Відкрити головне меню

Ба́тьово (колишні назви — Батьу, Вузлове) — селище міського типу в Берегівському районі Закарпатській області України, цент селищної ради. Розташоване за 33 км від районного центру (автошлях Т 0707). У селищі розміщена залізнична станція Батьово, на лінії Ужгород — Солотвино. Діє пункт контролю Батєве на кордоні з Угорщиною. Населення 3 048 осіб (на 1 січня 2016 року).

смт Батьово
Batovo gerb.png
Герб Батьового
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Берегівський район
Рада Батівська селищна рада
Код КОАТУУ: 2120455400
Облікова картка Батьово 
Основні дані
Перша згадка 1205 рік
Статус із 1971 року
Площа км²
Населення 3035 (01.01.2018)[1]
Густота 607 осіб/км²
Поштовий індекс 90212
Телефонний код +380 3141
Географічні координати 48°22′ пн. ш. 22°23′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 105 м[2]


Відстань
Найближча залізнична станція: Батьово
До райцентру:
 - фізична: 25 км
 - залізницею: 41 км
 - автошляхами: 31,8 км
До обл. центру:
 - залізницею: 38 км
 - автошляхами: 37,5 км
Селищна влада
Адреса смт Батьово, вул. Кошута, 128
Голова селищної ради Тараненко Дмитро Олександрович
Карта
Батьово. Карта розташування: Україна
Батьово
Батьово
Батьово. Карта розташування: Закарпатська область
Батьово
Батьово

Commons-logo.svg Батьово у Вікісховищі

Зміст

ІсторіяРедагувати

В околицях селища виявлено три поселення: одне — епохи пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.) і два — перших століть нашої ери (на одному з них досліджено 9 печей виробничого призначення).

Перші згадки про Батьово виявлені в письмових джерелах 1205 року. Щодо назви, то є припущення, начебто в цих місцях відпочивав хан Батий із військом під час свого чергового походу. За іншою версією,  при весняних паводках навколишня місцевість сильно затоплювалась, утворюючи брудні вибоїни (угорськ. «Kátyú», яке згодом трансформувалось в «Bátyú»).

На початку 13-го століття село кілька разів переходило у власність різних феодалів, допоки не опинилось у власності заможної угорської родини Лоняї. Представники роду  Лоняї володіли селом з 1285 по  1920 рік.  

Велике значення для села мала залізниця, яка була прокладена в 19-му столітті. Зокрема, 24 жовтня 1872 було відкрито ділянку Угорської Північно-східна залізниці Чоп — Королево, що йшла через Батьово, а 4 грудня 1872 було відкрито відгалужену ділянку Батьово — Мукачів Угорської Північно-східна залізниці.

Село належало до Австро-Угорської імперії, а від її розпаду у 1918 році до 1938 року було частиною Чехословаччини. Тільки з кінця березня до початку травня 1919 року в Батьово існувала радянська влада. У 1921 році в селі створена організація Комуністичної партії Чехословаччини.

У період окупації Батьово хортистською Угорщиною 41 сім'ю кинули в концтабори, а близько 90 осіб відправили на примусові роботи. 28 жовтня 1944 року частини Червоної Армії визволили Батьово від фашистів. У 1946 році село було перейменоване на Вузлове, а в 1971 отримало статус селища міського типу. Передбачалось, що його населення, зайняте здебільшого в обслуговуванні залізниці та пов’язаних з нею підприємств, збільшиться втроє. В селищі було зведено невеличкий мікрорайон з 5-поверхівками, планувалось створення розважального центру та росту урбанізації. Однак ці плани не були реалізовані, і сьогодні Батьово по суті залишилось селом.   

В 1970-х роках, за даними Історії міст і сіл Української РСР, в селі мешкало 2084 чоловік. В ньому знаходилася бригада колгоспу імені XXI з'їзду КПРС (центральна садиба була у селі Свободі). За бригадою було закріплено 800 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 500 га орної землі. Вирощували зернові (переважно пшеницю, ячмінь, кукурудзу) та овочеві (переважно картоплю, капусту) культури. Було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. З 1971 року Вузловому надано статус селища міського типу.

У 1978 році в селищі став до ладу міжнародний контейнерний термінал. За трудові успіхи 17 передовиків були нагороджені орденами і медалями СРСР, в тому числі орденом Трудового Червоного Прапора — доярка колгоспу І. А. Бенце, орденом «Знак Пошани» — бригадир колгоспу Д. Д. Барат.

На території селища працювали: середня школа (32 вчителі і 421 учень), музична школа, бібліотека (книжковий фонд її становив 8,7 тисяч примірників), клуб (з залом на 150 місць), дільнична лікарня на 30 ліжок (11 медпрацівників, в тому числі 4 лікаря), обласний ревмокардіологічний дитячий санаторій, аптека, амбулаторія; стадіон, сім магазинів, ресторан, кафе, відділення зв'язку, ощадна каса, будинок побуту.

У трьох партійних організаціях було на обліку 78 комуністів, у трьох комсомольських — 183 члена ВЛКСМ. Перші організації створені: партійна — в 1945 році, комсомольська — в 1947 році.

Рішенням № 137/95-ПВ Верховної Ради України від 2 березня 1995 року селищу повернуто стару назву Батьово[3].

АрхітектураРедагувати

В селі є колишній палац родини Лоняї, збудований в 18 столітті в стилі класицизму. На жаль, про його тодішній вигляд можна судити хіба з нечисленних світлин, сьогодні ж  шляхетне  походження будівлі видає хіба що алея дерев,  яка залишилась від парку. Колишній палац, після численних перебудов, важко впізнати в нінішній будівлі «Закарпатському обласному притулку для дітей та підлітків». Саме в такому статусі існує колишній палац вже з 2000-го року. За радянських часів в ньому містився санаторій. В 1944 році палац Лоняї слугував місцем збору угорців з навколишніх сіл, яких депортували в трудові табори на так звані «маленькі роботи».

 
Реформатська церква

Місцева реформатська церква побудована в 1802 р.  замість дерев’яної. В 1907 р. церква була знищена пожежею, відбудована в 1910 р.. реконструйована в 1988 р.   На подвір’ї церкви встановлено меморіальний знак на честь селян, загиблих під час другої світової війни та повоєнних сталінських репресій. Поруч із реформатською церквою в 1785 р. була заснована церковна школа. Сьогодні, вочевидь, зазнавши перебудов, вона має вигляд звичайного приватного будинку.

 
Селищна рада смт. Батьово

Будівля Батівської селищної ради збудоване за чехословацької влади в 1935 році, в якості сільської управи. Неподалік сільради була ще й будівля жандармерії, але на сьогодні вона перебудована до повної втрати автентичності.

Православною громадою села Батьова  в 2012 році збудований храм в традиційному для цієї конфесії стилі.

Відомі людиРедагувати

У Батьовому похований Кузьменко Сергій Миколайович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни 2014—2017 років.

НаселенняРедагувати

 
Колишній палац Лоняї, нині - «Закарпатський обласний притулок для дітей та підлітків».

Чисельність населенняРедагувати

1979 1989 2001 2016
2105 2915 3029 3048

Розподіл населення за рідною мовою (2001)Редагувати

українська мова угорська російська
32,85 % 64,64 % 2,02 %

Культурне життяРедагувати

 
Експонати місцевого музею

В приміщенні місцевої бібліотеки, яка, в свою чергу, розмістилася в стародавній, початку ХХ-го століття,  сільській хатині, на громадських засадах функціонує музей народного побуту.  В трьох невеликих кімнатках представлені  традиційний угорський одяг, посуд, інструменти, світлини.   Музей заснований місцевими пенсіонерками в 2006 р. Пенсіонерки не лише опікуються клубом, а ще й співають, і навіть їздять із «гастролями» по різних культурних заходах по області.

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Погода в Батьово
  3. Сайт Верховної Ради України[недоступне посилання з лютий 2019]

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати