Вікіпедія

Магаданська область

суб'єкт Російської Федерації

Магада́нська о́бласть (рос. Магада́нская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації на північному сході країни у складі Далекосхідного федерального округу. Розташована півночі Далекого Сходу Росії на березі Охотського моря Тихого океану. Межує на півночі з Чукотським автономним округом, на сході — з Камчатським краєм, на заході — з Республікою Саха, на півдні — з Хабаровським краєм. Простяглася на 930 км з півночі на південь і 960 км із заходу на схід. Крайня північна і західна точка у Сусуманському районі у верхів'ї річки Хініке, східна — в Північно-Евенському районі поблизу витоку річки Молонгди. Адміністративний центр — місто Магадан. Площа — 462 500 км²; населення — 133 387 осіб (2024). Губернатор — Сергій Костянтинович Носов.

Магаданська область
Магаданская область
   
Країна Росія Росія
Фед. округ Далекосхідний федеральний округ
Адмін. центр Магадан
Глава Носов Сергій Костянтинович
Дата утворення 3 грудня 1953
Оф. вебсайт 49gov.ru​(рос.)
Географія
Координати 62°54′ пн. ш. 153°42′ сх. д. / 62.900° пн. ш. 153.700° сх. д. / 62.900; 153.700
Площа 465 464 км²
Часовий пояс MSK+8 (UTC+11)
Населення
Чисельність 133 387 осіб
Густота 0.2865/км²
Економіка
Економ. район Далекосхідний
Коди
ISO 3166-2 RU-MAG
ЗКАТО 44
Суб'єкта РФ 49
Телефонний (+7)
Карти

Магаданська область на карті суб'єктів Російської Федерації

Мапа
CMNS: Магаданська область у Вікісховищі

Історія ред.

До XVIII століття територію, яку нині займає область, населяли якути, допоки всередині XVIII століття розпочалися перші походи російських козаків в Колимський край.

У 1928 році на територію нинішньої області висадилася перша Колимська геологічна експедиція, якою керував Юрій Білібін. Протягом літа й осені 1929 року будівельники Східно-евенкійської культбази прорубали першу просіку, що стала першою вулицею Магадану — Октябрьською, а на початку 1930-х розпочалось власне будівництво міста[1].

Регіон не мав цивільного управління, а знаходився під керівництвом адміністрації тресту для будівництва у районах Крайньої Півночі «Дальстрой» (Дальбуд), що входив до структури Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР. Його головним завдання було господарське освоєння краю шляхом використання робочої сили в'язнів ГУЛАГу. З початку 1930-х років до 1955 року у місцевих таборах утримувалося 3,5 мільйони осіб, серед яких значну частину складали українці, зокрема поети Михайло Драй-Хмара та Дмитро Загул, конструктор Сергій Корольов, майбутній Патріарх Київський та всієї України УПЦ КП Володимир (Романюк), багато вояків Української повстанської армії та членів Організації українських націоналістів[2].

Магаданська область утворена 3 грудня 1953 року Указом Президії Верховної Ради СРСР. До її складу увійшли місто Магадан, Середньоканський, Ольський, Північно-Евенський, Сусуманський, Тенькинський, Ягоднинський райони і Чукотський національний округ, виділені зі складу Хабаровського краю[3]. На той час її площа становила 1 199,1 тисяч км²[4].

1967 року область нагороджена Орденом Леніна[4].

У 1960–1980-х роках українці інтенсивно прибували до регіону на заробітки і складали значну частину населення області (працювали на копальнях, у рибній промисловості тощо). Від початку 1990-х років триває зворотній процес від'їзду українського населення з області в Україну та до європейської частини Російської Федерації, унаслідок чого воно скоротилося більш ніж увосьмеро[2].

З 1992 року в області діяло Українське земляцтво «Колима-Славутич», за сприяння якого українське телебачення зняло 4-серійний документальний фільм «Українці на Колимі» (режисер Олександр Рябокрис, автор ідеї Микола Хрієнко)[2].

17 червня 1992 року Чукотський автономний округ вийшов зі складу Магаданської області і став самостійним суб'єктом Російської Федерації[5].

Природа ред.

На території області присутні чотири групи природних комплексів: високогірні кам'яні пустелі, тундра, лісотундра і тайга. Високогірні кам'яні пустелі займають 21 % загальної площі. 3/4 території займають тундра і лісотундра.

Плоскогір'я, нагір'я і гори займають понад 4/5 території області: на сході — Колимське нагір'я, в центральній частині — відроги хребта Черського, на заході простягнувся хребет Черського (найвищий пік Абориген — 2 586 м), на південному заході області по правому берегу Колими тягнеться Верхньоколимське нагір'я. Лише невеликі простори по долинах річок і неширокі смуги вздовж узбережжя моря — низовини[6]. Береги Охотського моря сильно порізані та рясніють численними затоками (найбільша затока — затока Шеліхова), бухтами, островами та півостровами. Біля берегів найвищі в Росії припливи[7].

Водні ресурси ред.

Густа гідрографічна мережа — безліч озер, річок:

На території області налічується 25 груп мінеральних джерел, води яких мають різну мінералізацію, переважно хлорильні, натрієво-кальцієві[6]. Також на поверхню виходять термальні води температура води в яких від +20 °C до + 90 °C, що свідчить про вулканічні процеси. Найбільш відомі джерела — Тальське (тут також є лікувальні грязі), Таватумське, Наяханське, Мотиклейське, Березовське[7].

Корисні копалини ред.

Область володіє унікальною мінерально-сировинною базою і є провідним золотодобувним регіоном Росії. На її території зосереджено понад 11 % запасів розвіданого розсипного золота, 15 % рудного золота і близько 50 % срібла від загальних обсягів розвіданих запасів цих металів у Росії. Значні промислові запаси кольорових і рідкісних металів, серед яких олово, вольфрам, мідь, молібден, поліметалічні руди, розвідані родовища облицювального каменю, бурого і кам'яного вугілля. Є запаси нафти, торфу, деревини, газового конденсату[6].

Клімат ред.

Клімат різко континентальний, суровий, на узбережжі — морський. Зима — від 6 до 7,5 місяців. Літо коротке, прохолодне, бувають тумани. Пересічна температура січня у внутрішніх районах —38 °C, липня + 14, +16 °C; на узбережжі Охотського моря — відповідно —19 і —23 °C; + 11, +12 °C. Опадів 300—350 мм, на узбережжі — 500—700 мм на рік[4]. Вегетаційний період не перевищує 100 днів[7].

Однією з характерних особливостей клімату є майже повсюдне поширення вічної мерзлоти. На морському побережжі товщина мерзлого ґрунту від 70 до 100 см, а у центральних районах — до 600 м[7].

Рослинний світ ред.

Загальна площа лісів становить 13 мільйонів га (11 % території)[6]. Лісотундра в області — це головно пригнічене рідколісся з модрини Даурської з чагарниками карликової берези або сосни сланки в підліску. Флору тундри представляють худа берізка, арктична верба, траурна осика, куничники, шолудивники, на болотах — рудувата арктофіла, арктична калужниця. Влітку тундру прикрашають яскраві квіти: полярний мак, зніт, рододендрон, синюха, дика цибуля. На вершинах і схилах гір виживають тільки лишайники, мохи, брусниця, лохина, водянка[1].

Тваринний світ ред.

У тайзі живуть білка, бурундук, літяга, заєць білий, червона полівка, лось, соболь, кам'яний глухар. Гірську тайгу населяють росомаха, ведмідь, горностай, лисиця. У змішаних лісах живе рябчик, в прирічкових верболозах — куріпка. Особливість фауни області — наявність у її складі степових тварин, які не зустрічаються в інших місцях на півночі: верхоянський чорношапковий бабак, довгохвостий колимський ховрах, баран сніговий.

Значні біологічні ресурси Охотського моря (близько 30 видів промислових риб і понад 10 видів морських тварин), прісноводної флори і фауни. Річки і озера багаті рибою: сиг-чир, нельма, річкова мальма, харіус, омуль[6].

Охорона природи ред.

На території області створені особливо охоронні природні території: заповідник федерального значення «Магаданський», 11 природних заказників регіонального значення — Одян, Кавинська долина, Тайгонос, Сугой, Кубака та інші; природний парк обласного значення — озеро Джека Лондона; природна пам'ятка федерального значення — острів Талан; 22 пам'ятки природи регіонального значення — Тальський, Абориген, Мотиклейський, вулкан Маякан та інші; 6 природних пам'яток морського значення (у міській межі) — Примузейний, Марчеканська чаша, Кам'яний вінець та інші[8].

Населення ред.

Чисельність населення
1959[9]1970[10]1979[11]1987[12]1989[13]1990[14]1991[14]1992[14]1993[14]1994[14]1995[14]
235 578↗352 481↗465 704↗550 000↘542 868↘390 276↘384 525↘365 311↘323 673↘300 157↘266 883
1996[14]1997[14]1998[14]1999[14]2000[14]2001[14]2002[15]2003[14]2004[14]2005[14]2006[14]
↘240 215↘229 148↘220 533↘211 696↘201 974↘193 945↘182 726↘181 832↘178 339↘174 685↘171 569
2007[14]2008[14]2009[14]2010[16]2011[14]2012[17]2013[18]2014[19]2015[20]2016[21]2017[22]
↘168 530↘165 820↘162 969↘156 996↘156 534↘154 485↘152 358↘150 312↘148 071↘146 345↘145 570
100 000
200 000
300 000
400 000
500 000
600 000
1979
1992
1997
2002
2007
2012
2017

Питома вага міського населення — 93,9 % (2005). Більше половини населення проживає в місті Магадані (100,2 тисяч осіб).

Щорічно 31 серпня біля Великого театру в Москві проходить традиційна зустріч жителів Магаданської області — як колишніх, так і теперішніх.

Економіка ред.

Рибне господарство ред.

Рибне господарство є другою по значимості галуззю. Її продукція поставляється на експорт. Питома вага рибної галузі в обсязі виробництва області становить 18 %.

Сільське господарство ред.

Основана галузь сільського господарства — оленярство. Також у області розвинені м'ясо-молочне тваринництво, хутрова промисловість, птахівництво[8]. Землі сільськогосподарського призначення становлять 1,3 % усіх земель області, з них рілля займає 24 %[1]. У зв'язку з тим, що ґрунти області не вирізняються високою природною родючістю, значна частина земель введена в сільськогосподарський обіг у результаті меліорації. До 95 % сільськогосподарських угідь зайнято кормовими культурами. Також вирощується картопля, капуста, морква[8]. Частка продукції місцевого виробництва в продовольчому фонді області становить трохи більше 25 %[23].

Транспорт ред.

На території області відсутнє залізничне сполучення. Транспортні зв'язки з іншими регіонами здійснюються автомобільним, морським і повітряним транспортом. Протяжність автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям становить 2 645 км. Річкові порти в області відсутні. Головні транспортні ворота — Магаданський морський торговельний порт, через який поступає основний потік вантажів. У Магадані знаходиться міжнародний аеропорт, через який здійснюється авіаційне пасажирське і вантажне сполучення з іншими регіонами Росії та зарубіжними країнами[24].

Територіальний поділ ред.

Міські округи:

Муніципальні райони:

Населені пункти з кількістю мешканців понад 5 тисяч
2007
Магадан 100,2 Ягодне 4,1
Ола 6,5 Синегор'є 3,2
Сусуман 6,5 Сеймчан 2,8
Сокол 5,2 Оротукан 2,3
Омсукчан 4,4 Уптар 2,3
Палатка 4,4 Стекольний 2,1
Усть-Омчуг 4,3

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Вся Россия. Регионы. Энциклопедия., 2002, с. 317.
  2. ↑ а б в г д Енциклопедія сучасної України., 2017, Т. 18.
  3. ↑ Указ Президиума ВС СССР от 03.12.1953 об образовании Магаданской области. (рос.)
  4. ↑ а б в Українська радянська енциклопедія, 1981, Т. 6.
  5. ↑ Закон Російської Федерації «Про безпосереднє входження Чукотського автономного округу до складу Російської Федерації» від 17 червня 1992 № 3056-1
  6. ↑ а б в г д е Вся Россия. Регионы. Энциклопедия., 2002, с. 316.
  7. ↑ а б в г Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 106.
  8. ↑ а б в Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 107.
  9. ↑ Всесоюзная перепись населения 1959 года. Архів оригіналу за 10 жовтня 2013. Процитовано 10 жовтня 2013.
  10. ↑ Всесоюзная перепись населения 1970 года. Численность наличного населения городов, поселков городского типа, районов и районных центров СССР по данным переписи на 15 января 1970 года по республикам, краям и областям. Архів оригіналу за 14 жовтня 2013. Процитовано 14 жовтня 2013.
  11. ↑ Всесоюзная перепись населения 1979 г.
  12. ↑ Народне господарство СРСР за 70 років : [арх. 28 червня 2016] : ювілейний статистичний щорічник / Державний комітет СРСР зі статистики. — Москва : Фінанси і статистика, 1987. — 766 с.
  13. ↑ Всесоюзная перепись населения 1989 года. Архів оригіналу за 23 серпня 2011.
  14. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Численность постоянного населения на 1 января (человек) 1990-2013 года
  15. ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012.
  16. ↑ Итоги Всероссийская перепись населения 2010 года. 5. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов – районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи человек и более. Архів оригіналу за 14 листопада 2013. Процитовано 14 листопада 2013.
  17. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  18. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  19. ↑ Оценка численности постоянного населения на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 13 квітня 2014. Процитовано 13 квітня 2014.
  20. ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  21. ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  22. ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  23. ↑ Вся Россия. Регионы. Энциклопедия., 2002, с. 320.
  24. ↑ Вся Россия. Регионы. Энциклопедия., 2002, с. 319.

Література ред.

  Республіка Саха   Чукотський автономний округ
  Хабаровський край     Камчатський край
Охотське море Охотське море
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Магаданська_область&oldid=42559745