Відкрити головне меню

Юркі́вка — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення 3023 чоловік (2005) (3 400 мешканців у 1984, 4 тисячі у 1972 роках), дворів — 1436.

село Юрківка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський
Рада/громада Юрківська сільська рада
Код КОАТУУ 7121289401
Облікова картка Юрківка 
Основні дані
Засноване початок 18 століття
Населення 3023[1]
Територія 40,20 км²
Площа 6,641 км²
Густота населення 455,2 осіб/км²
Поштовий індекс 20245
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°00′12″ пн. ш. 31°04′48″ сх. д. / 49.00333° пн. ш. 31.08000° сх. д. / 49.00333; 31.08000Координати: 49°00′12″ пн. ш. 31°04′48″ сх. д. / 49.00333° пн. ш. 31.08000° сх. д. / 49.00333; 31.08000
Середня висота
над рівнем моря
131 м
Водойми р. Шполка
Відстань до
обласного центру
86,9 (фізична)км[2]
120 (автошляхами) км[3]
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Багачеве
Відстань до
залізничної станції
2 км
Місцева влада
Адреса ради с. Юрківка
Сільський голова Цегельна Валентина Григорівна
Карта
Юрківка. Карта розташування: Україна
Юрківка
Юрківка
Юрківка. Карта розташування: Черкаська область
Юрківка
Юрківка
Мапа

Зміст

Особливості розташуванняРедагувати

Розташоване вздовж річки Шполки, що впадає в Гнилий Тікич. Від районного центру — міста Звенигородки село віддалене на 12 км. Але на місцевості воно насправді злилося з містом Ватутіним (яке не підпорядковане району).

За 2 км розташована повноцінна залізнична станція Багачеве, але в самому селі є зупинний пункт Шахта, де спиняється тільки «дизель» сполученням Умань-Черкаси.

На околиці села виявлено залишки поселення трипільської культури.

ІсторіяРедагувати

Назва походить від імені козака Юрка, який збудував хутір у східній частині села. Інша версія: коли монголо-татари, захопивши село, в північно-західній околиці збудували укріплення-юрок.

За архівними даними, слобода виникла близько 1762 року і належала пану Францішеку Подажевському на основі права від Якуба Корицінського. За даними архіву південно-західної Росії, в Юрківці було 746 дворів і 3932 мешканці.

Станом на 1885 рік у колишньому державному селі Богачівської волості Звенигородського повіту Київської губернії мешкало 2023 особи, налічувалось 425 дворових господарств, існували православна церква, школа, 3 постоялий будинки, 10 вітряних млинів і 3 маслобійних заводи[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3491 особи (1747 чоловічої статі та 1744 — жіночої), з яких 3541 — православної віри[5].

У 1918 році в селі було сформовано загін, який брав участь у Звенигородсько-Таращанському повстанні. Радянська окупація в селі почалась у 1918 році. Першим головою сільської ради обрано А. В. Лавриченка. В 1921 році утворено комнезам, на чолі з Д. Я. Бабченком. У 1929 році, під час примусової колективізації, на території села створено шість ТСОЗів, у 1930 році — три колгоспи.

Від голодомору 1932—1933 років в селі померло 88 осіб.

На фронтах Другої світової війни воювали 445 мешканців села, 170 з них загинули, 60 нагороджені орденами і медалями. При в'їзді в село встановлено обеліск з меморіальною дошкою молодшому сержанту Герою Радянського Союзу Максиму Коняшкіну, що загинув при відвоюванні Юрківки. За героїзм, проявлений при форсуванні Одеру, мешканцю села М. С. Лєбєдєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У 1955 році в центрі села збудовано пам'ятник воїнам-визволителям.

У 1950 році три колгоспи об'єднали в єдиний — імені Ватутіна. Його керівником довгий час був кавалер Ордена Леніна А. У. Половинко. За господарством було закріплено 2,6 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,4 тисячі га орної землі. Виробничий напрямок господарства був — рільництво і тваринництво. Також колгосп мав млин, крупорушку, олійницю, пилораму. Це багатогалузеве господарство мало більш як мільйонні грошові прибутки. У селі було побудовано понад 1000 індивідуальних будинків, школу, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотеку, клуб, пологовий будинок, дитсадок, 4 магазини та інше.

Станом на 1972 рік в селі працювали середня і початкова школи, клуб, три бібліотеки з фондом 12 тисяч книг, два фельдшерсько-акушерські пункти, пологовий будинок.

ПерсоналіїРедагувати

В селі народилися

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  1. Сайт Верховної Ради
  2. maps.vlasenko.net(рос.)
  3. Український видавничий портал "Хто є хто"
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-90)

ЛітератураРедагувати