Відкрити головне меню

Турка

місто у Львівській області (Україна)

Ту́рка (раніше Турка над Стрийом) — місто розташоване в Карпатах.

Турка
Turka gerb.png Turka prapor.png
Герб Турки Прапор Турки
Turka Panoramic View 1.jpg
Панорама Турки, серпень 2008 року
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Львівська область
Район Турківський район
Код КОАТУУ 4625510100
Перша згадка IX століття
Населення 7153 (01.01.2017)[1]
 - повне 7153 (01.01.2017)[1]
Площа 3 км²
Поштові індекси 82500
Телефонний код +380-3269
Координати 49°09′27″ пн. ш. 23°01′21″ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря 557 м
Водойма річка Стрий, з його притоками р. Яблунька та р. Літмир.
Відстань
Найближча залізнична станція Турка
До обл./респ. центру
 - залізницею 145 км
 - автошляхами 136 км
Міська влада
Адреса 82500, Львівська обл., Турківський р-н, м. Турка, пл. Ринок, 26
Веб-сторінка Турківська міська рада
Міський голова Когут Геннадій Йосипович

CMNS: Турка на Вікісховищі

Карта
Турка. Карта розташування: Україна
Турка
Турка
Турка. Карта розташування: Львівська область
Турка
Турка
Турка. Карта розташування: Турківський район
Турка
Турка

НазваРедагувати

За найвірогіднішою версією, місто одержало свою назву від первісних диких биків — турів, які водилися в навколишніх лісах.

За іншою версією, вона походить від назви воріт-веж «турія», «тур'я», «турня», які стояли при в'їзді в селі. Назва міста не має нічого спільного з турками[2].

ГеографіяРедагувати

Місто розташоване на півдні Львівщини у Карпатах на лівому березі річки Стрий з його притоками р. Яблунька та р. Літмир, між горами Шименка, Кичера, Вінець та Осовня. Село розташоване за 137 км від Львова, за 107 км від Ужгорода, за 75 км від Дрогобича на висоті 557 м над рівнем моря.

Місце розташування первинного сторожового поселення, з якого постало село Турка, визначалося проходженням по території Карпат долиною Стрия між горами Пікуй і Галич так званого «Руського Путі» — торгового шляху доби неоліту, який через Турку сполучав Західну Європу з Угорщиною, Семиградщиною, Молдавією та Балканами. На укріплення і розростання первинного поселення мали суттєвий вплив формування новішого торгового шляху — Ужоцького шляху, який від Перемишля чи Львова через Турку та Ужоцький перевал вів до Закарпаття.[3]

ПоселенняРедагувати

Турка належить до типового бойківського скупченого поселення, яке характеризується первинним розташуванням в улоговині біля злиття річок, багатовуличним плануванням, компактністю.[4]. Геометрично має форму неправильного багатокутника, вулиці сходяться в центрі міста, своїм розташуванням нагадують хаотичну сітку, розташовану вздовж берегів річок. Площа міста становить 3 км2 [5].

З кінця XVII ст. Турка складається з кількох частин: Горішня Турка (над річкою Літмир), Середня Турка (над річкою Яблунька), Нижня Турка (над річками Яблунька і Стрий),Слобода (над річкою Стрий), Звіринець, Городище, Торговиця, Ровінь, Завалина, Старе Село.

ДемографіяРедагувати

У місті проживає 7306 осіб у 1114 будинках (2006 р.) 99 % населення — українці.

Динаміка населення у минулому:

ІсторіяРедагувати

Свою історію село починає з IX століття від древньо-руського поселення, яке розташовувалось на Руському Путі. На Круг-Городищі стояла військова залога, охороняла цей шлях. Поруч на Старому Селі стояла сторожова вежа, на якій під час наближення до поселень ворогів запалювали багаття, попереджаючи про небезпеку жителів долини річок Стрий і Яблунька. Те, що на території міста було городище княжої доби, підтвердили археологічні розкопки на Круг-Городищі, Ровені та між урочищем Лікоть і Торговицею. Знайдені дрібні уламки гончарних виробів XIIXVI ст. на присадибних ділянках цього терену свідчать, що поселення тут були довготривалими і досить великими. Археологічні розкопки Львівської експедиції ІСН АН України в 1991 році виявили на Ровені пам'ятки середини кам'яної доби — мезоліту (IX-IV ст. до н. е.). В 1995 році в районі впадіння річки Яблунька в Стрий відкрито поселення перших століть нової ери.

Очевидно, село засноване в період з 1280 до 1320 року, коли Лев Данилович приєднав до свого князівства Закарпаття, в тому числі і територію теперішньої Турківщини, яка перебувала в горах Карпат. В цьому часі, зміцнюючи свої кордони та охорону Руського Шляху, ним були засновані сасівські села-гнізда: Явора, Ільник, Комарники, Висоцьке та Турка. Давній польський історик Ян Длугош стверджує, що князь Лев на самому верху гори Пікуй поставив кам'яний стовп з руським написом, який значив межу його володінь. Вищеназвані поселення теперішньої Турківщини можна віднести до найдавніших княжих поселень.

Перша відома письмова згадка про Турку датується 27 червня 1431 року. Тоді польський король Владислав II Ягайло в Медиці надав привілей (грамоту) на володіння Туркою і навколишніми селами угорському графові Іванові (Ванчі) Волоху (лат. - Vancza Valachus ) та його синам — Хотку, Іванку і Занку. Один із його синів — Ходко — осів в Турці, започаткувавши шляхетський рід Турецьких[12]. Турецькі мали придомки: Сенькович, Михалкович[13].

Цей привілей був підтверджений польським королем Владиславом III Варненчиком (пол. - Władysław III Warneńczyk ) 1444 року на користь братів Хотка і Янка і повторно — королем Зигмунтом I Старим (пол. - Zygmunt I Stary) 1519 року.

В 1730 році власник Турки Антоній Калиновський (пол. Antoni Kalinowski) посприяв отриманню містом Магдебурзького права і перемістив до Турки свою резиденцію. Калиновський також запросив до Турки отців-єзуїтів, за свої кошти спорудив для них дерев'яний костел та підтримав створення у місті місії єзуїтів. Імовірно, тоді ж місто отримало герб з зображенням патрона власника — Святого Антонія Падуанського (відомі відбитки міської печатки з цим гербом, датовані 1854 р.).

У 1743 році єпископ Вацлав Сєраковський передав єзуїтам опіку над нечисленними міськими римо-католиками. В 1749 році в місті була заснована католицька парафія, яка проіснувала до моменту розпуску австрійським урядом ордену єзуїтів. Єпископ Йосип Керський 22 жовтня 1773 року відновив парафію у Турці — отець Михайло Ключевич, колишній єзуїт, став місцевим парохом.

З 1730 року походять перші згадки про поселення в місті перших єврейських родин[14]. В середині XVIII століття в Турці проживало 25 єврейських родин.

До 1772 року Турка входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Речі Посполитої.

Від 1772 до Першого поділу Польщі (пол. - I rozbiór Polski) місто входило до складу Королівства Галичини і Лодомерії. В 1778 році був збудований мурований римо-католицький костел, в XIX столітті закладений міський єврейський цвинтар, в 1903 році єврейська ґміна отримала незалежність. Від 1905 року через місто проходить залізнична колія, що сполучає Ужгород з Самбором, функціонує приміщення залізничного вокзалу.

В міжвоєнні часи Турка була головним містом Турчанського повіту Львівського воєводства в Польщі (II Речі Посполитій). В місті працювали повітовий суд, податковий уряд, приватна гімназія. В 1921 році в місті налічувалося 10 030 мешканців, у тому числі 4201 єврей. В цьому часі старостою був Тадеуш Завістовський (пол. - Tadeusz Zawistowski), головою міста — Міхал Грудзінський (пол. - Michał Grudziński).

26 вересня 1939 року 16-а дивізія зайняла Турку, яка згідно з пактом Молотова-Ріббентропа відійшла до СРСР. Від 27 листопада 1939 перебувала у складі Дрогобицької області УРСР. Після нападу Німеччини на СРСР місто перебувало під німецькою окупацією, з 1 серпня 1941 у складі Самбірського повіту (нім. - Landkreis Sambir), Дистрикту Галичина Генерального Губернаторства. В січні 1942 р. в Турці відбулися масові акції знищення гітлерівцями євреїв. В серпні 1942 німецькі окупанти вивезли до табору смерті в Белжці (нім. - Sonderkommando Belzec der Waffen-SS; пол. - Bełżec) близько 4000 євреїв. В грудні 1942 решту турківських євреїв було депортовано до гетто в Самборі.

У липні 1943 р. німецька поліція напала на табір УНС. У бою з німцями загинуло десять стрільців, а двоє потрапили в неволю[15].

26 вересня 1944 року місто було зайняте радянськими військами.

Після II світової війни Турка знову ввійшла до складу УРСР, спочатку в межах Дрогобицької, а згодом Львівської області. Після проголошення в 1991 незалежності України місто надалі залишається адміністративним центром Турківського району Львівської області.

У 2018 році Турківську міську раду усунули від реалізації європейського гранту на загальну суму 926 тис. євро(25 млн грн) на ремонт доріг в місті.

Як розповів міський голова Турки Геннадій Когут, в 2017 році Турківською міською радою разом із партнерами із Бещадського повіту Республіки Польща було підписано концепцію програми Польща – Білорусь – Україна 2014 – 2020, який передбачав  «Вдосконалення та розвиток транспортних послуг та інфраструктури» на загальну суму грантових коштів Європейського Союзу в розмірі 2 331 810.00 євро. При умові затвердження фінансування, польська сторона (Бещадський повіт) отримує 1 404 810.00 євро, Турківська міська рада отримує  926 451.00 євро.

Для участі в даній програмі  було подано проект «Реконструкція комунальних доріг в м. Турка Львівської області (вул.І.Франка, вул. Молодіжна, пл. Ринок, вул. В. Стуса, вул. Міцкевича, вул. Січових Стрільців, вул.Середня, майдан Шевченка)». Ці кошти із нашого боку  планувалося вкласти у реконструкцію аварійних комунальних доріг в м. Турка (включаючи тротуари) довжиною близько 6 кілометрів із використанням якісного дорожнього покриття та бруківки.

У рамках проекту у Варшаві було прийнято рішення затвердити фінансування для 18 проектів із 61 повних форм заявок, поданих на другому етапі конкурсу. Міжнародна комісія у Варшаві оцінювала спільно обидва проекти, враховуючи їх важливість у рамках подальшої транскордонної співпраці. Проект Бещадського повіту та Турківської міської ради пройшов відбір та зайняв сімнадцяте місце із вісімнадцяти відібраних для фінансування. Найважлисішим в проекті є інфраструктурна складова, а саме реконструкція (модернізація) доріг  протяжністю 21,45 км. З них 15,515 км – Бещадський повіт (Республіка Польща) та 5,942 км – комунальні дороги в м. Турка.

7 грудня 2017 року під час засідання у Львові, спільний Моніторинговий комітет затвердив результати першого етапу конкурсу проектних заявок, який відбувся у Варшаві.

Затвердження відбувалося пакетом, без детального розгляду проектів. Але після засідання у Львові на офіційному сайті Польща – Білорусь – Україна (https://www.pbu2020.eu/ua/news/424) в брошурі «Доступність» (accessibility) на сторінці №25 під кодом PBU1/0667/16  вказано, що виділені грантові кошти в сумі 1 451 455,75 євро. При цьому, довжина доріг, які повинні бути відремонтованими з обох сторін (21,45 км) залишилась незмінною і також відзначена на сайті програми на цій сторінці.

У цьому документі немає жодної згадки про виділення грантових коштів Турківській міській раді, та сума виділених грантових коштів суттєво відрізняється від тієї, яка зазначалася   у затвердженому концепті. Крім того, другим партнером вказано лише Турківську районну раду.  

Турківською міською радою скеровані листи з проханням допомогти відновити справедливість  голові Верховної Ради України В. Гройсману,  голові підкомітету з питань регіонального та транскордонного співробітництва між Україною та країнами ЄС Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції О. Юринець, представнику України при Європейському союзі М. Точицькому, депутату Верховної Ради України А. Лопушанському.

«Ми отримали відповідь від М. Точицького, де він підтвердив,  що з наданої йому інформації, комісія з відбору проектів в рамках програми, проаналізувавши зазначений проект, зробила висновок про незначний транскордонний вплив заходів, запропонованих українським партнером (Турківською міською радою) і,  що другий український партнер проекту (Турківська районна рада) має достатню компетенцію та адекватні організаційні можливості для здійснення «м’яких» заходів (проведення спільних конференцій, виготовлення банерів, рекламних щитів, інші рекламні заходи), які б забезпечували реалізацію проекту», – розповів міський голова.

«Склалася дуже дивна ситуація. Наш спільний проект  ввійшов в число 18 проектів з 61 відібраних для фінансування на першому етапі. Це означає, що міжнародна комісія визнала, що реконструкція доріг у Бещадському повіті і в м. Турка має суттєвий транскордонний вплив, оскільки ці дороги є логістичним сполученням з майбутніми прикордонними пунктами пропуску  «Лопушанка-Міхновець» та  «Боберка-Журавин», а відстань від м. Турки до майбутніх міжнародних пунктів пропуску становить до 30 км.

Міжнародна комісія не може оцінювати проект лише однієї сторони, бо це робить проект однобоким, одностороннім, що суперечить загальним положенням та принципам Програми. В такому форматі проект повністю втрачає транскордонний ефект і не може бути відібраним для фінансування. Отже, після того, як інформація про те, що проект Бещадського повіту і Турківської міської ради  був відібраний для фінансування стала відомою, хтось (кого дуже не влаштовувало те, що Турка отримає майже мільйон євро на ремонт доріг) допоміг викреслити міську раду з цього проекту. Все зроблено настільки грубо і цинічно, що важко віриться у можливість такого у міжнародному проекті. Варто зазначити, що кожна країна відстоювала свою сторону проекту, кожна область турбувалася своїми проектами. Білорусів не особливо цікавлять деталі наших проектів, як і нас білоруські.  Висновки про те, хто міг докласти  руки до того, щоб спробувати позбавити наше місто грантових європейських коштів, які так необхідні для ремонту доріг, порушуючи таким чином концепцію міжнародного проекту, напрошуються самі.  

Турківська міська рада скерувала листа  у Варшаву голові  Спільного технічного секретаріату  Програми транскордонного співробітництва  Польща – Білорусь –Україна 2014-2020   Центру європейських проектів  п. Павелу Словіковському, в якому зазначили, що  рекомендації Комісії та рішення СМК , щодо незначного транскордонного впливу інфраструктурних заходів в м. Турка не відповідають дійсності і що це ставить під сумнів компетенцію експертів, які винесли такі рекомендації після того, як проект увійшов у число переможців.

Ми вважаємо не логічними та безпідставними рекомендації комісії, щодо делегування  повноважень для здійснення «м’яких» заходів виключно Турківській районній раді. Саме Турківська міська рада ініціювала та підготувала дану проектну заявку. Партнерство Турківської районної ради носить суто представницький характер, такий як співучасть у «м’яких» заходах проекту (співучасть у конференціях, спільних партнерських зустрічах, розробка стратегії транскордонної співпраці). В повній аплікаційній формі на Турківську районну раду не було покладено жодних фінансових повноважень, зобов’язань та організаційних завдань. Всі «м’які» та «тверді» заходи в Україні повинна координувати та реалізовувати Турківська міська рада. Необхідне співфінансування проекту – 10%  також здійснюватиме Турківська міська рада.

В листі також зазначено, що беручи до уваги дані рекомендації комісії Турківська міська рада має усі підстави вважати, що дії осіб, які брали участь у написанні таких рекомендацій по даному проекту є упередженими по відношенню до українського партнера – Турківської міської ради. Дані рекомендації спрямовані на те, що би повністю, безпідставно усунути Турківську міську раду від реалізації проекту. Такі дії суперечать положенням Програми.

Тому, у зв’язуку з цим ми просилм переглянути рекомендації та рішення СМК, в контексті виділення фінансування на «тверді» заходи проекту в Україні. А саме у повному обсязі забезпечити необхідне фінансування на дані заходи, так як зазначено у повній аплікаційній формі.          

У разі негативного рішення, щодо даного звернення, Турківська міська рада буде звертатися у всі компетентні органи Програми та інституції Європейського союзу, Європейської комісії, щодо проведення службового розслідування по упередженому оцінюванні проекту №. PBU1/0667/16.», –  наголосив міський голова Геннадій Когут.

ТранспортРедагувати

Через Турку проходять загальнодержавні транспортні комунікації:

Добратися до Турки з Львівського або Ужгородського напрямків можна автобусом, автомобільним або залізничним транспортом. Зі Львова до Турки від Головного залізничного вокзалу також зручно добиратися маршрутними таксі, які відходять щопівгодини.

Транспортні послуги пасажирам в Турці надають залізнична та автобусна станції. Міжміські перевезення здійснюють кілька фірм-перевізників маршрутними таксі на напрямках «Турка — Львів», «Турка — Дрогобич», «Турка — Самбір», «Турка — Ужгород». З Турки до більшості сіл Турківського району також курсують маршрутні таксі. Міський транспорт представлений виключно таксі.

КультураРедагувати

Турка є неформальною столицею Бойківщини — «Серцем Бойківського краю».
З 1992 року в Турці відбуваються Всесвітні бойківські фестини — свято на яке з'їжджаються бойки з усього світу на фестиваль і конгрес. Це справжнє дійство народної культури, яке триває 2-3 дні й дарує людям багато музики, спів, танців, витворів народних умільців і майстрів бойківської кухні. На Бойківських фестинах, як у люстрі відбиваються дбайливо збережені звичаї, традиції та обряди бойків, їхнє колоритне вбрання, говірки, темперамент. На сьогодні в Турці відбулися вже четверті Всесвітні бойківські фестини.
В Турці функціонують громадські культурологічні організації «Бойківщина XXI століття» й «Центр Європи», які опікуються підготовкою та проведенням неординарних культурних заходів — щорічної «Бойківської ватри» та щоп'ятирічних Всесвітніх Бойківських фестин.
Гордістю мешканців Турки є Народний музей «Бойківщина», який діє при Центральній районній бібліотеці в будівлі міської ратуші[16]. Експозиція музею розміщена за розділами: «Історія Турки від давніх часів до сьогодення», «Етнографія: одяг, предмети побуту, знаряддя домашнього вжитку», «Кімната засобів праці в натуральному господарстві», «Кімната Михайла Зубрицького», «Українська діаспора». У музеї функціонують постійні виставки: «Бойківська ноша», «Предмети побуту домашнього вжитку бойків», «о. Михайло Зубрицький — етнограф, дослідник бойківського краю». Експозицію музею становлять 1600 експонатів, серед яких 1350 — особливо цінних. Упродовж 11 років музей проводить літературно-краєзнавчий конкурс імені Мирона Утриска, видає вісник конкурсу «з вершин і низин». Тут щороку відбуваються виставки картин талановитих художників та робіт майстрів ужиткового мистецтва.
У м. Турка 4 серпня 2005 року в межах програми Першого світового конгресу бойків було відкрито «Музей бойківської книги»[17].Широку й цікаву експозицію музею, розміщеного в районному Народному домі, створено членами об'єднання «Письменники Бойківщини». Тут зібрано літературні твори, рецензії, відеокасети, примірники письменницької сторінки «Трембіта» в газеті «Голос Самбірщини», публікації з періодичних видань, фотоальбоми.
В Турці знаходиться головний офіс Всеукраїнського Об'єднання «Письменники Бойківщини»[18]. Об'єднання створене 18 липня 2003 року. Серед п'ятдесяти членів об'єднання є члени Національної спілки письменників України, Української Асоціації письменників, Національної спілки журналістів України, члени та керівники регіональних творчих товариств, активісти різноманітних культурних громадських організацій України та зарубіжжя. Загальний літературний фонд «Письменників Бойківщини» налічує понад 300 книг. У їхньому доробку сотні публікацій у газетах і журналах, історичних та краєзнавчих розвідок, рецензій тощо. В об'єднанні проводяться конкурси: літературний — імені І. Франка (тут засновано премію ім. Івана Франка), фольклорно-етнографічний конкурс «Бойківський світ» імені Михайла Зубрицького.
Серед інших закладів культури — Народний дім і музична школа.

Пам'ятки культури, архітектураРедагувати

Відомі людиРедагувати

Парламентські посли від ТуркиРедагувати

  • Тарчановський Симон — український селянин з Лемківщини, громадський діяч, посол до Галицького сейму 1-го скликання.[19]

ФотографіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Неофіційний сайт Турківщини. Архів оригіналу за 5 вересень 2011. Процитовано 21 лютий 2010. 
  3. Перемишльська земля
  4. Бойки і Бойківщина. Історико-етнографічні розвідки.
  5. Облікова картка м. Турка у Верховній Раді України.[недоступне посилання з травень 2019]
  6. Турка(пол.) у «Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innyh krajów słowiańskich», druk «Wieku» Nowy-Świat Nr 59, Warszawa 1880
  7. The American Jewish Year Book, 5677, September 28, 1916, to September 16, 1917, Edited by Cyrus Adler for the American Jewish Committee, Philadelphia, The Jewish Publication Society of America
  8. Turka (Ukraina) (поль.). Архів оригіналу за 17 квітень 2011. Процитовано 10 березень 2011. 
  9. Головне управління статистики Архівовано 23 липень 2011 у Wayback Machine. Львівської області
  10. Облікова картка м. Турка у Верховній Раді України.[недоступне посилання з травень 2019]
  11. [Гайда Ю. Турка — нова столиця Бойківщини. Туристичний довідник.- Ужгород: Патент, 2006. — С. 3]
  12. Воронко Б. Витоки шляхетських родів Турківщини (До історії Івана Волоха з Турки).
  13. Смуток І. І. Вступ до генеалогії шляхти Самбірського повіту ХVІ — початку ХVІІ ст. (шляхетські прізвиська) / І. І. Смуток; Дрогоб. держ. пед. ун-т ім. І.Франка, Дрогоб. осередок Наук. т-ва ім. Шевченка. — Львів: Камула, 2008. — 336 c.
  14. Турка на сайті Єврейського історичного інституту[недоступне посилання з червень 2019]
  15. Полянський Ф. Українська народна самооборона у Галичині (червень–грудень 1943 р.) //. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 2017-02-10. [недоступне посилання з липень 2019]
  16. музей «БОЙКІВЩИНА»
  17. Новостворені і не створені музеї Львівщини
  18. Твори закарпатців увійшли до збірки письменників Бойківщини «Золоті обереги»[недоступне посилання з липень 2019]
  19. І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. С. 103—105, 185

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати