Reichsadler Deutsches Reich (1935–1945).svg Дистрикт
Дистрикт Галичина
нім. Distrikt Galizien
пол. Dystrykt Galicja
Distrikt Galizien.jpg
Загальна інформація
Інші назви Львівський дистрикт,
Галицька область
Входила
до складу
Генеральної губернії
(Третій Рейх Третій Райх)
Сучасна
локація
Івано-Франківська область,
Львівська область,
Тернопільська область
(частково),
Підкарпатське воєводство
(місцями),
Люблінське воєводство
(2 гміни)
Період
уживання
топоніма
1941—1944
Населення 4 200 760 осіб
(1 березня 1943)[1]
Площа 47 000 км²[1]
Розташування на карті
Держави на території історичної області
Раніше: Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1937-1949).svg Українська РСР (1939—1941)
Опісля: Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1937-1949).svg Українська РСР (1944—1991),
Польща ПНР (1944—1989)

Дистрикт Галичина — адміністративна одиниця у складі Генерал-губернаторства в період нацистської окупації під час Другої світової війни. Охоплював ті окуповані німцями українські землі, які не було віднесено до Райхскомісаріату Україна.

   Дистрикт Галичина на мапі Генерал-губернаторства Польща


ІсторіяРедагувати

Протягом перших тижнів Німецько-радянської війни практично вся територія Західної України була окупована вермахтом, які вже 19 вересня 1941 року увійшли в Київ, а 22 липня 1942 року разом із союзникам захопили всю Україну. Згідно з наказом від 22 червня 1941 року «Про управління в зайнятих областях СРСР» військове командування отримувало всю повноту влади на зайнятих територіях, проте швидкий темп просування німців вглиб радянської території вимагав перегляду цих положень.

На етапі планування війни з СРСР в середовищі нацистської верхівки існувало два бачення подальшої долі окупованих територій — створення залежних від Німеччини квазідержавних утворень й «класична» колонізація. Першу представляв майбутній райхсміністр східних окупованих територій Альфред Розенберг, другу — райхсфюрер СС Генріх Гіммлер, у відомстві якого було розроблено т. зв. «Генеральний план Ост», що передбачав створення імперських комісаріатів та їхню подальшу колонізацію німецькими переселенцями з поступовим «скороченням» слов'янського населення шляхом голоду, депортацій та асиміляції.

Після нетривалого періоду суперечок Адольф Гітлер підтримав план колонізації Сходу і 17 липня 1941 року видав наказ про запровадження цивільного управління окупованими областями СРСР. Цей документ передбачав, що всі вони, крім Галичини, яка мала увійти до складу створеного ще 12 жовтня 1939 року Генерального губернаторства зі столицею у Кракові, повинні бути поділені на імперські комісаріати (райхскомісаріати), які підпорядковувалися б міністерству окупованих територій Сходу. Право призначати райхскомісарів Гітлер залишав за собою

Дистрикт Галичина створено 1 серпня 1941 року з центром у Львові, охоплював територію понад 48 тисяч км². Ділився на окружні староства (крайсгауптманшафти) та виділені міста (крайсфрайштадти). Процедура входження Галичини до складу Генерального губернаторства розтягнулася у часі і була остаточно завершена тільки 1 листопада 1941 року, коли було ліквідовано поліційний і митний кордон між дистриктом та рештою територій Генерального Губернаторства.

На чолі Дистрикту Галичина стояв губернатор. Урядовою мовою була німецька. Першим губернатором був призначений Карл фон Ляш, якого, у січні 1942 року на цій посаді змінив Отто Вехтер. Виходець з австрійської родини, він мав певний сантимент до Галичини, як колишнього коронного краю Австро-Угорської імперії, й дотримувався «м'якої» позиції в окупаційній політиці, підтримував зв'язки з представниками УГКЦ та українськими громадськими інституціями, зокрема Українським центральним комітетом (УЦК), мав дружні стосунки з митрополитом Андреєм Шептицьким та головою УЦК Володимиром Кубійовичем. Вехтер також став одним з ініціаторів створення української дивізії СС «Галичина».

Грошовою одиницею з 18 вересня 1941 замість рубля (карбованця) став злотий для розвитку торгівлі в Генеральній Губернії.[2]

Попри відносно «м'яку», в порівнянні з Рахскомісаріатом Україна, політику, ненімецьке населення Галичини все одно залишалося для німців громадянами другого сорту. Будь-які українські ініціативи в культурному та освітньому житті потребували схвалення німецької окупаційної адміністрації, а випадки непокори суворо каралися. Останнє особливо чітко можна простежити на ставленні німців до членів ОУН.

Дистрикт Галичина припинив своє існування в кінці липня 1944 року, коли внаслідок Львівсько-Сандомирської операції, був окупований Червоною армією.

Адміністративний поділРедагувати

Адміністративно дистрикт Галичина поділявся на:

НаселенняРедагувати

На 15 вересня 1942 р. в дистрикті Галичина проживало 4 млн. 528 тис. 323 особи, з них 14 тис. 366 рейхсдойчів, 29 тис. 76 фольксдойчів, 3 млн. 247 тис. 353 українці, 955 тис. 821 поляк, 278 тис. 132 євреї, 5 тис. 575 осіб інших національностей.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Василь Офіцинський. Дистрикт Галичина
  2. Полянський Ф. Тернопільщина у період німецько-радянської війни… — С. 197.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати