Відкрити головне меню

Юрій Тарнавський
Yuriy Tarnawsky Merida.jpg
Ім'я при народженні Юрій Орест Тарнавський
Народився 3 лютого 1934(1934-02-03) (85 років)
Турка
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність Поет, прозаїк,драматург, есеїст, перекладач, лінґвіст
Alma mater New Jersey Institute of Technologyd і Нью-Йоркський університет
Мова творів українська
Роки активності Сучасний
Жанр Поезія, проза, драма, есеїстика, переклад
Magnum opus Three Blondes and Death, The Placebo Effect Trilogy

Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Юрій Тарнавський — український та американський письменник і лінґвіст, один із засновників Нью-Йоркської Групи аванґардних українських діяспорних письменників та співзасновник і співредактор журналу Нові поезії, як теж член американської групи письменників-новаторів Fiction Collective. Пише українською та англійською мовами.  Проявляється в жанрах поезії, прози, драми, есеїв, та перекладів. Твори його перекладено азербайжанською, англійською, гебрейською, італійською, німецькою, польською, португальською, російською, румунською, французькою, та чеською мовами. Його докторська дисертація Knowledge Semantics (Нью-Йоркський Університет) виступає проти теорії розкладальної семантики та поєднує погляди Ноама Чомського і Гиларі Путнама в одне формулювання.

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Юрій (Юрій Орест) Тарнавський народився 3 лютого, 1934 р. в місті Турка на Бойківщині. Мати його учителька; батько— учитель та директор школи. Дитячі роки (1934-1940) провів у Польщі, біля Ряшева, а потім в Україні, біля Сянока та в Турці. 1944 р. Тарнавський з родиною виїхав до Німеччини. Після війни жив у таборі для переміщених осіб у Новім Ульмі. Відвідував українську та німецьку гімназії (гімназія ім. Кеплера  в місті Ульм). Закінчив екстерністом  в українській гімназії в Мюнхені, в лютім 1952 р., перед від’їздом до США. Родина осіла в Ньюарку, НДж, де Тарнавський відвідував Ньюаркський Коледж Інженерії (тепер Нью-Джерський Інститут Технології), студіюючи електронну інженерію. Закінчив 1956 р. з відзначенням, зі ступенем BSEE.

Професійне життяРедагувати

Після отримання дипльому, Тарнавський поступив на службу до відомої компанії комп’ютерів ІБМ в місі Покіпсі, на півночі Нью-Йорку. Пробув у ній до 1992 р. Працював спершу інженером електроніком а згодом кібернетиком над автоматичним перекладом з російської мови на англійську. Завідував відділом прикладної лінґвістики в ІБМ, як теж групами лінґвістів у військовій школі в Сиракюзах, НЙ, та в Конґресовій бібліотеці у Вашінґтоні. Програма, розроблена його групою була першою у світі, яка мала практичне застосування. В роки 1964-5, будучи у відпустці, проживав у Еспанії, займаючись літературною працею. Пізніше, не залишаючи праці в ІБМ, студіював теоретичну лінґвістику (спеціялізація в трансформаційно-породжувальній граматиці) на Нью-Йоркськім Університеті і 1982 р. отримав ступінь доктора (PhD), написавши дисертацію з питань семантики у Поширеній Стандартній Теорії Ноама Чомського, Knowledge Semantics. Працю було окреслено революційною за те, що вона поєднала погляди Ноама Чомського та Гиларі Путнама в одне формулювання. Згодом Тарнавський працював над процесуванням природних та розрібкою штучних мов і в ділянці штучного інтелекту, над експертними системами. За працю в ІБМ був відзначений низкою нагород. Тарнавський—автор низки публікацій на кібернетичні та лінґвістичні теми. Після відходу з ІБМ був членом Гаріманського Інституту на Колюмбійськім Університеті в Нью-Йорку і професором української літератури та культури у відділі слов’янських мов на цім таки університеті, як теж і співкоординатором української програми (1993-1996). Український переклад оновленого тексту його дисертації, керований та авторизований ним і доповнений англійсько-українським та українсько-англійським  словником технічних термінів та висловів, вийшов друком п. н. Знаннєва семантика у видавництві Національного Університету «Києво-Могилянська Академія» 2016 р. Є це перша праця в ділянці трансформаційно-породжувальної граматики українською мовою, і в ній розвинено основні терміни цієї ділянки.

Літературна кар’єраРедагувати

 
Юрій Тарнавський на презентації в Києві власної книги «Теплі полярні ночі»

Юрій Тарнавський—один із засновників Нью-Йоркської Групи і співзасновник та співредактор журналу Нові Поезії (1959-1972). Викладаючи на Колюмбійськім Університеті, він приклався до заснування архіву Нью-Йоркської Групи в Бібліотеці Рідкісних Книжок та Рукописів університету, де тепер зберігається його архів.  Перша його збірка Життя в місті (1956), з її урбаністичними мотивами та зосередженням на темі смерти, була зустрінута критиками як новаторська—така, що поривала з традицією мови та тематики української поезії, вказуючи напрямок, в якім пішло багато його сучасників. Програмово екзистенціялістичний роман Шляхи (1961), в якім описано життя німецької молоді після Другої світової війни, рівно ж був визнаний як нове слово в українській прозі. Коріння ранньої творчости Тарнавський майже повністю в західній літературі, особливо в еспаномовній поезії, творчості французьких передсимволістів, сюрреалізмі, та філософії екзистенціялізму. З часом, його технічна та лінґвістична освіта та праця дедалі більше впливають на його творчість, внаслідку чого в його творах помітне  радикально нове трактування мови, напр., у збірках Без Еспанії та Анкети і в романах Менінґіт і Три бльондинки і смерть. В 1960-х роках Тарнавський у своїй творчості переходить повністю на англійську мову, перше в прозі, а потім і в поезії, хоча в останній він згодом робить українські варіянти англомовних творів (збірка Ось, як я видужую (1978) і наступні п’ять збірок). Він стає членом групи аванґардних американських письменників Fiction Collective (пізніше FC2), і в її видавництві публікує згадані романи Менінґіт та Три бльондинки і смерть, які були високо оцінені американською критикою. (Останній роман було порівняно до хмародерів Міса ван дер Роге і Ґропіюса, що височіє над хатинками сучасної прози.)

Зі зміною політичної ситуації в Україні, Тарнавський повертається до української мови, виступаючи з публікаціями художніх творів та статей у періодиці та рядом окремих книжок. Тепер у його творчості виринають характеристики, що вважаються ознакою постмодернізму, такі, як багатостилевість, коляж, пастіш, і прибирання різних, часами протилежних, позицій/масок (збірка Ідеальна жінка, поеми У ра на і Місто київ та ям, цикл драм 6х0). Кульмінується цей процес виданням в Україні тритомника його творів—драм, поезії, та прози—6х0 (повне зібрання драм), Їх немає (зібрані поезії 1970-1999), і Не знаю (2000, новий варіянт Шляхів, вибір із англомовної прози Сім спроб,  та автобіографія Босоніж додому і назад). 2006 р. виходить український варіянт його  недрукованої англомовної збірки оповідань Корокі хвости, в якій наявні впливи екзистенціялізму, абсурдизму, та постмодернізму, a 2012 р. збірка вибраних статей та розмов українською Квіти хворому.

Останніми часами, Тарнавський все більше й більше присвячує себе англомовній творчості, що так само сприймається з чималим ентузіязмом американською критикою.Так, 2007 р. виходить збірка його мініроманів (жанр розроблений ним самим) Як кров у воді, 2011 р. доповнена і переформатована збірка Короткі хвости, а 2013 р. трилогія Ефект пляцебо, що складається з трьох збірок споріднених мініроманів—Як кров у воді (новий варіянт), Майбутнє жираф, та Вид на Дельфт. Трилогія і її томи повинні бути розглядані як роман/романи, об’єднані не дієвими особами чи подіями, як у  традиційних романах, а спільними темами екзистенційної розпуки, страху перед смертю, та відчуженням, що, як мотиви в музиці, об’єднують їх в одне. Того ж 2013 р. виходить його збірка поезій Modus Tollens, з підзаголовком імпровізовані поетичні пристрої, що вимагають особистого вкладу читача для їх повного сприйняття, які Тарнавський називає гевристичною поезією. 2014 р. появляється збірка коротких прозових творів Крокодилячі усмішки, яка розвиває далі абсурдизм Коротких хвостів. (Оповідання “Mертва кохана” з неї було поміщене в антології Найкраще з європейської прози 2014 видавництва Dalkey Archive Press.) Обидва англомовні романи, що появилися 2019 р. мають незвичне для Тарнавського реалістичне тло—Теплі полярні ночі—це фіктивний спомин з дитячих літ у формі інтерв’ю, що має місце в Польщі та Україні, а Іґуани спеки, з його детальним описом Америки та Мехіко, що представлений як саспенс—це прецизійна деконструкція стерильного подружжя. Збірка есеїв та розмов Право на забуття (2016) присвячена здебільшого розгляданню його власної твочости та питанням, порушуваних у ній. А книга літературних вправ Літературна йоґа (2018) яскраво ілюструє погляди Тарнавського на творче писання.

Від кінця 1990-х, Тарнавський бере активну участь у колі американських письменників-новаторів, виступаючи на конференціях AWP та &NOW. 

1996 р. Тарнавський був резидентом на міжнародній письменницькій колонії Ледіґ Гаус оподалік Нью-Йорку, де написав більшість драм, що входять до 6х0, а 1998 р. у відомім аванґарднім театрі Мабу Майнз в Нью-Йорку, де було поставлено його п’єсу Не Медея в його власнім англомовнім варіянті. Того ж таки року, в Тернопільськім драматичнім театрі, було поставлено його Чотири проєкти на український національний прапор. 1997 р. перші чотири п’єси з 6х0Сука-скука/розпука, Жіноча анатомія, Не Медея, та Карлики – були прочитані перед публікою акторами театральної студії Національного Університету «Києво-Могилянська Академія». В роки 1998-2004 кілька вистав, базованих на його поезії, було поставлено студентами Рівенського Національного Гуманітарного Університету та Національного Університету Острозька Академія. Фільм Подорож в сумерк (1994) українсько-американського режисера Юрія Миськова базований здебільшого на поезії Тарнавського, а заголовок фільму Олександра Фразе-Фразенко про Нью-Йоркську групу,  Акваріюм в морі (2016) взятий з його відомої статті про групу, в якому віддано йому чільне місце. Документальний фільм Фразе-Фрзенка Casi Desnudo (2019) присвячений виключно йому. Тарнавський є теж автором лібретто опери Не Медея, базованім на його п’єсі, українсько-американського композитора Вірка Балея, частина якої була показана в Нью-Йорку 2012 р.

За заслуги в царині літератури, Юрій Тарнавський був нагороджений Орденом Ярослава Модрого ІІІ Ступеня 2008 р. В березні 2019 р. його вшановано внесенням до листи видатних випускників Нью-Джерзьким Інститутом Технології.

ПерекладиРедагувати

Юрій Тарнавський присвятив багато енерґії перекладницькій праці з української мови на англійську та з різних мов на українську. Він, між іншими, співавтор повного перекладу дум на англійську мову (Гарвардський Інститут Українознавчих Студій, 1979).

Твори Тарнавського перекладено багатьма мовами, включаючи англійською, гебрейською, італійською, німецькою, польською, португальською, російською, румунською, французькою, та чеською. Вони є темами багатьох статей та рецензій і маґістерських та кандидатських дисертацій, як теж докторської дисертації італійською мовою. Темі його поезії присвячені чотири монографії.

БібліографіяРедагувати

ПоезіяРедагувати

  • «Життя в місті» (Нью-Йорк, 1956)
  • «Пополудні в Покіпсі» (Нью-Йорк, 1960)
  • «Ідеалізована біографія» (Мюнхен, 1964)
  • «Спомини» (Мюнхен, 1964)
  • "Без Еспанії" (Мюнхен, 1969)
  • «Поезії про ніщо і інші поезії на цю саму тему» (Нью-Йорк, 1970). Ця книга становить перший том його зібраних поезій, до якого ввійшло вибране з попередніх збірок і вперше опубліковані збірки: «Пісні є-є», «Анкети», «Вино і ропа» і «Поезії про ніщо».
  • «This Is How I Get Well / Ось, як я видужую» (Мюнхен, 1978) — двомовне видання англійською й українською мовами.
  • «Оперене серце» (журнал «Сучасність», Мюнхен, 1986), поема
  • «Без нічого» (Київ, 1991). Це видання - перше знайомство українського читача в Україні з творчістю поета. До збірки увійшли «Життя в місті» (вибране), «Без азизи заиз«Оперене серце».
  • «У ра на», поема (Харків - Нью-Йорк, 1992)
  • «Їх немає» (Київ, 1999). Ця книга становить другий том зібраних поезій автора, до якого ввійшли деякі раніше видані збірки разом із такими, що вперше в ньому друкуються, а саме : «Ось, як я видужую», «Ідеальна жінка», поема «Оперене серце», «Фотографії, це квіти», «Нулі й одиниці», «Зео півонії», «Врослі вірші», «Дорослі вірші» і поеми «У ра на» та «Місто київ та ям».
  • «Oto jak zdrowieje» (Lublin, 2002) — збірка «Ось, як я видужую» польською мовою. Переклав і видав Тадей Карабович.
  • «Modus Tollens/IPDs: Improvised Poetic Devices», Jaded Ibis Press, Seattle, 2013   - англійською мовою.

ПрозаРедагувати

  • «Шляхи», роман (Мюнхен, 1961)
  • «Meningitis», a work of fiction (Нью-Йорк, 1978) — англійською мовою.
  • «Three Blondes and Death», a novel (Нью-Йорк, 1993) — англійською мовою.
  • «Не знаю», вибрана проза (Київ, 2000) — книга, до якої ввійшли раніше вже друковані твори разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме : роман «Шляхи» (у новому варіанті), «Сім спроб» (уривки з англомовних прозових книг «Смуток», «Гіпокрит», «Невинний у Парижі, Подорож на південь», «Менінґіт», «Три бльондинки і смерть», «Короткі хвости») і коротка літературна автобіографія «Босоніж додому і назад».
  • «Короткі хвости. Кавалки.» Видавничий Дім Дмитра Бураго, Київ, 2006. Збірка оповідань-автоперекладів із англійської мови (в оригіналі Short Tails).
  • «Like Blood In Water» (Tuscaloosa, Alabama: The University of Alabama Press, 2007. - 194 pages) - збірка з п'яти мініроманів: Screaming, Former Pianist Fitipaldo, The Joys And Sorrows Of R.York, Pavarotti-Agamemnon, Surgery. - англійською мовою.
  • «Short Tails (prose pieces)», CCM/JEF Books, Niles, Michigan/Geneva, Illinois, 2011. Поширене та виправлене видання- англійською мовою.
  • «Кіти хворому» (статті, критика, розмови), Літературна аґенція “Піраміда,“ Львів, 2012.
  • «The Placebo Effect Trilogy»:  «Like Blood in Water» (five mininovels; revised edition), «The Future of Giraffes» (five mininovels), «View of Delft» (five mininovels), JEF Books, Geneva IL, 2013. - англійською мовою.
  • «Crocodile Smiles» short shrift fictions», Black Scat Books, 2014. - англійською мовою.
  • «Claim to Oblivion» selected essays and interviews, JEF Books, DeKalb, IL, 2016. - англійською мовою.
  • «Literary Yoga» exercises for those who can write, JEF Books, Aurora, IL, 2018. - англійською мовою.
  • «Warm Arctic Night» a novel, JEF Books, Aurora, IL, 2019. - англійською мовою.
  • «The Iguanas of Heat» a novel, JEF Books, Aurora, IL, 2019. - англійською мовою.

ТеатрРедагувати

  • «Чотири проєкти на український національний прапор» (журнал «Сучасність», Мюнхен, 1973)
  • «Сука-скука / розпука», драматична поема (журнал «Світо-Вид», Київ, 1996)
  • «Жіноча анатомія» (журнал «Світо-Вид», Київ, 1998)
  • «6х0» (Київ, 1998) — підсумкова книга, до якої ввійшли раніше видані драми разом із такими, що вперше у ній друкуються, а саме: драматична поема «Сука-скука / розпука», драми «Жіноча анатомія», «Не Медея», «Карлики», «Коні», «Гамлетта», «Три метафоричні етюди» і «Чотири проєкти на український національний прапор».

ПерекладиРедагувати

  • «Як кохався дон Перлімплін з Белісою у саду», Федеріко Ґарсія Льорка, драма, переклад з іспанської (Мюнхен, 1967)
  • «Остання стрічка Краппа», Семюел Бекет, драма, переклад з англійської (Мюнхен, 1972)
  • «Ukrainian Dumy» — oral-tradition epic poetry, translation from Ukrainian with P. Warren (Cambridge, Mass., 1979)
  • «Angels in a Pyramid», Volodymyr Tsybulko, poems, translation from Ukrainian, Літературна аґенція «Піраміда», Львів, 2001.
  • « An Eye in the Belfry», Volodymyr Tsybulko, poems, translation from Ukrainian, Видавничий Дім Дмитра Бураго, Київ, 2006.

Важливі статті та інтерв'юРедагувати

  • «Під тихими оливами або Вареники замість гітар» (журнал «Сучасність», число 3, Мюнхен, 1969)
  • "Без Іспанурнал «Сучасність», число 3, Мюнхен, 1969)
  • «Без ї чи без значення ?» — Інтерв'ю з Вольфрамом Бурґгардтом (журнал «Сучасність», число 12, Мюнхен, 1969)
  • «Дещо про поезії про ніщо» (журнал «Сучасність», число 12, Мюнхен, 1971)
  • «Література і мова» (журнал «Сучасність», числа 2 і 3, Мюнхен, 1972)
  • «Bilingualism in Literature» (in «Proceedings of the Symposium on Contemporary Ukrainian Poetry», 1985, and in «Studia Ucrainica», Ottawa, 1988)
  • «Інтерв'ю (Івана Фізера) з членами Нью-Йоркської Групи» (журнал «Сучасність», число 10, Мюнхен, 1988)
  • «Інтерв'ю (Богдана Бойчука) з Юрієм Тарнавським про „Три бльондинки і смерть“» (журнал «Світо-Вид», число 2, Київ, 1994)
  • «Богдан Нижанківський і Галицька школа» (доповідь, прочитана в НТШ, Нью-Йорк, 1995)
  • «Розмова Віктора Неборака з Юрієм Тарнавським» (журнал «Сучасність», число 5, Київ, 1996)
  • «The New-York Group and the Kyiv School : Poetry of Two Cities» (talk delivered at the Slavic Seminar Series, Columbia University, New-York, 1996)
  • «„Троянки“ в театрі Ля Мама» (журнал «Кіно — Театр», число 4, Київ, 1997)
  • «„Цимбелін“ у постановці Сербана» (журнал «Кіно — Театр», число 1, Київ, 1999)
  • «Трагедія чи не трагедія ? Ось питання !» (журнал «Кіно — Театр», число 5, Київ, 1999)
  • «Попередні дні» (журнал «Кіно — Театр», число 1, Київ, 2000)
  • «Гамлет 2000» (журнал «Кіно — Театр», число 4, Київ, 2000)
  • «Темна сторона місяця» (журнал «Критика», число 7-8, Київ, 2000)
  • «With Camera and Actors» («The Polish Review», Nr. 3, 2000)
  • Юрій Тарнавський: "Всі намагання бути популярним - це рецепта на мистецький провал". (ЛітАкцент 2011) https://web.archive.org/web/20160304212812/http://litakcent.com/2011/09/01/jurij-tarnavskyj-vsi-namahannja-buty-populjarnym-%E2%80%93-ce-recepta-na-mysteckyj-proval/

ЛінґвістикаРедагувати

«Знаннєва семантика», Національний Університет «Києво-Могилянська Академія, 2016.

ЛітератураРедагувати

  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
  • Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — с. 156—60
  • Бойчук Б. Поезії про ніщо та інші поезії на цю саму тему // Сучасність. – 1971. – № 7-8. – С.45-53.
  • Бондаренко А. Міфософія актуального життєвого простору в художньому мовомисленні Юрія Тарнавського // Слово і Час. - 2002. - №7. - С.21-24.
  • Зборовська Н. Час слізьми котився по зморщених обличчях каменів (Поетичне й непоетичне Ю.Тарнавського) // Слово і час. – 2000. – № 1. – С. 88-91.
  • Костюк Г. Українська еміграційна проза за 1965 рік // У світі ідей і образів. Вибране. – Сучасність, 1983. – С.412-413.
  • Котик І. Екзистенційний вимір людини в „Анкетах” Юрія Тарнавського // Слово і Час. – 2005. – №11. – С. 21-28.
  • Котик І. Екзистенційний вимір людини в поезії Юрія Тарнавського. – Львів, 2009. – 176 с.
  • Котик І. Позіхати // Критика прози. - Київ: Грані-Т, 2011. – С.270-277.
  • Котик-Чубінська М. Структура та образність поезії Юрія Тарнавського: Монографія. – Львів, 2011. – 211 с.
  • Москаленко М. Слово та образ Юрія Тарнавського // Тарнавський Ю. Без нічого. – К.: Дніпро, 1991. – С. 5-14.
  • Моренець В. Монолог без реверансів. Про поему Тарнавського „У РА НА” // Сучасність. – 1993.– № 4. – С. 155-158.
  • Остапчук Т. Екзистенціалізм як домінанта творчості Юрія Тарнавського // Слово і час. – 2002.–№ 7. – С. 25-31.
  • Остапчук Т. Інтертекстуальне прочитання роману Ю. Тарнавського „Три блондинки і смерть” на тлі роману Т. Манна „Чарівна гора” / Т. Остапчук // Слово і час. – 2003. – № 11. – С. 44-50.
  • Рубчак Б. Поезія антипоезії. Загальні обриси поезії Юрія Тарнавського // Сучасність. – 1968.–Ч. 4 (88). – С. 44-55.
  • Сорока М. Інтертекстуальність поезії Юрія Тарнавського // Слово і час. – 2002. – № 7. – С.15-21.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.

ДжерелаРедагувати