Вікіпедія

Кузьмін Дмитро Володимирович (поет)

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Кузьмін Дмитро Володимирович.

Дмитро Володимирович Кузьмін (народився 12 грудня 1968(19681212), Москва) — російський поет, видавець, ЛГБТ-активіст. У 2014 році емігрував до Латвії.

Кузьмін Дмитро Володимирович
Dmitry Kuzmin 2021.jpg
Народився 12 грудня 1968(1968-12-12) (54 роки)
Москва, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність поет, літературний критик, літературознавець, перекладач, видавець, ЛГБТ-активіст, історик літератури, редактор, learned literary
Галузь поезія[1], літературознавство[1] і літературна критика[1]
Alma mater МДУ (1987) і Московський педагогічний державний університет (1993)
Науковий ступінь кандидат філологічних наук
Знання мов російська[1]
Батько Vladimir Legoshind
Мати Edvarda Kuzminad
Нагороди

Літературну і літературно-організаційну діяльність розпочав 1988 року, проводячи пошук молодих талантів і організовуючи літературні читання. З розвитком Інтернету перевів у мережу діяльність створеної ним Спілки молодих літераторів «Вавилон», що дозволило розширити коло читачів. З 1993 — головний редактор видавництва «АРГО-РИСК».

Лауреат Премії Андрія Білого 2002 року в номінації «Особливі заслуги перед російською літературою» «за подвижництво у справі побудови літературного Вавилона і творче примноження традицій неофіційної словесності».

БіографіяРедагувати

Дмитро Кузьмін народився 12 грудня 1968 в Москві. Син архітектора Володимира Легошина і літературного критика, редактора Едварди Кузьміної; онук літературознавця Бориса Кузьміна і перекладачки Нори Галь.

В 1985 — 1987 роках навчався на філологічному факультеті Московського державного університету, був відрахований. Закінчив філологічний факультет Московського педагогічного державного університету (1993).

Кандидат філологічних наук (2005), тема дисертації — моновірш. У 2014 році запрошений професор Принстонського університету[2].

 

Починаючи з осені 2014 року, постійно проживає у Латвії, у селі Озолнієкі під Ригою. За словами Кузьміна, переїхав туди з Москви через незгоду з політичним курсом російської влади.[3]

У 2015 році заявив латвійському телеканалу наступне: "Гибридная война — это не безобразие в Донбассе, она проходит на улицах Москвы и телеканалах каждую минуту. Она (гибридная война) проходит через твое сердце и мозг каждую минуту. Я чувствую, что весь в этом, так как занимаюсь поэзией. Я участник «гибридной войны».[4]

Також Кузьмін заявив: «Я не хочу нести ответственность за то, что я делаю в России, потому что считаю этот режим преступным — как по внешним действиям: аннексия Крыма, так и внутри страны — там диктатура, причем малосимпатичная».[5]

Переклав російською вірші Юрія Тарнавського, Михайла Григоріва, Остапа Сливинського, Сергія Жадана та інших, упорядкував і надрукував російською вибрани вірші Жадана і Сливинського у своєму видавництві.

Збірку віршів Кузьміна «Ковдри не передбачені» (2018) видано українською видавництвом «Крок». Вірши Кузьміна, як зазначив у звязку з тім часопис «Критика», «танцюють між риторичністю, іронією, зворушенням і метафорою»[6]. «Я мріяв видати російського автора саме в контексті українсько-російської війни, — заявив голова видавництва Юрко Завадський. — Це прекрасний автор дуже високого рівня, майстер поетичного слова; один із небагатьох поетів, яких я знаю, котрі реально творять те, що розуміють»[7].

У 2019 році в журналі «Волга» вперше у російському літературознавсті опублікував фундаментальну наукову статтю «Другие. Поэзия Украины сегодня».[8]

У лютому 2022 року виступив ініціатором та автором відкритого листа, що охарактеризував російський напад на Україну як «моральну катастрофу Росії, що поставила її на одну дошку з фашистською Німеччиною».[9]

Особисте життяРедагувати

Вже у 2014 році Кузьмін почав позиціонувати себе як бісексуал, з ним одружилась у Києві трансгендерна жінка-поетеса Симоненко Дарія Олександрівна (1989 року народження, уродженка м. Стаханов Луганської області, на той час — ФтМ транссексуал, не повністю оперований, проводила маскулінізуючу гормональну терапію), яка народила від нього в Латвії дочку Єву-Елеонору.[10]

Фактично, Фрідріх на той момент зробив операцію з видалення молочних залоз і був чоловіком, але по документам залишався жінкою на ймення Дарія.[11]

Фрідріх та Дмитро Кузьмін шлюб уклали в Києві, з того часу Кузьмін — одружений чоловік, хоча формально його трансгендерна дружина — це вже не Дарія, а чоловік на ймення Фрідріх, якому вдалося невдовзі офіційно за паспортом змінити стать. Спочатку, в 2017 році Фрідріху вдалося отримати новий закордонний паспорт, про це останній разом з Дмитром Кузьміним заявили в ефірі Українського телебачення.[12]

При цьому Кузьмін продовжував жити зі своїм давнім другом, поетом Дмитром Бєляковим, з яким він зустрівся у 1991 році. За його словами: «Если серьезно, то мы с моим супругом только что отметили 29-ю годовщину знакомства, случившегося в московском метро: вошли в один вагон на станции „Третьяковская“ и встретились глазами. Всем, что я смог сделать, я обязан ему. Но поскольку я полагаю, что и в жизни точно так же, как в поэзии, базовая ценность — разнообразие и многоголосие, постольку у нас открытые отношения (…) Я всегда пытался, насколько это возможно, разделять личное и профессиональное и не заводить романов с коллегами, но двое моих возлюбленных в итоге печатаются как поэты, потому что поэзия вообще штука заразительная. Благодаря одному из спутников нескольких лет моей жизни, прекрасному трансгендерному юноше, у нас теперь растет дочь».[13]

Раніше Кузьмін у 2015 р. розповів журналісту Річарду Мартіну-Хемфілу наступне: «Технічно у моєї дочки — три батька, пояснює Кузьмін. Один батько — це транссексуал Фрідріх, який живе в Україні і який народив від Кузьміна дочку роком раніше. Іншого батька також звати Дмитро, і є громадянським чоловіком Кузьміна».[14]

У 2019 році мати дочки Кузьміна — транссексуальна особа FtM Дарія Симоненко отримала новий паспорт, де замість жіночої вже була зазначена чоловіча стать, як громадянин України Симоненко Фрідріх Олександрович. У 2020 р. останнім була очолена та зареєстрована у Києві громадська організація «Транс Дженерейшн».[15]

При цьому, у співпраці з Дмитром Кузьміним, Фрідріх Симоненко продовжував займатися поетичною творчістю під псевдонімом «Фрідріх Чернишов».

Уже в 2019 р. у журнальній публікації Кузьмін високо оцінив поезію Чернишова, зазначивши наступне: «Квир-поэзия Чернышёва вертится вокруг вопроса о возможности и необходимости отмены самой парадигмы, в рамках которой людей уместно классифицировать по объекту и структуре их желания. Удержание этой парадигмы Чернышёв приравнивает к сохранению гетто для всех носителей гендерной (и, расширительно, любой другой) неконформности; разрушение же парадигмы не означает, разумеется, ни счастья, ни благополучия, а только возможность выстраивания своей индивидуальной судьбы. В этом смысле плакатная резкость многих текстов Чернышёва не вырастает из нарратива „с человеческим лицом“, с прямыми этическими импликациями (как это было, в частности, у Виталия Юхименко, в 2000-е годы в одиночку представлявшего гей-поэзию в русской литературе Украины), жертва не рассчитывает на эмпатию, а провоцирует и продуцирует агрессию. И здесь Чернышёв неожиданно сближается с Жаданом, в ранней поэзии которого персонажи тоже должны вызывать у читателя сложную смесь отвращения и восхищения».[8]

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ а б в г Czech National Authority Database
  2. ↑ Говорячи політично через поезію [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: Дмитро Кузьмін інтерв'ю аспірантів з Принстонського університету, 6 лютого 2014 року (англ.)
  3. ↑ Русские далеко от Путина. Радіо Свобода. 16 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2022.  (рос.)
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 19 лютого 2021. 
  5. ↑ https://rus.lsm.lv/statja/novosti/obschestvo/poet-dmitriy-kuzmin-ja-prichasten-k-gibridnoy-voyne.a177132/
  6. ↑ Дмитро Кузьмін. Ковдри не передбачені. Переклади з російської [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.], «Критика», № 3–4, 2020.
  7. ↑ Переклад поезії як велике географічне відкриття [Архівовано 22 листопада 2018 у Wayback Machine.]: Юрій Завадський про особливу серію видавництва «Крок», «День», 16 листопада 2018.
  8. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  9. ↑ Vairāk nekā 100 Latvijas krievu atklātā vēstulē nosoda Krievijas agresiju [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Satori, 25.02.2022.
  10. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 19 лютого 2021. 
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 7 лютого 2021. 
  12. ↑ Я забеременел и родил дочь (полный выпуск). YouTube. Говорить Україна. 20 травня 2016. Процитовано 4 червня 2021.  Текст « Говорить Україна» проігноровано (довідка)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021. 
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2021. 
  15. ↑ https://opendatabot.ua/c/43628224/

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кузьмін_Дмитро_Володимирович_(поет)&oldid=37408490