Телефонні коди України
| Було запропоновано цю статтю розділити на декілька: Телефонний план нумерації України та Перелік телефонних кодів України. Ця стаття може бути надто велика або логічно незв'язна, але, можливо, це варто додатково обговорити. |
Міжнародний код УкраїниРедагувати
380
ІсторіяРедагувати
Після розпаду Радянського Союзу Україна продовжувала перебувати в єдиній телефонній зоні разом з Росією та іншими колишніми країнами СРСР. Міжнародний телефонний код України в цей період був +7. Міжнародні дзвінки також здійснювалися через Москву та функціонували дуже погано. 17 листопада 1992 року в Києві ввели в експлуатацію першу в Україні міжнародну телефонну станцію.[1] На АТС було встановлено цифрове обладнання фірми SIEMENS і вона дозволяла здійснювати автоматичний міжнародний зв'язок жителям 16 із 25 областей України.
1 жовтня 1993 року міжнародний телефонний код Югославії +38 був розділений між колишніми югославськими республіками, кожній з яких було присвоєно код із додаванням однієї цифри до +38 (eng.).
27 січня 1995 року Міжнародний Телекомунікаційний Союз присвоїв Україні телефонний код +380. Новий код почав використовуватися з 16 квітня 1995 року[2]. Відповідно змінилися і правила набору. Якщо до 15 квітня 1995 року для того аби зателефонувати в Україну потрібно було набрати номер в форматі +7 0BC XXXXXXX то з 16 квітня набір здійснювався в форматі +380 BC XXXXXXX. Протягом як мінімум перших шести місяців після введення нового коду діяли одночасно два способи набору. Після закінчення цього періоду абоненти, які телефонували в Україну через старий код +7, чули голосове повідомлення, яким їх інформували про нові правила дзвінків.[2]
Проблеми імплементаціїРедагувати
Весь час з моменту отримання Україною власного міжнародного коду «380» більшість фізичних та юридичних осіб в Україні використовує «югославське» написання номерів, вважаючи, ніби код України — «38», а потім пишуться коди міст чи мобільних операторів, що починаються з цифри «0», тобто: +38 (067) 1234567. Однак, згідно із Національним планом нумерації України коди ідентифікації мереж призначення є виключно двозначними, до того ж першою цифрою абонентського номера в мережах фіксованого та рухомого (мобільного) зв'язку не можуть використовуватися цифри «0» та «1». Відповідно до Плану нумерації «0» використовується як національний (міжміський) префікс, а «1» використовується для формування скорочених номерів виходу до служб екстреного виклику, замовних та інформаційно-довідкових послуг. Отже, жоден з кодів міст чи мобільних операторів не має і не може мати на початку цифри «0», бо «0» є загальноукраїнським технічним префіксом[3]. Проблема давно набула загальнонаціонального масштабу. У міжлюдському спілкуванні, а також на телебаченні[4], радіо[5], у пресі[6], зовнішній рекламі[7], медицині[8], на офіційних сайтах органів державної влади[9][10] тощо — використовуються номери телефонів неіснуючої держави, країни-примари — Югославії. Навіть уповноважені представники мобільних операторів відповідають в соцмережах, що «+38 — це код України»[11]
Правильне написання кодів та номерівРедагувати
Національний форматРедагувати
0 50 123 4567
0 (50) 123 4567
Міжнародний форматРедагувати
+380 50 123 4567
00 380 (50) 123 4567
Список телефонних кодів міст та селищ міського типу УкраїниРедагувати
ПосиланняРедагувати
Див. такожРедагувати
Коди мобільних операторів України
|
Це незавершена стаття про телекомунікації. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Новая станция международной связи. 1992-11-18. Процитовано 2018-10-23.
- ↑ а б Operational Bulletin No. 590 (15.II.1995). www.itu.int (en-US). Процитовано 2018-10-23.
- ↑ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЛАН НУМЕРАЦІЇ УКРАЇНИ.
- ↑ +38 (044).
- ↑ +38 (044).
- ↑ +38 (067).
- ↑ +38 (050).
- ↑ +38 073.
- ↑ +38 (044).
- ↑ 044.
- ↑ "38" - это код Украины.