Шумськ

місто в Тернопільській області (Україна)

Шумськ — місто у Тернопільській області, на території «історичної (великої) Волині».

Шумськ
Shumsk gerb.png Shumsk prapor.png
Герб Шумська Прапор Шумська
Shumsk Tcerkva.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Тернопільська область
Район Шумський район
Код КОАТУУ 6125810100
Засноване 1149
Статус міста з 1999 року
Населення 5453 (01.01.2017)[1]
 - повне 5453 (01.01.2017)[1]
Площа 5 км²
Густота населення 1077 осіб/км²
Поштові індекси 47104
Телефонний код +380-3558
Координати 50°06′51″ пн. ш. 26°06′52″ сх. д.H G O
Водойма Вілія, Кума
Міста-побратими Кобилка, Мщонув (Польща)
Відстань
Найближча залізнична станція Лепесівка
До станції 32 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 109 км
 - автошляхами 105 км
Міська влада
Адреса 47100, Тернопільська обл., м. Шумськ, вул. Українська, 59
Вебсторінка Шумська громада
Міський голова Володимир Євгенович Плетюк

CMNS: Шумськ у Вікісховищі

Карта
Шумськ. Карта розташування: Україна
Шумськ
Шумськ
Шумськ. Карта розташування: Тернопільська область
Шумськ
Шумськ
Спасо-Преображенська церква, м. Шумськ

Розміщений на лівому березі річки Кума і правому березі ріки Вілії (притоки Горині). Центр Шумської об'єднаної територіальної громади (Шумська міська громада).[2]

НазваРедагувати

Назва Шумське використовувалася офіційно з 1944 року, коли Шумськ втратив статус міста, але став центром новоутвореного району внаслідок поділу колишнього Кременецького повіту Волинського воєводства Польщі. 17 вересня 1939 року Шумськ як частина Західної України був анексований військами Радянського Союзу внаслідок пакту Молотова — Ріббентропа. Назва Шумське ніколи не прижилася і люди продовжували використовувати древню назву Шумськ, яку було відновлено Верховною Радою України у 1999 році на честь 850-річчя Шумська.

ІсторіяРедагувати

На околиці міста виявлено поселення трипільської культури. Підйомний матеріал (уламки кераміки) зберігається у Кременецькому краєзнавчому музеї. У 1930-х роках археологічну розвідку зробив Олександр Цинкаловський.[3]

Перша письмова згадка про Шумськ міститься в Іпатіївському літописі і датується 1149 роком. На той час він був найбільшим містом південної Погорини, центром волості. У 1199 році став волосним центром Галицько-Волинської держави.[4]

 
Головна вулиця містечка. 1938 р.

Місто було оточене валами, до яких з півночі та сходу прилягав великий став. Річку Вілію перетинав міст та гребля, нижче якої були два водяні млини. Населення займалося рільництвом, скотарством, полюванням, рибальством, бортництвом, ремеслами.

1513 року великий князь литовський Сигізмунд I Старий видав грамоту на володіння Шумськом старості Крем'янецького замку, українському бояринові Михайлові Богушу Боговитиновичу. Після його смерті в 1527 році сини і внуки поділили місто на дві частини — Шумськ із замком та Пігаси, розміщені на лівому березі Вілії. 1580 року Пігаси виділилися в самостійний населений пункт під назвою Рохманів. Близько 70 років точилася боротьба спадкоємців, внаслідок чого Шумськ далі занепадав і перетворився на невелике містечко.

Після Люблінської унії 1569 року Шумськ потрапив до складу Речі Посполитої. У XVII ст. він перейшов до волинського хорунжого (потім — белзького каштеляна) Данила Єло-Малинського. У липні 1625 року Кременецький земський суд розглядав позов черкаському старості князеві Костянтину Корибуту Вишневецькому та його помічникам за збройний напад та розорення маєтку Данила Єло-Малинського в Шумську.[7]

Власник містечка разом з дружиною — Гальшкою з Велигорів — заснував василіянський унійний монастир при церкві Св. Трійці. За сприяння дідичів було збудоване дерев'яне приміщення монастиря, який, за відомостями польських дослідників, був спалений під час Хмельниччини 1648 року. У 1676 році монастир перейшов до францисканців.

У 1752 році дідичі-брати Станіслав та Олександр Єло-Малинські продали містечко та «Шумський ключ» князеві Михайлові Казимиру «Рибоньці» Радзивіллу.

1868 року в Шумську працювали цегельний, пивоварний, 3 шкіряні заводи, 2 невеликі ткацькі фабрики, де виготовляли полотно. Найбільшим підприємством був винокурний завод. Населення обслуговувала лікарня, відкрита 1874 року, де працювали лікар і акушер. Була аптека.

Після Першої Світової війни (1919) Шумськ захопили польські війська. Шумщина була осередком великого протипольського повстання у жовтні 1919 році. Після всіх воєнних лихоліть 1921 року в місті працювали лише два приватні водяні млини. Більшість населення займалася сільським господарством.

Після анексії СРСР (1939) Шумськ втратив статус міста, але став (1940) центром району. У 40-их роках на околицях Шумська окупаційна радянська влада здійснювала поховання воїнів УПА (їхні могили віднайдені в липні 2018 року)[8]. Статус міста було відновлено рішенням Верховної Ради України з нагоди 850-річчя Шумська (1999).

У 2000 році припинила роботу станція очищення стічних вод. Відновлювальні роботи здійснювалися у 2015 році.[9]

Природно-географічні та кліматичні умовиРедагувати

Шумський район розташований у північно-східній частині Тернопільської області. На півночі район межує з Рівненською областю, на заході — з Кременецьким районом, на півдні — з Лановецьким і Збаразьким районами, на сході — з Хмельницькою областю. Загальна площа району складає 838 кв. км., що становить 6,5% території області. Географічно район розміщений у лісостеповій місцевості, у зоні з родючими ґрунтами і достатнім зволоженням. Більша частина району відноситься до Подільської височини, лише північна територія перебуває у зоні Малого Полісся (рівнина з абсолютними висотами 210-220 м, з наявністю боліт і поширенням пісків). Територія району має загальний нахил поверхні у напрямку південного заходу на північний схід. Через Шумщину проходить Кременецьке горбогір'я з абсолютними висотами до 315 метрів. Північний схил Кременецьких гір — крутий, урвищний, сильно розчленований ярами та балками. Над прилеглою рівниною Малого Полісся Кременецькі гори різко вивищуються на 120-130 м. Південний схил поступово знижується і непомітно переходить у Тернопільське плато. Регіон знаходиться поблизу кордону з Польщею, Словаччиною, Угорщиною. Таке розміщення може сприяти активному розвитку на території району виробництв, продукція яких може експортуватися у країни Європи. Разом з тим, у сучасних умовах переходу економіки до ринкових відносин район, маючи відносно високий ступінь забезпеченості трудовими ресурсами, може стати регіоном для вкладення інвестицій іноземних фірм. Місто Шумськ розташоване на правому березі річки Вілія, притоки Горині. Відстань до Тернополя по шосе — 105 км. Населення міста становить 5,4 тис. осіб.

ТранспортРедагувати

Через місто проходить автошлях Р26.

Транспортна мережа загального користування експлуатаційна довжина (км):

- залізничних колій — 0,00 км;

- автомобільних доріг — 541,2 км;

- з твердим покриттям — 303,6 км;

- ґрунтових доріг — 237,6 км;

- питома вага автомобільних доріг з твердим покриттям — 56,0 %

ЕкономікаРедагувати

Нині Шумськ — один із промислових центрів північного регіону Тернопільської області.

У Шумську працюють такі підприємства:

  • маслозавод;
  • 3 хлібозаводи;
  • швейна фабрика СП «Сегеш-Україна»;
  • райдрукарня.

Сировинно-ресурсний потенціалРедагувати

 
Church of the Immaculate Conception, Shumsk

На території Шумщини поширені гірські породи, що сформувалися та відносяться до «геогенової системи». Це, в основному, піски, вапняки, вуглисті глини, буре вугілля, пісковики. Дані відклади характерні практично для усього району. Лише у межах долини р. Вілія і прилеглих до неї територій поширені відклади «Мезойського віку». Це — піски, пісковики, глини, мергелі, вапняки. Повсюдно на території району залягають четвертні відклади. Вони вкривають більш давні породи і відслоюються у кар'єрах, долинах річок, балках і ярах. Використовуються як сировина для виробництва будівельних матеріалів. Серед корисних копалин району провідне місце належить природним будівельним матеріалам і сировині для їх виробництва. Це — поклади осадкового походження: крейда, кварцові піски, бетонітові глини. Крім цього, у районі є поклади торфу та бурого вугілля. Шумське родовище бурого вугілля входить до складу Кременецького буровугільного району. Розроблялося воно з 1946 по 1950 роки для потреб місцевого населення. На території району відмічено значні поклади родовищ торфу, яке використовується як паливо, а також для потреб сільськогосподарського виробництва. У селі В. Дедеркали віднайдено ділянку, на якій розповсюджена мінеральна вода. Вона є перспективною для подальшого вивчення за гідродинамічною умовою та бальнеологічною цінністю. Одним із основних природних багатств Шумського району є його земельні ресурси. Загальна площа сільськогосподарських земель, що входять до адміністративно-територіальних одиниць району, становить 58 531,9 га. Всього сільськогосподарських угідь — 56 418,7 га, з них: рілля — 40 197,9 га, багаторічні насадження — 2,2, сіножаті — 72,8, пасовища — 13 976,9, перелоги — 8,8 га. Ліси та інші лісовкриті площі — 21 013,0 га, в тому числі лісові землі — 20 408,8 га, чагарники — 604,2 га. Не менш важливим природним багатством Шумського району є водні ресурси. Всього водою зайнято 1093 га. Площа річок становить 155,4 га, 720 га зайнято ставками. Болота у районі займають 273,3 га. Лісові ресурси мають у районі ґрунтово-водоохоронне рекреаційне значення. 20 290 га зайнято лісами, з них 4 727 га — ліси міжгосподарського лісництва. Державних лісництв на території регіону знаходиться три — Суразьке, Волинське, Забарівське, які підпорядковуються Кременецькому держлісгоспу. Надра Шумщини також містять паливні корисні копалини: буре вугілля, торф. Родовище бурого вугілля зосереджено в околицях с. Бриків. На даний час його видобування вважається нерентабельним. Також у районі у наявності такі кар'єри: — 19 піщаних (26,87 га); — 6 глиняних (5,9 га); — 4 крейдяних (10,2 га); — 8 кам'яних (43,42 га); — торфорозробки (460,8 га)

Освіта і культураРедагувати

 
Старий млин (1905) у Шумську

Система закладів освіти міста включає:

  • 2 загальноосвітні школи;
  • ліцей;
  • музичну і спортивну школи;
  • професійно-технічне училище № 32;
  • інклюзивно-ресурсний центр;
  • Центр позашкільної освіти

Осередками культури Шумська (і Шумщини) є:

Пам'яткиРедагувати

 
Пам'ятник Тарасові Шевченку (на тлі будівлі РДА)

Цікаві місцеві архітектурні та історико-культурні (в тому числі культові) пам'ятки:

Відомі людиРедагувати

Князі ШумськіРедагувати

  • Василько Ярополчич (бл. 1151 — 1182) — у 1168—1180 роках
  • ймовірно, Ізяслав Ярославич (пом. 1195), з 1180 року
  • Інгвар Ярославич
  • Святослав Інгварович (пом. 1223) — бл. 1220—1223
  • Ярослав Інгварович (пом. після 1229) — 1223—1227.[10]

ДідичіРедагувати

  • Станіслав Єло-Малинський — підчаший галицький, онук Данила, фундатор будівництва в 1715 році мурованого костелу францисканців у Шумську,[11] син Казимира, нащадків не мав
  • Антоній Єло-Малинський (?—1724) — син Олександра, брата Станіслава, чесник волинський, дружина — Зузанна Скаршевська[12]

НародилисяРедагувати

ПохованіРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Перелік об’єднаних територіальних громад, рішення про утворення яких повинна була прийняти Тернопільська обласна рада, а також призначити перші місцеві вибори « Тернопільська обласна рада. www.obl-rada.te.ua. Процитовано 2020-02-04. 
  3. Cynkalowski A. Osiedli kultury tripolsikiej w Bodakah nad Hory-niem // Wiadomosci arheologiczne. — Warszawa, 1969. — T. XXXIV, 2. — стор. 223
  4. ДОВІДКА ПРО АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ / Державний архів Тернопільської області. Путівник Архівовано 14 липень 2014 у Wayback Machine. С. 345.
  5. а б Szumsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 77. (пол.).— S. 77. (пол.)
  6. Л. Войтович. 24. Святослав Інґваревич († 31.05.1223)/ 3.15. ВОЛИНСЬКА гілка МОНОМАХОВИЧІВ. БОЛОХІВСЬКІ КНЯЗІ. КНЯЗІ ОСТРОЗЬКІ та Заславські
  7. 7. Липня 9 — Реляція возного «єнерала» Волинського воєводства Миколи Рудзевського
  8. На Тернопільщині знайшли масове поховання воїнів УПА. Новинарня (uk-UA). 2018-07-26. Процитовано 2018-07-26. 
  9. Степан Барна: «Найкраща реклама — конкретні результати» // Голос України. — К., 224 (6228). — 27 лист. — 2015. — С. 8.
  10. Л. Войтович. 24. Святослав Інґварович († 31.05.1223)/ 3.15. Волинська гілка Мономаховичів. Болохівські князі. Князі Острозькі та Заславські
  11. Blaschke K. Kościół parafialny w Tajkurach jako przykład długiego trwania archaicznych schematów przestrzennych w architekturze sakralnej Wołynia // Fides ars scientia. Studia dedykowane pamięci księdza Kanonika Augustyna Mednisa / redakcja: Andrzej Betlej, Józef Skrabski. — Tarnów, 2008. — S. 233. (пол.)
  12. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 218. (пол.)
  13. І. Дуда. Борейко Сергій Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 169. — ISBN 966-528-197-6.
  14. Савчук Тарас Вікторович // Тернопільщина. Регіональний інформаційний портал.

ДжерелаРедагувати

  • Шумськ: місто, районний центр // Клименко О., Хаварівський Б. Міська геральдика Тернопільщини. — Тернопіль, 2003. — С. 466—473.
  • Те ж: Голос Лановеччини. — 1999. — 28 серп., 16 жовт.
  • До 850-річчя Шумська: З історії краю. Темат. сторінка: Бесараб М. Розвиток промислового виробництва.
  • Біля витоків районки //Новини Шумщини. — 1999. — 5 черв., 12 черв.
  • Киричук Г. Міцна пов'язь часів Древнього Шумська: [святкування 850-річчя Древнього Шумська] // Вільне життя. — 1999. — 16 жовт.
  • Левицька Л. У Шумська — статус міста: [У рік свого 850-річчя Древній Шумськ, колишній центр удільного князівства, повернув статус міста] // Вільне життя. — 1999. — 23 груд.
  • Левчук Т. Відлуння пам'яті: [Про участь шумчан у Першій і Другій світовій війнах] // Новини Шумщини. — 1999. — 9 жовт.
  • Літопис віків: Історія Шумська від часу заснування до наших днів // Новини Шумщини. — 1999. — 9 жовт.
  • На добро і на щастя наша Шумська цвіте сторона: Святковий репортаж з урочин з нагоди 850-річчя міста та відкриття пам'ятника Т. Г. Шевченку //Новини Шумщини. — 1999. — 16 жовт.
  • Пиндюра О. Шумськ вже має свій герб: [ескіз якого намалював О.Кікульшин] // Новини Шумщини. — 1999. — 24 лип. — Зобр. герба. — (До 850-річчя Шумська).
  • Седляр З. Віват, мій Шумську, древній і величний //Новини Шумщини. — 1999. — 30 жовт.
  • Синюк С. Селище наше — древнє і красиве: [До 850-річчя Шумська] // Новини Шумщини. — 1999. — 9 жовт.
  • Синюк С. Таїна однієї колекції: До 850-річчя Шумська // Новини Шумщини. — 1999. — 23 січ.
  • Синюк С. Кладка над прірвою: повість. — Тернопіль, Тернопіль, 2000.
  • Синюк С. Мир і меч: повість. — Шумськ, 2003.
  • Смарагд Волинської корони: інформаційний бюлетень Шумської ЦБС. — Шумськ, 2003.
  • Diksztejn Józef. Szumsk i jego okolice // Orli lot. — 1927. — № 6. (пол.)
  • Stecki Т. Wołyń pod względem statystycznym, historycznym і archeologicznym. T. 2. — Lwów, 1871. (пол.)
  • Szumsk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 77. (пол.) — S. 77—78. (пол.)

ПосиланняРедагувати