Відкрити головне меню
Турківський повіт
Округ Стрийський (до 1867)
Коронний край size Королівство Галичини та Володимирії
Країна Австрійська імперія Австрійська імперія
Австро-Угорська імперія Австро-Угорщина
Центр Турка
Створений 1854
Площа 1458,343 км² (1880)
Населення 55 935 (1880)
Bezirk Turka.png
Найбільші міста Турка


Див. також: Турківський

Турківський повіт  — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі та СРСР. Центром повіту було м. Турка.

Австро-УгорщинаРедагувати

Турківський повіт був заснований 1854 році за часів Австро-Угорської імперії.

У 1867 р. до Турківського повіту приєднаний Боринський повіт.

У 1880 р. повіт поділявся на 72 кадастральні гміни. За переписом 1880 р. в повіті було 55 935 мешканців, серед них: 49 049 греко-католиків, 1 305 римо-католиків, 5 598 юдеїв і 3 інших визнань. У товариських стосунках користувались переважно українською мовою — 50 053 особи, польською — 1 450, німецькою — 4 3533, іншими — 9.[1]

У складі ЗУНРРедагувати

Повітовим комісаром і головою Повітової УНРади був обраний Всеволод Ріпецький, адвокатський кандидат у Самборі. Керівником громад повіту (старостою) став Омелян Лісікевич, судовий радник. Міським комісаром обраний Андрій Федорика, а делегатом до УНРади — о. Іван Федевич, катехит народних шкіл (УНДП).[2]

Повіт входив до Львівської військової області ЗУНР.

Під польською окупацієюРедагувати

Турківський

пол. Powiat turczański

Місто Турка
Найбільше місто Турка
Країна   Польська Республіка
Регіон Станіславське, Львівське
Гміни 74
Населення
 - повне 76 645 (1921)
 - густота 52,5
Площа
 - повна 1 459 км²
Дата заснування 1867

Після окупації поляками Західно-Української Народної республіки повіт у 1920 р. був включений до складу новоутвореного Станіславського воєводства Польщі. До складу повіту входило 115 поселень (з них 1 місто, 73 сільські гміни і 41 фільварок) зі 13 755 житловими будинками. Площа повіту — 1 459 км². Загальна чисельність населення повіту складала 76 645 осіб (за даними перепису населення 1921 року), з них 62 559 — греко-католики, 4 432 — римо-католики, 9 608 — юдеї, 46 — інших визнань[3].

Зміни адміністративного поділуРедагувати

 
Турківський повіт

17 квітня 1931 р. Турківський повіт було вилучено зі Станіславського воєводства і приєднано до Львівського. 1 квітня 1932 р. Старосамбірський повіт було скасовано, і значна його частина була приєднана до Турківського повіту[4], внаслідок чого територія повіту ще збільшилася.

1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села[5]. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом. Внаслідок поділу утворилися 13 сільських гмін і 1 міська.

Турківський повіт був найбільшим повітом Львівського воєводства. Включав одне місто — Турка.

Міста (Міські ґміни)Редагувати

містечко Турка — місто з 1934 р.

Сільські ґміниРедагувати

Кількість:

1920—1932 — 73

1932—1934 рр. — 98

1934—1939 рр. — 13

Об'єднані сільські ґміни 1934 року Старі сільські ґміни Кількість
1 Ґміна Бориня БориняБутелка НіжнаВисоцко Нижнє (Нижнє Висоцьке)Туречке Ніжне (Нижній Турів)Яблунув (Яблунів) 5
2 Ґміна Висоцко Вижне Висоцько Вижнє (Верхнє Висоцьке), Либохора 2
3 Ґміна Завадка БагноватеДовжкиЗавадка, Задільсько, КривеМолдавськоМитаРосохачРиківСухий Потік 10
4 Ґміна Комарнікі Комарники 1
5 Ґміна Лаврув Віцюв (Виців) (з 01.04.1932), Галувка (Галівка) (з 01.04.1932), Лінина Мала (з 01.04.1932), Лінина Велика (з 01.04.1932), Лаврів (з 01.04.1932), Мшанець (з 01.04.1932), Начулка Мала (Нанчівка Мала) (з 01.04.1932), Начулка Велика (Нанчівка Велика) (з 01.04.1932), Плоске (з 01.04.1932), Потік Великий (з 01.04.1932), Спас (з 01.04.1932), Тершув (Тершів) (з 01.04.1932), Тиха (з 01.04.1932) 13
6 Ґміна Ломна БережекБоберкаБистре (з 01.04.1932), Днєстрик Дембови (Дністрик-Дубовий)Днєстрик Головєцкі (Дністрик-Головецький)Ґранзьова (Грозьово) (з 01.04.1932), Жукотин, Ліпє (Липʼя)Ломна (Лімна)Лопушанка ЛєхньоваМіхньовєц (Михновець), Хащув (Хащів) 12
7 Ґміна Маткув Гусне Ніжне (Нижнє Гусне)Гусне Вижне (Верхнє Гусне)Івашковце (Івашківці)КраснеКривкаМаткув (Матків)Мохнате 7
8 Ґміна Розлуч Волосянка МалаВолосянка Велика, ГвоздецьЛопушанка Хомина (з 01.04.1932), РозлучРип'яниСмеречка, Ясениця-Замкова 8
9 Ґміна Стшилкі Бусовисько (з 01.04.1932), Головєцко (Головецько) (з 01.04.1932), Лужек Гурни (Верхній Лужок) (з 01.04.1932), Недзєльна (Недільна) (з 01.04.1932), Стшилкі (Стрілки) (з 01.04.1932), Топільниця Рустикальна (з 01.04.1932), Топільниця Шляхецька (з 01.04.1932), Туже (Тур'є) (з 01.04.1932), Тисовиця (з 01.04.1932) 9
10 Ґміна Сянкі БеньоваБотелка ВижняБітляГнилаСянкиТурочки Вижні (Верхній Турів), Яворів 7
11 Гміна Тарнава Нижня БуковецьДидьоваДзвиняч ГорішнійЛокотьСоколикиТарнава НижняТарнава Вижня, Шандровець 8
12 Ґміна Турка Вовче, ІльникЛосинецьМельничнеПрисліпРадичШум'яч, Яблінка НижняЯблінка ВижняЯвора 10
13 Ґміна Ясьонка Масьова ГоловськоІсаїКіндратівСвидник, Ясінка МасьоваЯсінка Стецева 6

НаселенняРедагувати

У 1907 році українці-грекокатолики становили 86 % населення повіту[6].

У 1939 році в повіті проживало 126 680 мешканців (110 145 українців-грекокатоликів — 86,95 %, 840 українців-латинників — 0,66 %, 4 550 поляків — 3,59 %, 10 790 євреїв — 8,52 % і 355 німців та інших національностей — 0,28 %)[7].

Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 114 457 населення ніби-то було аж 26 083 (22,79 %) поляків при 80 483 (70,31 %) українців, 7 552 (6,6 %) євреїв і 94 (0,08 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.

СРСРРедагувати

27 листопада 1939 р. включений до новоутвореної Дрогобицької області[8]. В 1940 р. повіт поділений на Боринський, Стрілківський і Турківський райони. Після війни до Польщі відійшли частини гмін Тарнава Нижня і Сянкі. У 1951 році внаслідок Угоди про зміну кордонів від 15 лютого 1951 року Польщі віддані частина гміни Ломна (в Україні залишились села Бережок, Боберка, Грозьово, Дністрик, Дністрик-Дубовий, Жуктотин, Лімна, Лопушанка) і краєчок гміни Лаврув.

ПриміткиРедагувати