Рільни́цтво — вирощування польових культур як галузь сільського господарства[1], (термін «рільництво» може також вживатися як синонім до «хліборобство», у радянський час використовувано хибний термін "землеробство" за подібністю з російським "земледелие")[1].

Загальна характеристикаРедагувати

Головна задача галузі рільництва — створити сприятливі умови для раціонального вжитку фотосинтетичної активної радіації та інших факторів життя. Через це формування потужного фото-синтетичного апарату рослин і забезпечення тривалості продуктивної роботи є важливою науковою проблемою, бо між величиною врожаю та площею листків установлено пряму кореляційну залежність.[2][3]

Залежно від ґрунтово-кліматичних умов, рільництво можна поділити на:

Ґрунти та рослини є основними об'єктами рільництва.

Містить підгалузі, що потребують обробітку землі під польові культури, а саме:

Хліборобство на території УкраїниРедагувати

Відтворювальна економіка складалася, переважно, на місцевій основі, в Закарпатті та в лісостеповій зоні Прикарпаття і Волині хліборобсько-скотарську економіку створювано завдяки прийшлому населенню, яке поступово, з V тис. до н. е. мігрувало на ці території з Південної і Центральної Європи. На тривалий час причорноморські степи та Прикарпаття і Волинь стануть своєрідним осередком, з якого елементи відтворювального господарства поширювалися на інші території України.

Разом із тим на значній частині території України досліджені неолітичні пам'ятки V—IV тис. до н. е., на яких у значній кількості знайдені керамічний посуд, шліфовані знаряддя праці (сокири, мотики, долота тощо), пристрої для прядіння і ткацтва. Водночас археологічні дані переконливо свідчать, що мешканці цих поселень не запроваджували ані хліборобства, ані скотарства.

Така особливість історичного розвитку населення лісостепової смуги Центральної і Східної України зумовлювалася насамперед, якістю природних ресурсів регіону, які повністю забезпечували прогресивний розвиток суспільства на базі привласнюючої економіки. Багата рибою повноводна річкова мережа лісостепу, теплий клімат і родючі ґрунти створювали сприятливі умови для розвитку рослинності та тваринного світу. Запас зоомаси тут уп'ятеро перевищував зоомасу степів.

Природне оточення, багате на життєві ресурси, давало можливість громадам не тільки забезпечувати себе потрібними продуктами споживання, а й отримувати їх у значно більшій кількості. Це сприяло розвиткові раціональних знань та духовної культури, що знайшло своє відображення в зазначених новаціях.

Поступово і в ці райони України проникають елементи відтворної економіки. Різними шляхами до III тис. до н. е. більша частина населення, що мешкала на території України, тією чи іншою мірою засвоїла хліборобство і скотарство. Однак переважаючим чинником життєзабезпечення населення на всій території України землеробство і скотарство стали значно пізніше.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Рільництво // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Афендулов К.П Афендулов К. П. Влияние сроков внесения, сочетания и доз удобрений на фотосинтетическую активность растений // Вестник с.-х. науки. — 1969. — № 5. — С. 53-56
  3. Генгель П.А Физиология растений. — М.: Просвещение, 1974. — 191 с.

ДжерелаРедагувати

  • Станко В. Н. та ін. Історія первісного суспільства: Підручник. — К.: «Либідь», 1999. — 240 с.

ПосиланняРедагувати