Владислав III Варненчик
Владислав III Варненчик (пол. Władysław III Warneńczyk, 31 жовтня[1] 1424 — 10 листопада 1444) — король польський (з 1434), король угорський як Уласло I (угор. I. Ulászló, з 1440), Володар та спадкоємець Русі (Руського королівства). Загинув у битві під Варною.
| Владислав III Варненчик | |
|---|---|
| Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyauie, Lithuanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc | |
 | |
| Король Польщі Великий князь Литовський Володар Русі Король Угорщини Король Хорватії | |
| Правління | 1434-1444 |
| Коронація | 25 липня 1434 |
| Попередник | Владислав ІІ Ягайло |
| Наступник | Казимир IV Ягеллончик |
| Біографічні дані | |
| Народження |
31 жовтня 1424 Краків |
| Смерть |
10 листопада 1444 (20 років) Варна загиблий у бою |
| Поховання | Собор святих Станіслава і Вацлава, Краків, Польща |
| Династія | Ягеллони |
| Батько | Владислав ІІ Ягайло |
| Мати | Софія Гольшанська |
 | |
 Медіафайли на Вікісховищі | |
Зміст
Ім'яРедагувати
Як Король Польщі його ім'я Владислав III, як Володар та спадкоємець Русі його правильніше називати Владислав I.
Королівський титулРедагувати
Повний титул Владислава III Варненчика:
- лат. Wladislaus, Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyauie, Lithuanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc.
- укр. Владислав, Божої Милості король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії і землі Краків, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, володар і спадкоємець Помор'я, Русі.
БіографіяРедагувати
.jpg)
Син Владислава II Ягайла від четвертої його дружини, руської княжни Софії Гольшанської[2]. У 1434 році, після смерті батька, дев'ятирічний Владислав став королем (наймолодший король за всю історію Польщі); до досягнення повноліття регентом при ньому був краківський єпископ Збігнєв Олесницький.
Виступив у хрестовий похід проти османів у 1443 році. Попри початкові успіхи, 10 листопада 1444 об'єднане європейське військо під командуванням Владислава, зазнало жорстокої поразки в битві під Варною армії султана Мурада II біля міста Варна. Король, якому напередодні виповнилося 20 років, загинув у бою[2]. Його голову Мурад II зберігав як воєнний трофей у скляній посудині; тіло так і не було знайдено. Після цього кілька десятиліть ходили чутки про те, що Владислав вижив у битві і вів відлюдницьке життя. Його наступник — молодший брат Казимир IV Ягеллончик — був коронований лише через три роки по смерті Владислава[2].
Особисте життяРедагувати
Молодий король Владислав III підозрювався у схильності до гомосексуалізму. Ян Длугош, який особисто знав короля, а також спілкувався з людьми з його оточення, написав, що «схильний Ягелончик до чоловічих насолод, ані під час першої експедиції проти турків, ані під час другої, яку тоді провадив, коли шаліла війна, коли навколо панував страх і було безліч ворогів при жменьці його військ, коли належало благати милосердя Божого, він, не враховуючи цілком на власну небезпеку і на загрозу цілих військ, не кидав своїх, проти чистоти, огидливих насолод».
РодовідРедагувати
Данило І (1201—1264), Король Русі, Великий князь Київський- Лев I Данилович (1228—1301), Король Русі, Великий князь Київський
- Юрій І Львович (1252—1308), Король Русі, Великий князь Київський
- Анастасія Галицька, донька короля Русі Юрія І
- Ольгерд (1296—1377), Великий князь Литовський + Уляна Олександрівна (1325–1391), дочка Анастасії Юріївни (Галицької)
- Владислав II Ягайло (1362—1434), Король Польщі і Русі, Великий князь Литовський + Софія Гольшанська, донька Великого князя Київського А. Ольшанського
- Владислав III Варненчик (1424–1444), Король Польщі (1434–1444) та Угорщини (1440–1444)
- Казимир IV Ягеллончик (1427–1492), Великий князь Литовський (1440–1492), Король Польщі (1447–1492) Володар і Спадкоємець Русі
- Владислав II Ягеллончик (1456–1516), король Чехії (1571–1516), король Угорщини (1506–1516)
- Анна Ягеллонка (1503–1547), Королева Чехії, Угорщини + Фердинанд I Габсбурґ
- Максиміліан Габсбурґ-Ягеллон (1527–1576), Римський Імператор, король Богемії, Угорщини, Король Далмації, Хорватії, Славонії, Рами, Сербії, Болгарії, Король Галичини і Володимерії, Великий Князь Руський.
- Людовік ІІ Ягеллончик (1506—1526), король Угорщини та Богемії (1516—1526)
- Анна Ягеллонка (1503–1547), Королева Чехії, Угорщини + Фердинанд I Габсбурґ
- Ядвіга (1457—1502)
- Казимир Ягеллончик (1458—1484)
- Ян I Ольбрахт (1459–1501), Король польський (1492—1501)
- Олександр Ягеллончик (1461–1506), Великий князь Литовський і Руський (1492—1506), король польський (1501—1506)
- Софія (1564—1512)
- Сигізмунд I Старий (1467–1548), Король Польщі, Великий князь Литовський і Руський (1506—1548)
- Сигізмунд II Август (1520–1572), Король Польщі, Великий князь Литовський і Руський (1548—1572)
- Анна Ягеллонка (1523–1596), Королева Польщі, Великий княгиня Литовський і Руська (1548—1572)
- Катерина Ягеллонка (1467–1548), дружина короля Швеції Югана III.
- Сигізмунд III Ваза (1566–1632), король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський
- Владислав IV Ваза (1595–1648), Король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський, Сіверський, Чернігівський, Смоленський
- Ян II Казимир (1609–1672), Король Польщі, Великий князь Литовський, Великий князь Руський, Сіверський, Чернігівський, Смоленський
- Фредерік (1468—1503), єпископ краківський (1488—1503), архієпископ гнєзненський (1493—1503)
- Єлизавета Ягеллонка (1472—1580)
- Барбара (1478—1534)
- Єлизавета (бл. 1483—1517)
- Анна Ягеллонка (1476–1503), Княжна Померанії, дружина Богуслава X
ПриміткиРедагувати
- ↑ є інша дата — 4 листопада → W. W. Życiorysy panujących w Polsce od Mieczysława I-go do Stanisława Augusta. — Warszawa : Księgarnia Polska A. Dzwonkowskiego i Spółki, 1861. — S. 67. (пол.)
- ↑ а б в Олекса Пидлуцкий (2 лютого 2012). Король-рыцарь, у которого аж два саркофага, но лежит он неизвестно где. Зеркало недели. (рос.)
ДжерелаРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владислав III Варненчик |
- Владислав III Варненчик // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 119.
- Щербак В. О. Владислав III Варненчик // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 587. — ISBN 966-00-0734-5.
- Яневський Д. Владислав III Варненьчик // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5. — С. 91.
ПосиланняРедагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владислав III Варненчик