Відкрити головне меню

Матків

село в Турківському районі Львівської області України

З історії селаРедагувати

Перша письмова згадка про село датується 1538 роком, коли польська королева Бона скликала комісію для розмежування королівських та шляхетських сіл.

Є відомості, що часів короля Зигімунда I Старого Думка Височанський подарував одному із своїх синів Верхнє Висоцьке, другому – Kомарники, а третьому – Mатків з Івашківцями. Парох Комарників Щасний Саламон твердив, що ще в 1880 році бачив у Верхньому Висоцьку фундаційний лист, який документально закріпив цей дар багатого дідича своїм синам.

Село Матків є гніздом шляхетного роду Матковських (Матківських), витоки якого пов'язують з угорським графом Іваном Волохом.

Матковські (Матківські) мали придомки: Миклашевич, В'язулич, Будзевич, Чучиркович, Федашкевич, Бардзійович, Богушович, Піпікович, Матишевич, Галкович, Шипович, Тимкович, Груневич, Михалкович, Контурович та ін.


1967-го у пам'ять про загиблих в другій світовій війні встановлено обеліск.

В радянський період на території села був відділ радгоспу «Карпати», який мав 450 га орної землі.

ЦерквиРедагувати

Найдавнішою з двох храмів Маткова є Церква Собору Пресвятої Богородиці УГКЦ (Святого Димитрія), що стоїть на пагорбі у центрі села. Її споруджено 1838 року й нині храм входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО[1][2] Церква тризруба, триверха, належить до храмів бойківського типу. Квадратні зруби (нава ширша) розташовані по осі захід-схід. Обабіч вівтаря прилягають невеликі прямокутні ризниці. Основні об’єми завершують восьмибічні верхи, над навою з п’ятьма заломами. А над вівтарем і бабинцем — з чотирма заломами, що увінчані шоломовими банями з маківками і хрестами. Оперізує церкву піддашшя оперте на східчасті виступи вінчів зрубів, під яким на західному фасаді влаштований засклений ґанок. Стіни підопасання, надопасання і заломів шальовані вертикально дошками й лиштвами.

Ще однією пам’яткою архітектури національного значення є дерев’яна дзвіниця церкви Собору Пресвятої Богородиці (Святого Димитрія). Вона зведена 1924 року, у плані триярусна, квадратна, з балконом на другому ярусі. Дзвіниця вкрита наметовим дахом з колосниковою галереєю над ним. Будував цю сакральну споруду майстер Михайло Веклич.

Окрім неї, у селі стоїть церква святої Трійці, збудована майстром Лукою Снігуром у 1899 році. Церква орієнтована вівтарем на схід і складається з трьох квадратних зрубів. До вівтаря з півдня прилягає невелика прямокутна ризниця, добудована у 1900-х роках. Оточує церкву широке піддашшя, оперте на профільовані виступи вінців зрубів. У 19491989 роках через атеїстичну пропаганду радянської влади у церкві не відправлялись Служби Божі.

ГосподарствоРедагувати

У радянські часи місцеве відділення колгоспу працювало за напрямком м'ясо-молочне тваринництво.

Соціальна сфераРедагувати

Восьмирічна школа, бібліотека та пекарня.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Воронко Б. Витоки шляхетських родів Турківщини (До історії походження Івана Волоха з Турки).
  • Гайда Ю., Шуптар В. Турківщина: історія населених пунктів. Монографічний опис. — Ужгород: Патент, 2002. — 454 с.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 980 с.
  • Смуток І. І. Вступ до генеалогії шляхти Самбірського повіту ХVІ - початку ХVІІ ст. (шляхетські прізвиська) / І. І. Смуток; Дрогоб. держ. пед. ун-т ім.І.Франка, Дрогоб. осередок Наук. т-ва ім.Шевченка. - Львів : Камула, 2008. - 336 c.