Шалатовський Вадим Володимирович

Вади́м Володи́мирович Шалато́вський (5 березня 1983(19830305) — 5 вересня 2014) — солдат Збройних сил України.

Шалатовський Вадим Володимирович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Шалатовський Вадим Володимирович.jpg
Загальна інформація
Народження 5 березня 1983(1983-03-05)
Пасічна
Смерть 5 вересня 2014(2014-09-05) (31 рік)
Весела Гора
Поховання Хмельницький
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Aidar battalion patch.png
 «Айдар»
Війни / битви Війна на сході України
Бої за Щастя
Засідка під Веселою Горою
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»

ЖиттєписРедагувати

Проживав у місті Хмельницький, займався спортом. Строкову службу проходив у повітряно-десантних військах.

Активний учасник Революції Гідності; під час другої хвилі мобілізації облишив свій бізнес та пішов на фронт.

Старший солдат, боєць 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар».

5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.

Був похований 1 жовтня в Старобільську як невідомий Герой. Імена загиблих айдарівців назвав їх бойовий товариш.

Упізнаний за експертизою ДНК у березні 2015 року, старобільські волонтери зібрали кошти на цинкову труну, щоб доставити Вадима до Хмельницького. 25 березня 2015 року з Вадимом попрощались у Києві на Майдані Незалежності, 26 березня — в Хмельницькому.

Перепохований у Хмельницькому на Алеї Слави кладовища, мікрорайон Ракове.

Без Вадима лишились дружина, син та донька.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 25 грудня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)
  • Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» жителів міста Хмельницького (посмертно)
  • медаллю «За хоробрість в бою» від ГО «Луганська обласна спілка ветеранів АТО» (посмертно)[2]
  • рішенням Хмельницької міської ради присвоєно звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» (посмертно)

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 25 грудня 2015 року № 722/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Родини хмельничан-айдарівців отримали нагороди // Хмельницька міська рада, 28 серпня 2018

ДжерелаРедагувати