Верхньоколимське нагір'я
Верхньоколимське нагір’я (рос. Верхнеколымское нагорье) — високогірна місцевість у Магаданській області, Росія. Найбільше місто — Сусуман . [2][3]
| Верхньоколимське нагір'я | ||||
 | ||||
|
61°37′51″ пн. ш. 150°17′40″ сх. д. / 61.63083333336077629° пн. ш. 150.29444444446775719° сх. д.Координати: 61°37′51″ пн. ш. 150°17′40″ сх. д. / 61.63083333336077629° пн. ш. 150.29444444446775719° сх. д. | ||||
| Країна |
 Росія[1] | |||
|---|---|---|---|---|
| Тип | височина[1] | |||
  Верхньоколимське нагір'я Верхньоколимське нагір'я (Росія) | ||||
 | ||||
 Верхньоколимське нагір'я у Вікісховищі | ||||
На Верхньоколимському нагір’ї є великі родовища золота, олова та рідкісних металів. Ця місцевість відносно менш безлюдна, ніж інші гірські зони Північно-Східного Сибіру, такі як Юкагирське плоскогір'я або плоскогір'я Нера[en]. Проте частина гірничих робіт після розпаду СРСР була визнана нерентабельною, а окремі населені пункти Сусуманського району втратили населення. Лише залишки населення залишилися у Широкому, Холодному та Більшовику. Інші міста, такі як Белічан[en] і Кадикчан, стали містами-привидами. [4][5] Колимське шосе R504 перетинає південну частину високогір'я. [3]
Географія ред.
Верхньоколимське нагір'я розташоване у верхній течії Колими. На заході нагір'я обмежено хребтами Тас-Кистабит, на сході — Сунтар-Хаята, Сеймчан[en] — Бююндською[en] западиною на півночі і басейном річки Ола[en] на півдні, між якими тягнеться хребет Майманджин[en]. На північному заході лежить плоскогір'я Нера[en], а на півночі високогір'я зливається з найпівденнішими пасмами хребта Черського. На півдні, серед інших невеликих хребтів, височіють гори Сеймкан і масив Іганджа. [2]
Хребти, як правило, гладкі, хоча деякі хребти мають альпійські характеристики. Висота хребтів становить від 1300 м до 2000 м [5] Найвища точка — гора Сніжна заввишки 2293 м. Ще одна важлива вершина — Пік Абориген заввишки 2286 м, обидва на хребті Ангачак[en]. [6][3]
Основні річки високогір’я є складовими верхнього басейну річки Колими: Аян-Юрях, Кулу[en], Буюнда[en], Бахапча[en], Малтан[en], Бьорьольох[en], Тенька[en] тощо. Є джерела мінеральної води . [6]
Флора ред.
Долини річок та їх пологі схили поросли розрідженими лісами з модрини та кедрового сланця. На більших висотах є гірська тундра на висотах 1200 м —1800 м. [5]
Примітки ред.
- ↑ а б в GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б Верхньоколимське нагір’я
- ↑ а б в Google Earth
- ↑ Всеросійський перепис населення 2010 року. Том 1 (рос) . Федеральна служба державної статистики. 2011.
- ↑ а б в Верхньоколимське нагір'я; Great Soviet Encyclopedia in 30 vols. — Ch. ed. A.M. Prokhorov. - 3rd ed. - M. Soviet Encyclopedia, 1969-1978.(in Russian)
- ↑ а б Топографічна карта P-55 56; M 1:1 000 000 - Topographic USSR Chart (in Russian). Процитовано 1 січня 2022.
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верхньоколимське нагір'я |