Дидьова

село в Польщі, Підкарпатське воєводство, Бещадський повіт

Дидьова — поділене кордоном колишнє село, частково в Україні — в Турківському районі (хутір Дидьова в Боберківській сільській раді), частково в Польщі — у гміні Літовищі Бещадського повіту Підкарпатського воєводства.

Село
Дидьова
пол. Dydiowa
Dydiowa. Greek Catholic Church built ~1860.jpg
Церква Успіння Богородиці, 1860
(знищена коло 1958 року)

Координати 49°11′06″ пн. ш. 22°44′46″ сх. д. / 49.185000000027777389° пн. ш. 22.74611111113877726° сх. д. / 49.185000000027777389; 22.74611111113877726Координати: 49°11′06″ пн. ш. 22°44′46″ сх. д. / 49.185000000027777389° пн. ш. 22.74611111113877726° сх. д. / 49.185000000027777389; 22.74611111113877726

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Бещадський повіт
Гміна Літовищі
Висота центру 607 м
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Автомобільний код RBI
SIMC 0996270
Дидьова. Карта розташування: Польща
Дидьова
Дидьова
Дидьова (Польща)
Дидьова. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Дидьова
Дидьова
Дидьова (Підкарпатське воєводство)

НазваРедагувати

У ході кампанії перейменування українських назв на польські польська частина села в 19771981 рр. називалось Заціше (пол. Zacisze).

ІсторіяРедагувати

Засноване до 1529 року краківським воєводою Петром Кмітом.

У 1772—1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1881 році село належало до Турківського повіту, у селі нараховувалося 742 жителі, з них 725 греко-католиків, 8 римо-католиків і 9 юдеїв. У Дидьовій народився поет Маріян-Костянтин Глушкевич. До Дидьови приїздив Іван Франко — разом із дружиною відвідував шкільного товариша — місцевого священика отця Івана Кузіва, знавця етнографії бойків. У Дидьові була рільнича спілка «Сила» і читальня «Просвіти».

У 1919—1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Турківського повіту Станіславського воєводства (з 1931 р. — Львівського воєводства). 1938 року в селі проживало 1332 особи.

На 01.01.1939 у селі було 1370 жителів (1300 українців, 10 поляків і 60 євреїв)[1].

Виселене протягом 1944—1946 років.

У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ЦеркваРедагувати

1589 року в селі споруджена церква, на її місці 1740-го побудовано наступну дерев'яну церкву (згоріла 1859-го). 1860 року споруджено дерев'яну тризрубну церкву Успіння Пр. Богородиці[2], була парафіяльною церквою Лютовиського деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Частину коштів на будівництво храму (300 золотих ринських) надав цісар Фердинанд І. 1956-го зруйнована радянськими прикордонниками. Остаточно знищена коло 1958 року.

Церковний інвентар зберігався до 1993 року в церкві села Дністрик-Дубовий, по тому переміщений переселенцями на Сокальщину.

СучасністьРедагувати

 
Сучасний будинок (фото 2014)

На території Дидьови наявне дворище — руїни фільварку, висадженого в повітря 1960 року; руїни «будинку столяра» — в 1880-х рр. тут гостював Іван Франко (у Дидьовій 1890-го він був заарештований), кілька могил на цвинтарі, два придорожні хрести.

ПриміткиРедагувати

  1. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 95.
  2. Шематизм всего кліра руско-католицкого, епархії Перемискої, год 1879. Перемишль, 1879 -С.wsego klira ruskowo-katoliceskowo eparchii peremyskojna god 1879. Peremysl, 1879, s. 122

ДжерелаРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Дидьова