Віра Вовк

українська письменниця, літературознавець, прозаїк, драматург і перекладачка

Віра Вовк
порт. Vira Vovk
(за паспортом Wira Selanski)
Ім'я при народженні Віра Остапівна Селянська
Народилася 2 січня 1926(1926-01-02)
Борислав, Україна
Померла 16 липня 2022(2022-07-16) (96 років)
Ріо-де-Жанейро, Бразилія
Громадянство Польща Польща
Німеччина Німеччина
Бразилія Бразилія
Національність українка Україна Україна
Діяльність письменниця,
літературознавець,
прозаїк,
драматург,
перекладач
Сфера роботи германістика, переклад і поезія
Alma mater Тюбінгенський університет, Колумбійський університет, Федеральний університет Ріо-де-Жанейро і Папський католицький університет Ріо-де-Жанейроd
Мова творів українська, німецька, португальська
Напрямок модернізм
Премії Літературна премія імені Івана Франка (Чикаго)
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2008
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня
Глодоський скарб (премія) (2013)

CMNS: Віра Вовк у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Ві́ра Вовк (порт. Vira Vovk; за паспортом Wira Selanski; (2 січня 1926(1926-01-02), Борислав, Польська Республіка — 16 липня 2022(2022-07-16), Ріо-де-Жанейро, Бразилія) — українська письменниця, літературознавиця, прозаїк, драматург, перекладачка та науковиця. Учасниця літературної спілки Нью-Йоркська група (НЙГ). Писала українською, німецькою та португальською мовами.

З 1950-х по 2000-і роки працювала професором німецької літератури в Державному університеті Ріо-де-Жанейро[1].

З 1945 року мешкала в еміграції: спочатку в Німеччині, а згодом у Бразилії.

Життєпис Редагувати

Народилася 2 січня 1926 року в Бориславі (українські землі довоєнної Польщі, нині Львівська область) у родині лікаря й археолога. Зростала на Гуцульщині в містечку Кути. Навчалася в гімназії у Львові, потім у середній дівочій школі ім. Клари Шуманн у Дрездені.

В еміграції з 1945 року, спочатку в Німеччині, а згодом у Бразилії. Студіювала германістику, славістику, музикологію у Тюбінгенському університеті. З 1949 року разом з матір'ю переїхала до Ріо-де-Жанейро, де закінчила університет, стажувалася також у Колумбійському (Нью-Йорк) і Мюнхенському університеті, де вивчала і порівняльне літературознавство. Здобула докторський ступінь із філософії.

Після отримання освіти, стала професоркою німецької літератури в Державному університеті Ріо-де-Жанейро. З 1957 року — завідувачка кафедрою германістики цього університету.[2]

Волонтерська діяльність Редагувати

Активно пропагувала українську культуру та мову. Виступала з літературними доповідями, лекціями й авторськими вечорами у Нью-Йорку, Вашингтоні, Філадельфії, Клівленді, Чикаго, Детройті, Торонто, Монреалі, Оттаві, Ванкувері, Лондоні, Парижі, Римі, Мадриді, Мюнхені, Буенос-Айресі, Києві, Львові.

Віра Вовк померла 16 липня 2022 року в Ріо-де-Жанейро[3].

Творчість Редагувати

 
Віра Вовк та Зоя Лісовська, яку Вовк вважала своєю посестрою, 2013 рік

За свою кар'єру Вовк видала десятки власних книг поезії, прози і п'єс. Як перекладач переклала українською мовою цілу плеяду віршів європейських авторів. Крім того, переклади українських авторів німецькою та португальською мовами.

Поезія Редагувати

Збірки «Юність» (1954), «Зоря провідна» (1955), «Єлегії» (1956), «Чорні акації» (1961), «Любовні листи княжни Вероніки» (1967), «Каппа Хреста» (1968), «Меандри» (1979), «Мандат» (1980), «Жіночі маски» (1993), «Писані кахлі» (1999), «Віоля під вечір» (2000) і «Поезія» (2000), драматична поема «Триптих», п'єса «Іконостас України».

Проза Редагувати

«Ранні оповідання» (1943—1954), «Легенди» (1958). «Казки» (1956), «Духи й дервіші» (1956). «Оповідання для дітей» (1960—1962). «Вітражі» (1961), «Святий гай» (1983), «Карнавал» (1986), «Старі панянки» (1995), «Калейдоскоп» (1979—2001).

П'єси Редагувати

«Скарб царя Гороха» (1962), «Смішний святий» (1968), «Триптих» (1982), «Іконостас України» (1988, 1991), «Вінок троїстий» (1988), «Казка про вершника» (1992), «Зимове дійство» (1994), «Весняне дійство» (1995), «Настася Чагрова» (2001), «Козак Нетяга» (2001) й «Крилата скрипка» (2001).

Переклади Редагувати

з французької, італійської, румунської, македонської, старослов'янської на українську: Поль Клодель, Пабло Неруда, Федеріко Гарсія Лорка, Рабіндранат Тагор, Ґеорґе, Фрідріх Дюрренматт, інші.

Бібліографія книжкових видань Редагувати

До бібліографії Віри Вовк входять такі твори[4][5][6]:

Україномовні твори Редагувати

Поезія Редагувати

  • Юність. — Прудентопіль Накладом о. Володимира Ханейка 1947. [1] [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]
  • Зоря провідна. — Мюнхен: Молоде Життя 1955. [2] [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]
  • Елегії. — Мюнхен: Українське видавництво, 1956. [3] [Архівовано 16 червня 2021 у Wayback Machine.]
  • Чорні акації. На горі. — Мюнхен: Ріо-де-Жанейро, 1961.
  • Relógio Solar. — Rio de Janeiro: Gráfica Editora Arte Moderna, 1964.
  • Любовні листи княжни Вероніки до кардинала Джованнібаттісти (поряд з німецьким переспівом Елізатет Котмаєр). На горі. — Мюнхен, 1967.
  • Каппа Хреста. — Мюнхен: Сучасність, 1969. [4] [Архівовано 8 травня 2021 у Wayback Machine.]
  • Меандри / Meandros / Meander [Архівовано 11 квітня 2022 у Wayback Machine.] (поряд з португальським переспівом Терезії де Олівера і німецьким переспівом Уве Шмельтера). — Ріо-де-Жанейро: Companhia Brasileira de Artes Gráficas, 1979. (тримовне видання: укр., порт., нім.)
  • Меандри / Méandres / Meanders (поряд з французьким переспівом Романа Нижанківського й англійським переспівом Марії Лукіянович). — Ріо-де-Жанейро: Companhia Brasileira de Artes Gráficas, 1979. (тримовне видання: укр., фр., англ.)
  • Мандаля / Mandala (поряд з португальським переспівом Терезії де Олівейра й німецьким переспівом Уве Шмельтера). — Ріо-де-Жанейро: Companhia Brasileira de ArtesGráficas, 1980. (тримовне видання: укр., порт., нім.)
  • Мандаля / Mandala [Архівовано 19 червня 2021 у Wayback Machine.] (поряд з еспанським переспівом Марії де Люрдес Мартіні й англійським переспівом Аїлі де Олівейра Ґомес). — Ріо-де-Жанейро: Companhia Brasileirade Artes Gráficas, 1980. (тримовне видання: укр., есп., англ.)
  • Жіночі маски. — Ріо-де-Жанейро; Женева: Companhia Brasileira de Artes Gráficas, 1993.
  • Молебень до Богородиці / Oratorium fur die Gottesmutter / Oratorio a Mae de Deus. (поряд з німецьким переспівом Удо Денґлера і португальським переспівом Аїлі де Олівейра Ґомес). — Ріо-де-Жанейро; Женева: J.Di Giorgio &Cia.Ltda, 1997. (тримовне видання: укр., порт., нім.)
  • Поезії. — Київ: Родовід, 2000.
  • Писані Кахлі, 1999 (в книзі Поезії).
  • Віоля під вечір, 2000 (в книзі Поезії).
  • Півні з Барселошу, «Родовід», Ріо-де-Жанеро — Київ, 2004.
  • Маївка для Богородиці Коралів, «Родовід» Ріо-де Жанеро — Київ, 2004.
  • Ромен-зілля, «Пороги», Дніпропетровськ, 2007.
  • Обарінки, «Пороги», Дніпропетровськ, 2010.
  • Зеніт, «БаК», Ріо-де-Жанейро — Львів, 2012.
  • Варіяції на тему кохання, «Кур'єр Кривбасу», березень-квітень-травень, 2012.
  • Сатирикон, «БаК», Ріо-де-Жанейро — Січеслав — Львів, 2012.
  • Зі скрині Забутих Предків, «Кур'єр Кривбасу», жовтень-листопад-грудень, 2013.

Проза Редагувати

  • Леґенди, «Молоде життя», Мюнхен, 1955.
  • Казки, «Дніпрова хвиля», Мюнхен, 1956.
  • Духи й дервіші, «Українське видавництво», Мюнхен, 1956. [5] [Архівовано 9 березня 2022 у Wayback Machine.]
  • Lendas, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Rio de Janeiro, 1959.
  • Вітражі, «На горі», Ріо-де-Жанейро — Мюнхен, 1961.
  • Святий гай — Bosque sagrado (з португальським перекладом авторки й Терезії де Олівейра), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро, 1983.
  • Карнавал — Carnaval (з португальським перекладом авторки, Терезії де Олівейра й Аїлі де Олівейра Ґомес), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро, 1986.
  • Проза, «Родовід», Київ, 2001.
  • Сьома печать, «Родовід», Київ — Ріо-де-Жанейро, 2005.
  • Каравела, «БаК», Львів, 2006.
  • Напис на скарабею, «БаК», Львів, 2007.
  • Маскарада, «Факт», Київ, 2008.
  • Коляда на Щедрий Вечір, «БаК», Львів, 2008.
  • Тотем скальних соколів, «БаК», Львів, 2010.
  • Тотем скальних соколів, «Соборність», Ізраїль, 3-4'2011.
  • Знамено, «БаК», Львів, 2011.
  • Останній князь Звонимир (у книзі Знамено).
  • Vida|Miragem, «Contraste», Rio de Janeiro, 2012.
  • Чар-писанка, «БаК», Львів, 2012.
  • Свято з Жар-Птицею (у книзі Чар-писанка).
  • Спілкування з опалевим метеликом, «Березіль», Харків, 9-10'2012.
  • Книга Естери, «Кур'єр Кривбасу», січень-лютень-березень, 2013.
  • Диптих, «БаК», Львів, 2013.
  • Паломник, «БаК», Львів, 2013.

Спомини/публіцистика Редагувати

П'єси Редагувати

  • Скарб царя Гороха, 1962 (у книзі Театр).
  • Смішний святий, «Слово», Нью-Йорк, 1968.
  • Триптих, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро,1982.
  • Іконостас України, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де Жанейро, 1988.
  • Іконостас України, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Женева, 1991.
  • Вінок троїстий, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Нью-Йорк, 1991.
  • Казка про вершника (з португальським перекладом авторки й Терезії де Олівейра й німецьким перекладом авторки й Удо Денґлера), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де Жанейро — Нью-Йорк, 1992.
  • Зимове дійство, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Женева, 1994.
  • Весняне дійство, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Ріо-де-Жанейро — Женева, 1995.
  • Театр, «Родовід», Київ, 2002.
  • Настася Чагрова, 1991 (у книзі Театр).
  • Козак Нетяга, 1991 (у книзі Театр).
  • Крилата скрипка, 1991 (у книзі Театр).
  • Казки і містерії, «БаК», Ріо-де-Жанейро — Київ — Лівів, 2013.
  • Літнє дійство (в книзі Казки й містерії).
  • Осіннє дійство (в книзі Казки й містерії).
  • Смішний святий (з польським переспівом Тадея Карабовича), Люблін, 2013.

Переклади інших авторів з інших мов на українську Редагувати

  • Зелене вино: антологія модерної португальської та бразилійської поезії. Нью-Йорк: Пролог, 1964.
  • Собака з бляшанкою на хвості (Бразилійські оповідання), «Contraste», Ріо-де-Жанейро, 2009.
  • Лоза — Videira (Мала антологія молодої української лірики), «Contraste», Ріо де Жанейро, 2009.
  • Пісня Сирени: антологія модерних бразилійських поетів. Ріо-де-Жанеро— Київ: «Editora da Velha Lapa». 2010.
  • Поль Кльодель: Благовіщення Марії (у співпраці з Вольфрамом Бургардом), «Сучасність», Мюнхен, 1968.
  • Пабльо Неруда: Верхів'я Мачу Пічу, (у співпраці з Вольфрамом Бургардом) «Сучасність», Мюнхен, 1970.
  • Федеріко Ґарсія Льорка: Чотири драми, (у співпраці з Вольфрамом Бургардом і Григорієм Кочуром), «Сучасність», Мюнхен, 1974.
  • Фрідріх Дюрренматт: Гостина старої дами (у співпраці з Євгеном Поповичем), «Сучасність», Мюнхен, 1974.
  • Шарль Бодлер: 6 віршів з «Квітів зла», «На горі», Штуттгарт, 1979.
  • Олена Колодій: Вибрані поезії, «Товариство прихильників української культури», Курітиба,1983.

Переклади інших авторів з української на інші мови Редагувати

Португальською

  • Antologia da Literatura Ucraniana, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», Rio de Janeiro, 1959.
  • Contos Ucranianos, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1959.
  • Girassol (Antologia da Moderna Poesia Ucraniana), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1966.
  • A Canôa no Mar (Tradução do Ucraniano, em colaboração com Anna Maria Muricy e Helena Ernestina Fernandes), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1972.
  • Galos Bordados (Tradução do Ucraniano, em colaboração com Anna Maria Muricy, Cleonice Berardinelli e Helena Ernestina Fernandes), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1972.
  • O Cântaro (A nova Arte Ucraniana), Companhia Brasileira de Artes Gráficas, RJ, 1973.
  • Viburno Rubro (Antologia da Literatura Ucraniana dos seus Princípios até 1950), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1977.
  • O Grupo de Poetas de Nova York (Antologia Lírica), «Editora Velha Lapa», RJ, 2008.
  • Vinho Verde -Зелене вино, «Contraste», RJ, 2009.
  • Sinos (Antologia da Poesia Ucraniana), «Contraste», RJ, 2009.
  • Helena Kolody: Luz Infinita — Олена Колодій: Безконечне світло, «Український Музей і Бібліотека в Курітибі», 1997.

SÉRIE VERTÉP, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ.

  • Gh.Skovorodá: Fábulas, 1978.
  • T.Chewtchenko: O Sonho,1980.
  • I.Frankó: Moisés, (em colaboração com Helena Kolody), 1981.
  • V.Stefanyk: Cruz de Pedra, 1982.
  • L. Ukrainka: Don Juan, 1983.
  • M. Kotsiubynsky: Sombras dos Ancestrais Esquecidos (em colaboração com Anna Maria Muricy e Theresia de Oliveira) — M. Kozjubynskyj: Schatten vergessener Ahnen (in Zusammenarbeit mit Sabine Grosskopf und Udo Dengler), 1985.
  • M. Vowtchók: Marússia, 1988.
  • Колядник — Cancioneiro de Natal — Ukrainische Weihnachtslieder, 1988.
  • Cânticos da Primavera, 1989
  • B.I. Antonytch: Jarra Eslava, 1989.
  • P.Tytchyna: Dourado Eco, 1992.

SÉRIE PYSSANKA, «Companha Brasileira de Artes Gráficas», RJ.

  • V. Gholoborodhko: Dia verde, 1991.
  • I.Dratch: Asas, 1993.
  • O Grupo de Nova York: Colméia, 1993.
  • M. Vorobiów: Signos, 1994.
  • V.Chewtchúk: O Caminho, 1995.
  • L. Paly: Luzes na Água, 1997.
  • I. Kalynéts: O Fogo Sagrado, 1997.
  • I. Svitlytchny — V. Symonenko — V.Stus: O Castiçal, 1998.
  • S. Maidanska: Rio Montês, 1998.
  • M. Vinghranowsky: Estórias, 1998.
  • I. Jylenko: Solo na Flauta, 1999.
  • V. Kordún: Solstício, «Editora Velha Lapa», 2006.
  • I. Jylenko: Evangelho segundo Andorinha, «Editora Velha Lapa», RJ , 2005.
  • D. Pawlytchko: Não grites para mim, Oceano! «Sete Caminhos», Lisboa, 2008.

Німецькою

  • Der Baum (Ukrainische Kunst heute), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1975.
  • New Yorker Dichterruppe (Anthologie der Lyrik), «Editora Velha Lapa», RJ, 2008.
  • Martha Ellen Becker: Der Kreuzzug — Марта Еллен Бекер: Хрестоносний похід, «Родовід», Київ, 2001

Португальськомовні твори Редагувати

  • Wira Wowk. Aquarelas. Rio de Janeiro: Editora Velha Lapa. 2005.

Наукові роботи Редагувати

  • Pequena Antologia da Lírica Alemã, «Gráfica Editora Arte Moderna», 1963.
  • Renovos de Mitos, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1986.
  • Fábulas de Cabo Frio, «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1985.
  • Formas (hai-kai — gazéis — triolés — rondéis), «Companhia Brasileira de Artes Gráficas», RJ, 1985.
  • A Poesia de «niedere minne» de Walther von der Vogelweide, «Impressora Velha Lapa», RJ, 1997.
  • Correntes da Literatura Alemã, «Editora Velha Lapa», RJ, 1997.
  • A Balada Alemã, «Editora Velha Lapa», RJ, 1998.
  • Antologia da Lírica Alemã, «Editora Velha Lapa», 1999.

Аудіозаписи творів Редагувати

Віра Вовк. Із збірки «Жіночі маски»: https://www.youtube.com/watch?v=Nq8u8zesYyU [Архівовано 23 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Віра Вовк. «Чорний кіт»: https://www.youtube.com/watch?v=UjPfI30dt9Y [Архівовано 1 грудня 2021 у Wayback Machine.]

Переклади творів Вовк іншими мовами Редагувати

Польською Редагувати

  • Wira Wowk. Miłosne listy księżnej Weroniki, Wydawnictwo Prymat, Lublin-Hola-Białystok 2003, ISBN 83-88097-24-5,
  • Wira Wowk. Śmieszny Święty, Wydawnictwo Episteme, Lublin 2013, ISBN 978-83-62495-19-1

Португальською Редагувати

  • Wira Wowk. Contos Populares Ucranianos. Tradução e adaptação do ucraniano: Wira Selanski e Theresia de Oliveira. Rio de Janeiro: Companhia Brasileira de Artes Gráficas. 1983.
  • Wira Wowk. Вікно навстіж / A Janela Aberta. Tradução do ucraniano: Wira Selanski. Rio de Janeiro — Kyiv; Родовід, 2004. (двомовне: укр., порт.)
  • Wira Wowk. Життя Марії / Livro de Anna Maria. Tradução do ucraniano: Wira Selanski. Rio de Janeiro: Editora Velha Lapa. 2009. (двомовне: укр., порт.)
  • Wira Wowk. O Canto da Sereia. Tradução do ucraniano: Wira Selanski. Rio de Janeiro: Editora Velha Lapa. 2008.

Англійською Редагувати

  • Wira Wowk. Litany. Translated from the Ukrainian: Larissa Zaleska Onyshkevych // AGNI. квітень 1991, Issue 33, p. 218 (передрук в Larissa Onyshkevych. Poetry of the Central Eastern States: Ukraine // Shifting Borders: East European Poetries of the Eighties. Rutherford: Fairleigh Dickinson University Press, 1993. 481 p.: pp 363—400 ISBN 9780838634974)
  • Wira Wowk. Mandala. Translated from the Ukrainian: Larissa Zaleska Onyshkevych // A Hundred Years of Youth: a bilingual anthology of 20th century Ukrainian poetry / Сто років юності: антологія української поезії XX ст. в англомовних перекладах. Lviv: Litopys. 877 p.: p. 345. 2000. ISBN 9667007361

Нагороди Редагувати

Відзначена Літературними преміями імені Івана Франка (1957, 1979, 1982, 1990 — перші чотири в Чикаго, остання вже в Києві коли премія перемістилась в Україну); премією Благовість (2000). Лавреатка Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2012). У 2013 році удостоєна премії «Глодоський скарб» (разом з Лідою Палій). У 2014 стала лавреаткою премії імені Пантелеймона Куліша.

Серед державних нагород Віри Вовк: Орден княгині Ольги III ступеня (2003)[7] та Шевченківська премія у галузі літератури (2008, за книги «Сьома печать» (2005), «Ромен-зілля» (2007), а також переклади української класики та творів сучасної літератури португальською мовою[8]). З грошей Шевченківської премії Віра Вовк обіцяла створити фонд для перекладачів української літератури світовими мовами під назвою Фонд імені Григорія Кочура,[9][10][11] але цю обіцянку не змогла стримати оскільки ідея створення фонду вмерла зі смертю Анатоля Перепаді у 2008 році[9].

Джерела та примітки Редагувати

  1. а б Віра Вовк. Спогади (2003). rodovid.net. 2003
  2. Богдан, Світлана (2018). Це теж зробила вона. Київ: Видавництво. с. 76. ISBN 978-966-97811-3-0. 
  3. Померла Віра Вовк. Буквоїд. 16 липня 2022. Процитовано 16 липня 2022. 
  4. Віра Вовк. Доповнення до бібліографії Віри Вовк (до 2011) // Віра Вовк. Мережа. Львів: БаК. 2011. 127 стор.: 105—127. ISBN 978-966-7065-99-7
  5. Віра Вовк (Віра Остапівна Селянська). barvyste.com, 2020
  6. Віра Вовк (Віра Остапівна Селянська). sites.utoronto.ca/elul/, 2020
  7. Бразилія — це не тільки екзотика. ukrinform.ua, 05.08.2016
  8. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 193/2008 про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка. president.gov.ua, 3 березня 2008
  9. а б Віра Вовк: «Сьогоднішня Україна схожа на Бразилію: егоїзм, корупція, лінивство…». Український журнал — 10/2009
  10. Віра Вовк: «Україна має отримати премію Нобеля». Час і події. 05/01/2008
  11. Віра Вовк: Читачі в Бразилії і Португалії мають одне джерело, то є мої видання. umoloda.kyiv.ua, 12.04.2008

Твори Віри Вовк Редагувати

Про ВІру Вовк Редагувати

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • О. Г. Астаф'єв, І. М. Дзюба. Вовк Віра // Енциклопедія сучасної України: у 30 т. / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : [б. в.], 2005. — Т. 4 : В — Вог. — С. 675—676. — ISBN 966-02-3354-X.
  • Віра Вовк (Селянська) — лауреат Шевченківської премії
  • Вовк Віра // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
  • Гаврилюк Надія. Під плахтою неба: поезія Віри Вовк. Дрогобич: Коло. 2019.
  • Гординський С. Віра Вовк: Елегії // Київ. Філядельфія, 1957. № 4;
  • Олександр Горобець Сто літературних творів українки з Бразилії
  • Кочур Г., Доценко Р. На схилі віку й на світанку надій // Україна. 1989, 23 квіт.;
  • Коцюбинська М. Метамарфози Віри Вовк // Коцюбинська Михайлина. Мої обрії. ТІІ . — Київ: Дух і література, 2004. — С. 56-81.
  • Кравців Б. Культурний подвиг // Свобода. Нью-Джерсі, 1959, 9 лип.;
  • Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.
  • Онишкевич Л. Віра Вовк як перекладач // Сучасність. Мюнхен, 1984. № 6;
  • Покальчук Ю. Різні світи Віри Вовк // Всесвіт. 1990. № 2;
  • Рубчак Б. Меандрами Віри Вовк // Сучасність. Нью-Йорк, 1981. Вип. 1; Кочур Г. Бо людину міряють із середини // ЛУ. 1988, 7 лип.;
  • Рубчак Б. Поезія погідного патосу // Укр. літ. газ. 1957. Ч. 2; Драч І. Поезії Віри Вовк // ЛУ. 1967, 22 верес.;
  • Скорина Людмила. Література та літературознавство української діаспори. Курс лекцій. — Вид. 2-е, доп. — Черкаси: Брама-Україна. — 2005. — с. 172—6.
  • Таран Л. Плекати Україну в душі // Хроніка—2000. 1994. Вип. 5/6; Закревська Я., Ільницький М. Володарка п'яти муз // Вісн. НТШ. 1996. Ч. 14—15.Тарнавська М. Поет-модерніст шукає читача // Нові дні. Торонто, 1984. № 6;
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання Редагувати