Куріпка
Куріпка (Perdix) — рід птахів підродини куріпчині (Perdicinae), родини фазанових. Є об'єктом спортивного і промислового полювання.
| Куріпка | |
|---|---|
| |
| Самець і самка сірої куріпки | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Куроподібні (Galliformes) |
| Родина: | Фазанові (Phasianidae) |
| Підродина: | Фазанні (Phasianinae) |
| Рід: | Куріпка (Perdix) Brisson, 1760 |
 Вікісховище: Perdix
| |
Види ред.
Цей рід включає три види[1]:
- Куріпка сіра (Perdix perdix)
- Куріпка даурська (Perdix dauricae)
- Куріпка тибетська (Perdix hodgsoniae)
Сіра і даурська куріпки споріднені між собою і зовні схожі, внаслідок чого іноді їх відносять до одного надвиду. Тибетська куріпка має відмінне чорно-біле забарвлення лицьової частини, чорні смужки на грудях і 16 стернових пір'я на відміну від 18 у двох інших видів.
Походження та еволюція ред.
По викопних залишках відомі два доісторичні види — P. palaeoperdix і P. margaritae. P. palaeoperdix був поширений по всій Південній Європі в ранньому і пізньому плейстоцені і становив важливу частину раціону кроманьйонців і неандертальців. Філогенетичне положення цього виду та сірої куріпки недостатньо ясно — сучасні дослідники частіше розглядають P. palaeoperdix як предка сучасної P. perdix. P. margaritae відома з пізнього пліоцену Забайкалля і Північної Монголії.
Зовнішній вигляд ред.
Представники роду є птахами середньої величини. Дзьоб і ноги темного кольору. Верхня частина оперення ряба, коричневого кольору, боки та хвіст руді. Шпори на ногах відсутні. Статеві відмінності зводяться лише до того, що самки забарвлені більш тьмяно.
Поширення ред.
Поширені в помірному кліматичному поясі в Євразії. Один вид, сіра куріпка, інтродукований в США і Канаді.
Спосіб життя ред.
Є осілими птахами, мешкають у відкритій місцевості. Живляться різноманітними насінням, іноді комахами. Гнізда влаштовують на землі в вигляді вистелених заглиблень, розташованих в затишних місцях.
Ступінь загрози існуванню ред.
Жоден з видів роду не перебуває під загрозою зникнення, але два найбільш поширених види сильно постраждали від мисливського промислу. Умови існування сірої куріпки погіршується через розвиток сільського господарства, її ареал сильно скоротився; один з підвидів сірої куріпки (Perdix perdix italica) вважається вимерлим близько 1990 року. Охоронний статус тибетської куріпки найбільш стабільний, оскільки її ареал великий і включає важкодоступні місця Тибетського плато.
Література ред.
- Madge S., McGowan P., Kirwan GM Pheasants, Partridges, and Grouse: A Guide to the Pheasants, Partridges, Quails, Grouse, Guineafowl, Buttonquails, and Sandgrouse of the World. [Архівовано 3 березня 2007 у Wayback Machine.] — Princeton, NJ: Princeton University Press, 2002. — 488 p. — ISBN 0-7136-3966-0. (англ.)
- Курочкін О. М. Птахи центральної Азії в пліоцені // Тр. совм. Радянсько-Монг. палеонт. експедитора. 1985. Вип. 26. С. 1-119.
Посилання ред.
- Куропатки // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Куропатки — статья из Большой советской энциклопедии.
Примітки ред.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.