. ш. 31°04′48″ сх. д. / 49.00333° пн. ш. 31.08000° сх. д. / 49.00333; 31.08000Координати: 49°00′12″ пн. ш. 31°04′48″ сх. д. / 49.00333° пн. ш. 31.08000° сх. д. / 49.00333; 31.08000
Середня висота
над рівнем моря
131 м
Водойми р. Шполка
Відстань до
обласного центру
86,9 (фізична)км[2]
120 (автошляхами) км[3]
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Багачеве
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради с. Юрківка
Сільський голова Цегельна Валентина Григорівна
Карта
Юрківка. Карта розташування: Україна
Юрківка
Юрківка
Юрківка. Карта розташування: Черкаська область
Юрківка
Юрківка
Мапа
Мапа

Особливості розташування ред.

Розташоване вздовж річки Шполки, що впадає в Гнилий Тікич. Від районного центру — міста Звенигородки село віддалене на 12 км. Але на місцевості воно насправді злилося з містом Ватутіним (яке не підпорядковане району).

За 2 км розташована повноцінна залізнична станція Багачеве, але в самому селі є зупинний пункт Шахти, де спиняється тільки «дизель» сполученням Умань-Черкаси.

На околиці села виявлено залишки поселення трипільської культури.

Історія ред.

Назва походить від імені козака Юрка, який збудував хутір у східній частині села. Інша версія: коли монголо-татари, захопивши село, в північно-західній околиці збудували укріплення-юрок.

За архівними даними, слобода виникла близько 1762 року і належала пану Францішеку Подажевському на основі права від Якуба Корицінського. За даними архіву південно-західної Росії, в Юрківці було 746 дворів і 3932 мешканці.

Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Богачівської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 2023 особи, налічувалось 425 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 постоялий будинки, 10 вітряних млинів і 3 маслобійних заводи[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3591 особи (1747 чоловічої статі та 1844 — жіночої), з яких 3541 — православної віри[5].

У 1918 році в селі було сформовано загін, який брав участь у Звенигородсько-Таращанському повстанні. Радянська окупація в селі почалась у 1918 році. Першим головою сільської ради окупанти призначили А. В. Лавриченка. В 1921 році утворено комнезам, на чолі з Д. Я. Бабченком. У 1929 році, під час примусової колективізації, на території села створено шість ТСОЗів, у 1930 році — три колгоспи.

Від голодомору 1932—1933 років в селі померло 88 осіб.

На фронтах Другої світової війни воювали 445 мешканців села, 170 з них загинули, 60 нагороджені орденами і медалями. При в'їзді в село встановлено обеліск з меморіальною дошкою молодшому сержанту Герою Радянського Союзу Максиму Коняшкіну, що загинув при відвоюванні Юрківки. За героїзм, проявлений при форсуванні Одеру, мешканцю села М. С. Лєбєдєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1955 році в центрі села збудовано пам'ятник воїнам радянської окупаційної армії.

У 1950 році три колгоспи об'єднали в єдиний — імені Ватутіна. Його керівником довгий час був кавалер Ордена Леніна А. У. Половинко. За господарством було закріплено 2,6 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,4 тисячі га орної землі. Виробничий напрямок господарства був — рільництво і тваринництво. Також колгосп мав млин, крупорушку, олійницю, пилораму. Це багатогалузеве господарство мало більш як мільйонні грошові прибутки. У селі було побудовано понад 1000 індивідуальних будинків, школу, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотеку, клуб, пологовий будинок, дитсадок, 4 магазини та інше.

Станом на 1972 рік в селі працювали середня і початкова школи, клуб, три бібліотеки з фондом 12 тисяч книг, два фельдшерсько-акушерські пункти, пологовий будинок.

Населення ред.

Населення 3023 чоловік (2001) (3,4 тисячі у 1984 р., 4 тисячі у 1972 р.), дворів — 1436.

Мовний склад ред.

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 2 948 97,52 %
Російська 69 2,28 %
Інше 6 0,20 %
Разом 3 023 100,00 %

Відомі люди ред.

В селі народилися:

Працювали:

Див. також ред.

Джерела ред.

Посилання ред.

Література ред.