Владислав III Варненчик

король Польщі та Угорщини, володар Русі


Владислав III Варненчик (пол. Władysław III Warneńczyk, 31 жовтня[4] 1424 — 10 листопада 1444) — король польський (з 1434), король угорський як Уласло I (угор. I. Ulászló, з 1440), володар та спадкоємець Русі (Руського королівства). Загинув у битві під Варною.

Владислав III Варненчик
Владислав III Варненчик
Владислав III Варненчик
Король Русі[1]
25 липня 1434 — 10 листопада 1444
Попередник: Владислав II Ягайло
Наступник: він сам як Господар Русі
Господар Русі[2]
25 липня 1434 — 10 листопада 1444
Попередник: він сам як Король Русі
Наступник: Казимир IV Ягеллончик
Великий князь Руський
25 липня 1434 — 10 листопада 1444
Попередник: Владислав II Ягайло
Наступник: Казимир IV Ягеллончик
Король Польщі
25 липня 1434 — 10 листопада 1444
Попередник: Владислав II Ягайло
Наступник: Казимир IV Ягеллончик
Великий князь Литовський
25 липня 1434 — 10 листопада 1444
Попередник: Владислав II Ягайло
Наступник: Казимир IV Ягеллончик
Король Хорватії[3]
15 травня 1440 — 10 листопада 1444
Попередник: Альбрехт II
Наступник: Владислав Посмертний
 
Народження: 31 жовтня 1424(1424-10-31)
Краків
Смерть: 10 листопада 1444(1444-11-10) (20 років)
Варна
Похований: катедра святих Станіслава і Вацлава
Громадянство: Велике князівство Литовське
Династія: Ягеллони
Батько: Владислав ІІ Ягайло
Мати: Софія Гольшанська

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ім'яРедагувати

Його ім'я в польській історіографії увійшло, як Владислав III Варненчик, тобто Владислав III Варнійський. Так його прозвали через його загибель у Битві під Варною.

Королівський титулРедагувати

Повний титул Владислава III Варненчика:

  • лат. Wladislaus, Dei gracia Polonie, Hungarie, Dalmacie, Croacie etc. rex necnon terrarum Cracouie, Sandomirie, Syradie, Lancicie, Cuyauie, Lithuanie princeps supremus, Pomeranie, Russieque dominus et heres etc.
  • укр. Владислав, Божої Милості король Польщі, Угорщини, Далмації, Хорватії і землі Краків, Сандомирії, Сирадії, Лехії, Куявії, Великий князь Литовський, Помор'я, володар і спадкоємець Русі.

БіографіяРедагувати

 
Владислав під час битви під Варною

Син Владислава II Ягайла від четвертої його дружини, руської княжни Софії Гольшанської[5]. У 1434 році, після смерті батька, дев'ятирічний Владислав став польським королем (наймолодший король за всю історію Польщі); до досягнення повноліття регентом при ньому був краківський єпископ Збігнєв Олесницький.

У 1443 році виступив у хрестовий похід проти османів. Попри початкові успіхи, 10 листопада 1444 об'єднане європейське військо під командуванням Владислава, зазнало жорстокої поразки в битві під Варною від армії османського султана Мурада II. Король, якому напередодні виповнилося 20 років, загинув у бою[5]. Його голову Мурад II зберігав як воєнний трофей у скляній посудині; тіло так і не було знайдено. Після цього кілька десятиліть ходили чутки про те, що Владислав вижив у битві і вів відлюдницьке життя. Його наступник — молодший брат Казимир IV Ягеллончик — був коронований лише через три роки по смерті Владислава[5].

Особисте життяРедагувати

Ян Длугош, який особисто знав короля, а також спілкувався з людьми з його оточення, написав, що «схильний Ягелончик до чоловічих насолод, ані під час першої експедиції проти турків, ані під час другої, яку тоді провадив, коли шаліла війна, коли навколо панував страх і було безліч ворогів при жменьці його військ, коли належало благати милосердя Божого, він, не враховуючи цілком на власну небезпеку і на загрозу цілих військ, не кидав своїх, проти чистоти, огидливих насолод» і кілька речень далі, Длугош пише про нього: "Жоден вік ніколи не бачив і ніколи не побачить більш католицького і святого правителя, який за своїм найвищим благом ніколи не шкодив жодному християнину. [...] Нарешті, як святий цар і другий ангел на землі, він прожив вдома і під час війни незаміжнє і дівоче життя.")[джерело?]

Історики не підтримують тезу про гомосексуальність Владислава. Немає жодної згадки про це серед жодних польських, угорських, чеських, ватиканських або (ворожих королю) австрійських джерел п'ятнадцятого століття.

Владислав III помер у віці 20 та 10 днів. Він не був одружений і не мав дітей, що не дивно, адже більшість польських правителів до 20 років не були одружені і не мали дітей[джерело?].

ПриміткиРедагувати

  1. У 1434 році скасував Руський Домен Короля, перетворивши колишнє Королівство Русі на Руську Землю - землі, які будуть в майбутньому реорганізовані у воєводства. Процес завершили його наступники.
  2. У 1434 році скасував Руський Домен Короля, перетворивши колишнє Королівство Русі на Руську Землю - землі, які будуть в майбутньому реорганізовані у воєводства. Процес завершили його наступники.
  3. під іменем Владислав І
  4. є інша дата — 4 листопада → W. W. Życiorysy panujących w Polsce od Mieczysława I-go do Stanisława Augusta. — Warszawa : Księgarnia Polska A. Dzwonkowskiego i Spółki, 1861. — S. 67. (пол.)
  5. а б в Олекса Пидлуцкий (2 лютого 2012). Король-рыцарь, у которого аж два саркофага, но лежит он неизвестно где. Зеркало недели.  (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Владислав III Варненчик