А́нтиоксида́нти (а́нтиоки́слювачі) — природні або штучно синтезовані речовини, що сповільнюють чи припиняють окиснення (переважно у відношенні до органічних сполук).

Антиоксиданти бувають природного (ß-каротин, вітамін С, вітамін Е, лікопен) і синтетичного походження. У косметиці частіше всього використовують у засобах, які уповільнюють старіння шкіри. Експериментальні дослідження показують, що антиоксиданти є особливо показаними у хворих на цукровий діабет.

Зміст

Загальний описРедагувати

Сполука, що при додаванні в систему значно сповільнює або цілком зупиняє небажані процеси окиснення, наслідком яких є псування харчових продуктів, палив, пластмас та інших матеріалів. Такі сполуки звичайно самі окиснюються краще ніж речовини, до яких вони додаються. Антиоксиданти можуть діяти за двома механізмами: взаємодіяти з проміжними пероксидними сполуками, сповільнюючи таким чином вироджене розгалуження (фосфати, сульфіди, карбамати, тіокарбамати та тіофосфати металів), чи з вільними радикалами, обриваючи ланцюги. Пр., бутильований гідроксианізол діє як прибирач вільних радикалів, додається до харчових продуктів для запобігання згіркнення жирів, розкладу вітамінів.

ЗастосуванняРедагувати

Харчова промисловістьРедагувати

Антиоксиданти застосовують для подовження терміну використання деяких продуктів (маргарин, напої тощо).

Найбільш поширенні харчові добавки з цією дією:

Антиоксиданти у ковбасному виробництвіРедагувати

Широкого застосування в ковбасній промисловості набули солі молочної кислоти — рН-нейтральні лактати натрію і калію — у виробництві сосисок, шинки, ковбас, оскільки вони забезпечують мікробіологічну стабільність продукту, а також сприяють подовженню термінів зберігання.[1]

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати