Кузьмін Дмитро Володимирович (поет)
Дмитро Володимирович Кузьмін (народився 12 грудня 1968, Москва) — російський поет, видавець, ЛГБТ-активіст. У 2014 році емігрував до Латвії.
| Кузьмін Дмитро Володимирович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
12 грудня 1968 (55 років) Москва, СРСР |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | поет, літературний критик, літературознавець, перекладач, видавець, ЛГБТ-активіст, історик літератури, редактор, літературознавець |
| Галузь | поезія[1], літературознавство[1] і літературна критика[1] |
| Alma mater | МДУ (1987) і Московський педагогічний державний університет (1993) |
| Науковий ступінь | кандидат філологічних наук |
| Знання мов | російська[1] |
| Батько | Vladimir Legoshind |
| Мати | Edvarda Kuzminad |
| Нагороди | |
Літературну і літературно-організаційну діяльність розпочав 1988 року, проводячи пошук молодих талантів і організовуючи літературні читання. З розвитком Інтернету перевів у мережу діяльність створеної ним Спілки молодих літераторів «Вавилон», що дозволило розширити коло читачів. З 1993 — головний редактор видавництва «АРГО-РИСК».
Лауреат Премії Андрія Білого 2002 року в номінації «Особливі заслуги перед російською літературою» «за подвижництво у справі побудови літературного Вавилона і творче примноження традицій неофіційної словесності».
Біографія ред.
Дмитро Кузьмін народився 12 грудня 1968 в Москві. Син архітектора Володимира Легошина і літературного критика, редактора Едварди Кузьміної; онук літературознавця Бориса Кузьміна і перекладачки Нори Галь.
В 1985 — 1987 роках навчався на філологічному факультеті Московського державного університету, був відрахований. Закінчив філологічний факультет Московського педагогічного державного університету (1993).
Кандидат філологічних наук (2005), тема дисертації — моновірш. У 2014 році запрошений професор Принстонського університету[2].
Починаючи з осені 2014 року, постійно проживає у Латвії, у селі Озолнієкі під Ригою. За словами Кузьміна, переїхав туди з Москви через незгоду з політичним курсом російської влади[3].
У 2015 році заявив латвійському телеканалу наступне: «Гібридна війна — це не неподобство на Донбасі, вона проходить на вулицях Москви та телеканалах щохвилини. Вона (гібридна війна) проходить через твоє серце і мозок щохвилини. Я відчуваю, що весь у цьому, бо займаюсь поезією. Я учасник „гібридної війни“»[4]. Також Кузьмін заявив: «Я не хочу відповідати за те, що я роблю в Росії, тому що вважаю цей режим злочинним — як за зовнішніми діями: анексія Криму, так і всередині країни — там диктатура, причому малосимпатична»[5].
Переклав російською книгу вибраних віршів Юрія Тарнавського[6], вірші Михайла Григоріва, Остапа Сливинського, Сергія Жадана та інших, упорядкував і надрукував російською вибрані вірші Жадана і Сливинського у своєму видавництві.
Збірку віршів Кузьміна «Ковдри не передбачені» (2018) видано українською видавництвом «Крок». Вірші Кузьміна, як зазначив у зв'язку з тим часопис «Критика», «танцюють між риторичністю, іронією, зворушенням і метафорою»[7]. «Я мріяв видати російського автора саме в контексті українсько-російської війни, — заявив голова видавництва Юрко Завадський. — Це прекрасний автор дуже високого рівня, майстер поетичного слова; один із небагатьох поетів, яких я знаю, котрі реально творять те, що розуміють»[8].
У 2019 році в журналі «Волга» вперше у російському літературознавстві опублікував фундаментальну наукову статтю «Другие. Поэзия Украины сегодня» (укр. Інші. Поезія України сьогодні)[9].
У лютому 2022 року виступив ініціатором та автором відкритого листа, що охарактеризував російський напад на Україну як «моральну катастрофу Росії, що поставила її на одну дошку з фашистською Німеччиною»[10].
Особисте життя ред.
Упродовж багатьох років позиціює себе як відкритий гей, заявляв про необхідність камінг-ауту для знаменитостей[11]. 2014 року одружився у Києві с FTM-транссексуалом Фрідріхом Симоненком, який на той момент ще мав документи на жіноче ім'я. У тому ж році в Латвії народилася їхня дочка Єва-Елеонора[12][13]. При цьому Кузьмін продовжував жити зі своїм давнім другом Дмитром Бєляковим, з яким він зустрівся у 1991 році[14]. 2015 року Кузьмін розповів журналісту Річарду Мартіну-Хемфілу наступне: «Технічно у моєї дочки — три батьки. Один батько — це транссексуал Фрідріх, який живе в Україні і який народив від Кузьміна дочку роком раніше. Іншого батька також звати Дмитро, і є громадянським чоловіком Кузьміна»[15].
Пізніше Фрідріх Симоненко повернувся до Києва. 2020 року він очолив та зареєстрував у Києві громадську організацію «Транс Дженерейшн»[16]. При цьому він продовжував займатися поетичною творчістю під псевдонімом «Фрідріх Чернишов». 2019 року в журнальній публікації Кузьмін високо оцінив поезію Чернишова[17].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Czech National Authority Database
- ↑ Говорячи політично через поезію [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]: Дмитро Кузьмін інтерв'ю аспірантів з Принстонського університету, 6 лютого 2014 року (англ.)
- ↑ Русские далеко от Путина. Радіо Свобода. 16 листопада 2014. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2022. (рос.)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 19 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ https://rus.lsm.lv/statja/novosti/obschestvo/poet-dmitriy-kuzmin-ja-prichasten-k-gibridnoy-voyne.a177132/
- ↑ Поэзия живого украинского классика издана в Латвии в переводе на русский // Латвийские общественные СМИ, 28.01.2024.
- ↑ Дмитро Кузьмін. Ковдри не передбачені. Переклади з російської [Архівовано 16 серпня 2021 у Wayback Machine.], «Критика», № 3–4, 2020.
- ↑ Переклад поезії як велике географічне відкриття [Архівовано 22 листопада 2018 у Wayback Machine.]: Юрій Завадський про особливу серію видавництва «Крок», «День», 16 листопада 2018.
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Vairāk nekā 100 Latvijas krievu atklātā vēstulē nosoda Krievijas agresiju [Архівовано 26 лютого 2022 у Wayback Machine.] // Satori, 25.02.2022.
- ↑ https://archives.colta.ru/docs/24531
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 лютого 2020. Процитовано 19 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Я забеременел и родил дочь (полный выпуск). YouTube. Говорить Україна. 20 травня 2016. Процитовано 4 червня 2021.
{{cite web}}: Текст «Говорить Україна» проігноровано (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 28 лютого 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ https://opendatabot.ua/c/43628224/
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюhttp://volga-magazine.ru/wp-content/uploads/2020/01/11-12-2019.pdfне вказано текст
Посилання ред.
- Кузьмін Д. В. Історія російського моновірша. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук [Архівовано 15 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Вавилон. Сучасна російська література [Архівовано 21 листопада 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Дмитро Кузьмін: хочемо жити, як в Америці, але Америку ненавидимо й зневажаємо [Архівовано 1 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Zaxid.net, 8 червня 2010.
- інтерв'ю з Д. Кузьміним «Якщо конкретно у вас немає проблем — це не означає, що їх немає в інших» (на підтримку Всесвітнього тижня боротьби проти гомофобії) [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
- Дмитро Кузьмін розповідає про свою літературну діяльність [Архівовано 28 вересня 2016 у Wayback Machine.] (Телеканал «Пороги», Запоріжжя)