Харіус
Харіус європейський (T. thymallus)
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Протакантопері (Protacanthopterygii)
Ряд: Лососеподібні (Salmoniformes)
Родина: Лососеві (Salmonidae)
Підродина: Харіусові (Thymallinae)
Рід: Харіус (Thymallus)
Linck, 1790
Типовий вид
Thymallus thymallus
(Linnaeus, 1758)
Види
Див. текст
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Thymallus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Thymallus
EOL logo.svg EOL: 10955
ITIS logo.svg ITIS: 162015
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 36184
Fossilworks: 35527

Харіус (Thymallus) — рід риб родини лососевих. Довжина тіла зазвичай 25-35 см, маса близько 450 г; деякі харіуси при довжині близько 50 см важать до 1,4 кг. Для харіуса характерний великий спинний плавець, що має понад 17 променів. Відомо 5 видів, в предгірних річках, рідше в озерах помірного і холодного поясів північної півкулі. У СРСР налічувалось 4 види харіусів: звичайний, косогольский, монгольський і сибірський; останній включає 4 підвиди — байкальський, амурський, камчатський і північноамериканський. Харчуються харіуси безхребетними (головним чином водними личинками комах) і дрібною рибою; на місцях нересту лососів можуть шкодити, поїдаючи їх ікру і памолодь. Нерестяться навесні, самиці викидають на кам'янисті ґрунти від 3 до 10 тис. ікринок. Харіуси є об'єктами місцевого промислу і штучного розведення.

Зміст

Зовнішній виглядРедагувати

Риба має однотонну темно-сіру спину, з боків тіла деяких видів розкидані чорні цятки різної форми.

У сибірського, байкальського, амурського, Нижньоамурського і жовтопятнистого харіусів над черевними плавниками є відносно велика червонувата пляма. На черевних плавниках є косі червоно-бурі смуги, що відблискують фіолетовим відтінком. Хвостовий і анальний плавники дорослих риб червоно-бордові. Задня частина спинного плавника самців вище передньої. У самок ця частина плавника менше або такої ж висоти. На ньому добре помітні кілька горизонтальних рядів плям червонуватого кольору, від округлих до довгих у вигляді вертикальних смуг бірюзового або фіолетового відтінків. Найбільш великі особини (до 5-6 кг) спостерігаються у монгольського і європейського харіусів. У високогірних озерах Сибіру також відомі карликові форми, які протягом усього життя зберігають малькове забарвлення у вигляді темних поперечних смуг з обох боків тіла.

Спосіб життя і живленняРедагувати

Харіус живе в річках гірського типу з чистою і холодною водою, а також оліготрофних озерах, на висотах до 2000–2300 м над рівнем моря. Їжею слугують організми зообентосу: личинки волохокрильців, веснянок, одноденок, хірономід, їх імаго, а в теплу пору року різноманітні повітряні комахи. Деякі види харіусів можуть споживати інших риб, а дуже великі особини навіть дрібних гризунів.

Харіус ловиться переважно на мушку, на поплавкову снасть з наживкою (як правило на хробаків). Відома також риболовля харіуса спінінгом на блешню.

ВидиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  1. Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2012). Види роду Thymallus на FishBase. Версія за February 2012 року.

ДжерелаРедагувати

  • Никольский Г. В., Частная ихтиология, 3 изд., М., 1971;
  • Жизнь животных, т. 4, ч. 1, М., 1971.

ПосиланняРедагувати