Вікіпедія

Лохина

Ягоди
Лохина
Vaccinium corymbosum
Біологічна класифікація
Царство: Рослини
— Angiosperms
— Eudicots
— Asterids
Ряд: Ericales
Родина: Ericaceae
Рід: Vaccinium
Sectio: Cyanococcus
Rydb.
Посилання
Вікісховище: Blueberries as food
IPNI: 317267-2

Лохи́на — група багаторічних квітучих кущових рослин із синіми або фіолетовими ягодами роду Vaccinium (Чорниця). Дикоросла лохина поширена в Північній півкулі, росте на вологих ґрунтах. Комерційна лохина походить із Північної Америки. Її високорослі сорти (лохина вискоросла) були завезені в Європу в 1930-х роках[1].

Тривалий час під назвою «європейська лохина» за межами Європи була знана чорниця. Відрізнити лохину від схожої на вигляд чорниці легко, розрізавши ягоду. У лохини світло-зелена середина, в той час як у чорниці червона або фіолетова. Ягоди лохини ніжніші на смак.

Лохина росте на кущах від 40 см до 4 м заввишки. У виробництві нижчі кущі лохини мають назву «лохина низькоросла» або ж «лохина дика». Високі кущі відомі як «лохина високоросла».

Назви

ред.

Рід Vaccinium містить багато схожих рослин, що призводить до плутанини в назвах. Англійською мовою вони широко відомі як blueberry[2]. Українські назви рослин цього роду включають: афина, борина, брусниця, буяхи, ґоґодзи, журавлина, камениця, квасниця, лохина, пияки, чорниця тощо. Для виду Vaccinium uliginosum, поширеного в дикій природі в Україні, рекомендовано назви буяхи і лохина. Синонімічними є борина лозянка, борівка глухиня, глухиня, лозянка, лохиня та ще 37 народних назв[3].

Процес найменування ускладнився поширенням північноамериканських видів і виникла потреба дати культурі взагалі та видам зокрема українські назви. Різні дослідники називають їх лохиною, буяхами, чорницею. Назва лохина відповідає більшості принципів Йоганна Плянера. Щодо іноземних видів є уточнюючі назви: американська лохина, канадська лохина, високоросла лохина[3].

Опис

ред.

Ці рослини являють собою листопадні багаторічні чагарники заввишки від 60 см до 4 м. Вони мають просте еліптичне листя, розташоване вздовж стебел. Рослини утворюють суцвіття з дрібних урноподібних квітів, колір яких варіюється від білого до блідо-рожевого. Плоди – ягоди з багатьма дрібними насінинами. При дозріванні мають колір від темного індиго до чорного[4].

Росте в лісах на вологому ґрунті, на болотах, біля берегів водойм[5].

Лохина належить до родини Вересові. Як і інші її представники, лохина не росте на лужних ґрунтах і віддає перевагу кислому середовищу (pH 3,8—5,5, не вище). Багато дослідників вважають, що цю властивість вересові набули виключно через наявність мікоризи (симбіозу коренів рослин з грибами): їх мичкувата коренева система не має тонких всмоктуючих волосків, зате тісно обплетена грибними нитками. Гриби не тільки підживлюються продуктами життєдіяльності чагарників, а й виконують для них роль переносника-постачальника поживних речовин із ґрунту, а в лужному середовищі і в добре обробленій (окультуреній) землі мікориза перестає повноцінно працювати і гине. Деякі садівники вважають, що роль грибів у вирощуванні лохини сильно перебільшена, що рослина при регулярних підгодівлях просто зобов'язана нормально розвиватися і плодоносити. Однак, практика показує, що саме наявність мікоризи робить цей чагарник стійкішим до кореневої гнилі та хвороб, і при правильній агротехніці (обов'язковому виконанні вимог до освітлення, складу ґрунту та його вологості) він потребує менше уваги.

Види

ред.
 
Дикоросла лохина

Деякі інші синьоплідні види роду Vaccinium:

Вирощування

ред.

Значними регіонами вирощування високорослої лохини є Британська Колумбія, Меріленд, Західний Орегон, Мічиган, Нью-Джерсі, Північна Кароліна та Вашингтон. Вирощування південних високорослих сортів відбувається в Каліфорнії, куди були інтродуковані сорти, що походять з Університету Флориди, Коннектикуту, Нью-Гемпширу, Університету штату Північна Кароліна та Мену. Багато лохини вирощують у Перу, Іспанії та Мексиці[8]. Високоросла лохина вперше була завезена до Німеччини, Швеції та Нідерландів у 1930-х роках, і відтоді поширена в інші країни Європи[9].

В Україні дика низькоросла лохина росте у волинських лісах невеликими кущами на торфовиськах, часто поміж чорницею. Лохину, зазвичай, збирали вручну. Сучасні фермери використовують механічні комбайни, які збирають ягоди з високих кущів. Наразі розробляють комбайни для збору дикої, низькорослої лохини. Ягоди достигають у період з травня по серпень. Кущі починають плодоносити на третій рік. Період збору ягід триває з кінця червня до кінця серпня. Спочатку рослина дає кілька ягід, а згодом урожай з кожним роком зростає. Лохина плодоносить до 30 років. Для поліпшення росту і збільшення урожаю, лохину добре підживляти мінеральними добривами, а органічні добрива їй протипоказані[10].

Використання

ред.
 
Лохиновий джем

Лохина продається як свіжою, так і замороженою. Також її можна зустріти у вигляді пюре, соків, засушених ягід. Її використовують для приготування желе, джемів, пирогів, мафінів, снеків та злакових батончиків. До складу джему з лохини входять ягоди лохини, цукор, вода та пектин. З лохини також роблять вино. В Америці лохина вважається однією з найперспективніших ягід через невимогливість у вирощуванні і смакові властивості.

Корисні властивості

ред.

Лохина вважається дієтичним продуктом. Її ягоди складаються на 88 % з води, 7,9 % — цукру,[11] 1,1 % — білків, 1,4 % — органічних кислот, 1,2 % — клітковини і 0,3 % — дубильних речовин і пектинів. Лохина корисна майбутнім мамам як джерело фолієвої кислоти, необхідної для правильного розвитку плоду, зокрема системи кровотворення. Ягоди містять багато антиоксидантів, що запобігають розвитку онкологічних, серцево-судинних, очних, шкірних захворювань. Також лохина є низькоалергенною ягодою. Її можна вживати навіть маленьким дітям.

Галерея

ред.
  •  
    Квіти
  •  
    Недозрілі ягоди
  •  
    Дозрілі ягоди на кущі
  •  
    Зарості лохини восени (почервоніле листя)
  •  
    Врожай ягід лохини
  •  
    Миска лохини

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Naumann, W. D. (1993). «Overview of the Vaccinium Industry in Western Europe» [Архівовано 2019-07-07 у Wayback Machine.]. In K. A. Clayton-Greene (ed.). Fifth International Symposium on Vaccinium Culture. Wageningen, the Netherlands: International Society for Horticultural Science. pp. 53–58. ISBN 978-90-6605-475-2.
  2. ↑ Kloet, S. P. Vander (15 травня 1980). The taxonomy of the highbush blueberry, Vaccinium corymbosum. Canadian Journal of Botany (англ.). 58 (10): 1187—1201. doi:10.1139/b80-148. ISSN 0008-4026.
  3. ↑ а б Меженський, В.М. (2014). До питання упорядкування українських назв рослин. Повідомлення 1. Назви видів роду Vaccinium L. Plant Varieties Studying and Protection. Український інститут експертизи сортів рослин. с. 56—63.
  4. ↑ Blueberry | Description, Types, Nutrition, Cultivation, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). 8 липня 2025. Процитовано 11 липня 2025.
  5. ↑ Vaccinium corymbosum (highbush blueberry): Go Botany. gobotany.nativeplanttrust.org. Процитовано 11 липня 2025.
  6. ↑ а б в Plunkett, Blue J.; Espley, Richard V.; Dare, Andrew P.; Warren, Ben A. W.; Grierson, Ella R. P.; Cordiner, Sarah; Turner, Janice L.; Allan, Andrew C.; Albert, Nick W.; Davies, Kevin M.; Schwinn, Kathy E. (11 вересня 2018). MYBA From Blueberry (Vaccinium Section Cyanococcus) Is a Subgroup 6 Type R2R3MYB Transcription Factor That Activates Anthocyanin Production. Frontiers in Plant Science. 9: 1300. doi:10.3389/fpls.2018.01300. ISSN 1664-462X. PMC 6141686. PMID 30254656.
  7. ↑ Rodriguez-Saona, Cesar; Vincent, Charles; Isaacs, Rufus (7 січня 2019). Blueberry IPM: Past Successes and Future Challenges. Annual Review of Entomology. Annual Reviews. 64 (1): 95—114. doi:10.1146/annurev-ento-011118-112147. ISSN 0066-4170. PMID 30629894. S2CID 58573080.
  8. ↑ Where Are Blueberries Grown?. WorldAtlas (амер.). 25 квітня 2017. Процитовано 11 липня 2025.
  9. ↑ Clayton-Greene, K. A., ред. (1993). Fifth international symposium on vaccinium culture: Melbourne, Australia, January 14 - 16, 1993. Acta horticulturae. Wageningen: ISHS. с. 53—58. ISBN 978-90-6605-475-2.
  10. ↑ Лохина: вирощування та догляд. KvitkaInfo.com. Архів оригіналу за 10 червня 2022. Процитовано 8 червня 2022.
  11. ↑ https://molbuk.ua/news/268215-vyrosly-kushchi-kraseni-gromadskyi-diiach-iz-chernivciv-radyt-iak-vyroshchuvaty-vdoma-lokhynu.html

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лохина&oldid=45743067