Росомаха

ссавець з родини куницевих
Росомаха
Gulo gulo 2.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Куницеві (Mustelidae)
Підродина: Куницеві (Mustelinae)
Рід: Росомаха (Gulo)
Вид: Росомаха
Біноміальна назва
Gulo gulo
(Linnaeus, 1758)
Gulo gulo distribution.svg
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gulo gulo
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gulo gulo
EOL logo.svg EOL: 328585
ITIS logo.svg ITIS: 180551
IUCN logo.svg МСОП: 9561
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 48420
Fossilworks: 46742

Росомаха (Gulo gulo L.), ссавець з родини куницевих (Mustelidae). Вважається надзвичайно лютим хижаком, через що його завжди переслідували. До кінця XIX століття — початку XX століття зустрічалася на Поділлі, Черкащині та Житомирщині. Зникла через переслідування з боку людини. Сучасні найближчі знахідки розташовані далеко на півночі (вид тепер невідомий не тільки в Україні, але й Білорусі).

ПоширенняРедагувати

Країни поширення: Канада, Китай, Естонія, Фінляндія, Монголія, Норвегія, Російська Федерація, Швеція, Сполучені Штати Америки[1]. Проживає в тундровій і тайговій зонах. Може бути знайдена в лісах, горах або відкритих рівнинах[2].

МорфологіяРедагувати

Один з найбільших видів своєї родини. Тіло (завдовжки 76–86 см, вага 11–14, зрідка до 32 кг) кремезне, присадкувате (висота у плечах 35–45 см), на коротких, напівстопохідних кінцівках з напіввтяжними кігтями. Загальне забарвлення чорно-коричневе. Світло-коричнева смуга тягнеться уздовж кожного з боків тіла від плеча до крижів і приєднується до своєї протилежної смуги над чи на основі хвоста. Нагадує гігантську куницю, з кремезною великою головою, відносно невеликими, округлими вухами, коротким хвостом і масивними кінцівками. Самиці мають чотири черевні й чотири пахові молочні залози[2]. Зубна формула: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 1/2 = 38[3].

ПоведінкаРедагувати

Для житла може побудувати грубе ложе з трави чи листя в печері чи в ущелині між каменями або в норі, збудованій іншими тваринами чи під деревами, що впали. Більшість випадків материнських лігв у Фінляндії були виявлені в норах під снігом. Росомаха в основному наземна тварина, але вона може лазити по деревах з великою швидкістю і є чудовим плавцем. Має гострий нюх але, мабуть, поганий зір і посередній слух. Активність переважно нічна, але іноді зустрічається і вдень. На крайній півночі, де є періоди тривалого світла чи пітьми, росомаха має почергові 3–4-годинні періоди активності і сну. Взимку у пошуках їжі може покривати до 45 км за добу. Може рухатись галопом тривалий період, іноді долаючи 10–15 км без відпочинку. У гірських районах рухається до нижчих висот взимку. Молодь зазвичай розсіюється на 30–100 км від свого материнського діапазону проживання. При вдалому полюванні, надлишок здобичі росомаха ховає, вкриваючи землею чи снігом або вклинюючи в розгалуження дерев. Проживає при відносно низькій щільності населення, У Скандинавії за різними оцінками щільність поширення — одна особина на 200–500 км². Особа тієї ж статі не допускається на територію. У межах території кожного самця знаходяться території трьох чи чотирьох дорослих самиць і їх потомство. Росомаха — солітарний вид, за винятком сезону парування[2].

Міжвидові відносиниРедагувати

Є неперевершеним по силі серед ссавців його розміру і, як повідомляється, відганяє ведмедів і пум від їх здобичі. Живиться падлом, яйцями птахів, що гніздяться на землі, лемінгами і ягодами. Великі ссавці, такі як олені, сарни й дикі вівці стають жертвами росомахи в основному взимку, коли сніговий покрив дозволяє їй рухатись швидше, ніж потенційній здобичі. Ловить дрібних гризунів, кидаючись на них, може також вирити їх з-під землі[2].

Вовк, чорний ведмідь (Ursus americanus), бурий ведмідь, пума і беркут (Aquila chrysaetos) здатні вбити росомаху, особливо молоду й недосвідчену. Вовки, однак, скоріше за все, найбільші природні вороги росомахи. Вовки можуть вбити росомаху, коли загнана в кут росомаха не може врятуватися, вилізши на дерево, або через відсутність дерев або тому, що тварина спіймана в пастку. До смерті росомахи також можуть призвести поїдання голок голкошерста канадського і голод. У полонених тварин зубні, горлові інфекції і туберкульоз констатувались як причини смерті[3].

Життєвий циклРедагувати

Самиці дають потомство раз на два роки. Спарювання зазвичай відбувається з кінця квітня по липень, але імплантація заплідненої яйцеклітини в матку відкладається до наступного листопада — березня, а народження малят відбувається з січня по квітень. Зазвичай, кількість дитинчат у виводку від двох до чотирьох, а діапазон від одного до п'яти. Активна вагітність триває 30–40 днів. Малюки важать 90–100 грамів при народженні, годуються молоком протягом 8–10 тижнів, досягають дорослого розміру за рік. Статева зрілість настає на другому або третьому році життя. Одна росомаха жила в неволі 17 років і 4 місяців[2].

ГенетикаРедагувати

Каріотип характеризується диплоїдним числом, 2n=42[4].

Загрози та охоронаРедагувати

Втрата місць проживання і винищення людьми є найбільшими загрозами. Росомаха зареєстрована у великій кількості заповідних територій[1].

ЛітератураРедагувати

ВиноскиРедагувати

  1. а б Abramov, A.V. (2016). Gulo gulo. The IUCN. Процитовано 11.05.2020. 
  2. а б в г д Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world — JHU Press, 2005, p. 162
  3. а б Maria Pasitschniak-Arts and Serge Lariviere Gulo gulo / Mammalian Species No. 499, 1995, pp. 1–10
  4. Stephen J. O'Brien, Joan C. Menninger, William G. Nash Atlas of mammalian chromosomes — John Wiley and Sons, 2006, p. xxii