Відкрити головне меню

Магада́н (рос. Магада́н) — місто на крайньому сході Росії. Адміністративний центр Магаданської області. Місто обласного підпорядкування.

місто Магадан
COA Magadan, Russian Federation.svg Flag of Magadan.svg
Герб Магадана Прапор Магадана
Magadan-church-winter.jpg
Католицька церква в Магадані
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Магаданська область
Муніципальний район Магаданський
Код ЗКАТУ: 44401000000
Код ЗКТМО: 44701000001
Основні дані
Час заснування: 1929
Статус міста з 1939 року
Населення 95 925 (2010)
Площа 295 ± 1 км²
Поштовий індекс 685000
Телефонний код +7 4132
Географічні координати: 59°34′00″ пн. ш. 150°48′00″ сх. д. / 59.5666666666947719477320788° пн. ш. 150.8000000000277793787972769° сх. д. / 59.5666666666947719477320788; 150.8000000000277793787972769Координати: 59°34′00″ пн. ш. 150°48′00″ сх. д. / 59.5666666666947719477320788° пн. ш. 150.8000000000277793787972769° сх. д. / 59.5666666666947719477320788; 150.8000000000277793787972769
Міста-побратими Анкоридж
Влада
Веб-сторінка magadangorod.ru
Міський голова Владимир Печений
Карта
Магадан (Росія)
Магадан
Магадан

Магадан (Магаданська область)
Магадан
Магадан


CMNS: Магадан на Вікісховищі

Знаходиться на відстані 5911 км від Москви, і таким чином є одним із найвіддаленіших міст Росії від столиці. Місто не має залізничного сполучення.

Зміст

ГеографіяРедагувати

  • Географічна широта: 59°34' пн.
  • Географічна довгота: 150°46' сх.

Знаходиться на березі Тауйської губи, північної частини Охотського моря. Річка Магаданка ділить місто на дві частини.

Місто нараховує близько 140 вулиць і перевулків загальною протяжність близько 75 км. Територія у межах міста — 295 км², із них у складі міських органів управління — 24,8 тис. га (84 %), в тому числі міське — 24,7 тис. га; в міській і муніципальній приналежності — 29,4 тис. га. Основну частину території складають міські ліси — 16,9 тис. га (57,3 %), під житловою забудовою — 1,2 тис. га (4,1 %).

КліматРедагувати

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується континентальним субарктичним кліматом, дещо пом'якшеним близькістю моря. Найтепліший місяць — серпень з середньою температурою 11.8 °C (53.2 °F). Найхолодніший місяць — січень, з середньою температурою -16.9 °С (1.6 °F).[1]

Клімат Магадана
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 2,4 2,5 5,5 8 22,3 24,5 26 25,5 20,2 13,8 6,6 3,3 26
Середній максимум, °C −14,2 −12,5 −8 −1,6 4,9 11,3 14,8 15 10,4 1,7 −7,4 −12,8 0,1
Середня температура, °C −16,9 −15,9 −12,2 −5,2 1,4 7,1 11,5 11,8 7,3 −1,6 −10,5 −14,7 −3,2
Середній мінімум, °C −18,5 −17,8 −14,4 −7,5 −0,5 5,2 9,6 9,7 5,1 −3,1 −12 −17 −5,1
Абсолютний мінімум, °C −34,6 −33,3 −30,8 −23,5 −10,8 −3 2 −1 −6,3 −21,6 −26,9 −30,7 −34,6
Норма опадів, мм 15.1 14.2 15.6 29.4 41.1 51.8 62.5 84.5 79.1 75.1 55.1 27 550.5
Вологість повітря, % 65 64 65 71 78 78 86 83 78 69 66 64 72
Джерело: Weatherbase

ІсторіяРедагувати

ПередісторіяРедагувати

13 жовтня 1928 року Ольський райвиконком видав указ про побудову Східно-Евенської культбази. Місто починає існувати з того часу, як було закладену першу школу, від якої ішла вулиця Октябрська. Зараз на цій споруді, яка перестала виконувати свої первинні функції, стоїть меморіальна дошка, яка сповіщає про початок історії Магадану. Перша назва міста — 'Нагаєво. До 1931 року в місті жило 500 чоловік. Згодом на березі Магаданки, в районі 31-ого кварталу було побудовано цегельний завод, який працював на місцевій сировині.

У 1933 році було споруджено перші цегельні будинки. З 29 грудня 1934 року було здано в експлуатацію 50-ти метровий причал. Того ж року з'явився технікум, який займався підготуванням кадрів у гірничопромисловій, сільськогосподарській і педагогічній галузі. З'явилась постійна газета «Советская Колыма», видавництво, музей. В травні 1935 року почалося будівництво чотирьохповерхової школи № 1 по проекту, присланому Крупською на замовлення Берзіна. Місто з самого початку існувало для забезпечення потреб гірничої промисловості, оскільки ще задовго перед його заснуванням у цьому районі було виявлено багаті поклади руд, зокрема золота. З 1937 року в Магадані починаються криваві репресії. Було розстріляно Берзіна.

Магадан — містоРедагувати

14 липня 1939-ого року вважають офіційною датою народження міста, оскільки саме тоді робітниче поселення було перетворено в місто.

Під час ІІ Світової війни магаданці надавали військову підготовку для ведення війни на фронті. У певному відношенні ця «допомога» здійснювалася через організацію таборів та концентраційних таборів, які були розташовані скрізь по Магаданській області і навіть деякі відділення у самому місті. Відповідно «допомога» фронту надходила також за рахунок виснажливої праці та смертей політичних в'язнів.

Центр міста сформувався на початку 1950-их років. 1963 року було прийнято новий план міста Магадана, де передбачалося збільшити територію забудови в 5 разів. В цей час населення міста становило близько 70 тисяч чоловік.

Магадан — економічний, науковий і культурний центр області. У місті виробляють гірське устаткування, знаходяться підприємства по переробці риби, машинобудівні заводи і інші промислові підприємства. Найбільший на північному Сході Росії порт працює цілий рік (з грудня по травень — льодова проводка).

За 56 км від міста є міжнародний аеропорт «Магадан» (Сокіл). Від Магадана через основні селища області проходить Колимська траса, що сполучає область з Якутією і «великою землею» (добудована в 2008 р.). Залізниці в Магадані немає.

Магадан — центр туризму і відпочинку, на території міста розташований ряд санаторіїв («Мир», «Гірник»), гірськолижна база, 6 великих готелів, будується великий туристичний комплекс «Марчекан».

Тут також розташований Магаданський ремонтно-механічний завод, що розробляє і проводить важку гірську техніку і запчастини до неї, який поставляє свою продукцію у всі золотодобувні регіони Росії, низку країн СНД, і країни Африки.

Концтабори Магадану та Магаданської областіРедагувати

В період з 1948 р. по червень 1954 р. управління Берегового концтабору дислокувалося у м. Магадані. Значна частина робіт по розбудові міста здійснювалася важкою працею (по 10-14 годин на добу) політичних в'язнів, які тисячами засилалися з усього СРСР в Магаданську область. У самому Магадані було розташовано два окремі відділення Берегового концтабору: одне транзитно-пересильне відділення й одне відділення, що використовували для будівельних робіт.

Післярадянська добаРедагувати

У пострадянський час були побудовані важливі підприємства золотодобувної галузі. Магаданський аффінажний завод обслуговує золотодобувні підприємства Магаданської області, Якутії і Чукотки.

У місті було споруджено Кафедральний собор. Чисельність населення поступово почала зменшуватись у зв'язку із зниженням добування золота в регіоні.

Від 1992 року в місті діяло Українське земляцтво «Славутич-Колима», нині — Регіональна українська національно-культурна автономія «Колима-Славутич», зусиллями якої у місті відкрито меморіяльну дошку та перше на терені Сибіру та Далекого Сходу погруддя Тараса Шевченка, у Магаданській обласній бібліотеці ім. О. С. Пушкіна створено відділ української літератури. Середній школі № 2 м. Магадана надано ім'я Т. Г. Шевченка, в ній створено музей Кобзаря. На початку 2000-х було зроблено спробу видання української газети «Гомін Колими»[2].

НаселенняРедагувати

В місті проживає 95 тис. осіб, що становить 54 % населення області і 59 % міського населення області.

Ось динаміка росту населення міста:

  • 1939 — 27 000 осіб
  • 1972 — 102 000 осіб
  • 1979 — 121 200 осіб
  • 1989 — 151 600 осіб
  • 2004 — 99 800 осіб
  • 2006 — 107 500 осіб
  • 2010 — 95 925 осіб

Культура, Наука, ОсвітаРедагувати

У Магадані знаходиться Північно-східний комплексний науково-дослідний інститут ДВО РАН, Інститут біологічних проблем півночі ДВО РАН, Північно-східний державний університет, сім професійно-технічних училищ, 28 загальноосвітніх шкіл, 11 бібліотек і декілька музеїв, серед яких слід виділити Краєзнавчий музей і бібліотеку А. С. Пушкіна.

Міста-побратимиРедагувати

Відомі людиРедагувати

Уродженці Магадана:

ПриміткиРедагувати

  1. Клімат Магадана
  2. Зелений Клин (Український Далекий Схід): Енциклопедичний довідник / Укл. В. Чорномаз. — Владивосток, 2011

Див. такожРедагувати