Відкрити головне меню

Коряки (алюторці, нимилани, чавчувени) — народ півночі Далекого Сходу Азії. Єдиної самоназви не мали, існували тількі групові самоназви: чавчив, чавчу, «оленяр», «багатий оленями»; намилгин, «місцевий житель», поселянин; нимилг-аремку, ремку чавчив, «кочівний житель», і ін.

Коряки
Koryaks.jpg
Кількість бл 9 тис.
Ареал Росія: 8743 чол. (2002)[1]
Близькі до: Кереки, Чукчі
Мова Коряцька мова, Алюторська мова(?)
Релігія Шаманізм, Православ'я, Промислові культи

Зміст

ІсторіяРедагувати

 
Коряцькі воїни у традиційних обладунках.

Перші згадки про коряків з'являються в документах середини XVII століття. Традиційно народ залежно від роду занять і способу життя ділився на дві групи — кочівників-оленярів та осілих мешканців узбережжя, що займалися морським промислом.

ТериторіяРедагувати

 
Етнічна мапа (бл. 1900 р.) Сибіру з територією розселення коряків у XVI ст. до російської експансії.

Коряки це корінне населення суб'єкта РФ Камчатського краю. Також, коряки живуть в Чукотському автономному окрузі і Магаданській області (Північно-Евенський район).

ЧисельністьРедагувати

 
Коряки в національному одязі

Загальна чисельність — близько 9 тис. чоловік (8743 по перепису населення 2002 року), чисельність в Камчатськім краї — 7,3 тисяч чоловік (2002).

Чисельність коряків у Російській імперії/СРСР/Росії

 

МоваРедагувати

Коряцька мова належить до чукотсько-коряцької гілки чукотсько-камчатської сім'ї. Часто групу діалектів коряцької мови виділяють в окрему алюторську мову, якою розмовляє значна частина коряків.

РелігіяРедагувати

Серед віруючих переважають православні, але традиційно ще сильні позиції шаманізму, також поширені промислові культи, є елементи анімізму та ін.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Народы Сибири, М. — Л., 1956;
  • Гурвич И. С., Кузаков К. Г., Корякский национальный округ, М., 1960;
  • Антропова В. В., Культура и быт коряков, Л., 1971.

ПосиланняРедагувати