Головний залізничний вокзал (Львів)

Головни́й залізни́чний вокза́л (також Льві́в-Головни́й, на львівській ґварі «Двірець») — вокзал станції Львів. Головний вокзал Львова та Львівської залізниці.

Головний залізничний вокзал
central station
Lviv railway station2.png
Розташування
Розташування Площа Двірцева, 1
Адреса Львів, пл. Двірцева, 1
Координати 49°50′21″ пн. ш. 23°59′42″ сх. д. / 49.83917° пн. ш. 23.99500° сх. д. / 49.83917; 23.99500
Структура
Платформ 5
Тип платформ 3 острівні, 2 бічні та 3 технічні
Колій 8
Час роботи цілодобово
Історія
Відкрито 1861
Перебудовано 1904, 1923, 19461951, 2001
Електрифіковано 1962
Колишні назви Lemberg, Lwów
Будівля
Архітектор Владислав Садловський
Стиль [віденська сецесія]
Поверхів 2
Інша інформація
Власник Львівська залізниця
Оператор Українська залізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 370006
Код Експрес-3 2218000
Пасажиропотік 8,3 млн пас.
Мапа
Головний залізничний вокзал на Вікісховищі

Історично, це перший вокзал на території сучасної України. Розташований за 3 км від центру міста на південний захід на лінії Головного європейського вододілу на висоті 316 м над рівнем моря[1].

З 1861 року, часу відкриття, це вже друга вокзальна споруда, зведена у 1904 році.

Вокзал обслуговує всі потяги далекого та місцевого сполучення, а також приміські потяги Краснянського, Рава-Руського, Сокальського та Луцького напрямків.

ІсторіяРедагувати

 
Фото історичного знаку на Львівському Залізничному Вокзалі, Україна, де написано: «4 листопада 1861 року з Відня до Львова прибув перший поїзд. Це ознаменувало початок залізничного руху на теренах сучасної України»

У 1841 році уряд Австрійської імперії затвердив Програму у справах залізниць, якою, серед іншого, було передбачено будівництво залізниць у Королівстві Галичини та Волині. Лінія з Відня до Львова мала бути збудована до 31 грудня 1863 року. Після цього місто мало бути сполучене з Бродами, Чернівцями та іншими містами коронної землі[2].

У 1858 році цісарсько-королівське Привілейоване товариство Галицьких залізниць імені Карла Людвіга отримало концесію на будівництво вокзалу у Львові. Будівництво велося на заболоченому узгір'ї на площі 67 моргів. Відкриття вокзалу відбулося одночасно з відкриттям руху Галицькою залізницею імені Карла Людвіга на ділянці Перемишль — Львів, 4 листопада 1861 року. О 14:30 прибув перший потяг у складі паротягу «Ярослав», двох пасажирських вагонів та чотирьох платформ. 24 листопада дирекція залізниці отримала дозвіл на регулярний рух потягів зі Львова до Відня і Кракова.

 
Перша споруда вокзалу (18901895)

У 1866 році відкрито рух до Чернівців, у 1869 році — до Бродів і кордону з Російською імперією, у 1881 році — до Тернополя і Підволочиська[2][3].

Споруда вокзалу була 70 сажнів завдовжки і 10 сажнів завширшки. В приміщенні розташовувалися зали очікування для пасажирів усіх класів, ресторан, кав'ярня, контори технічних служб і поліції, каса багажного відділення, поштове відділення. Поблизу будівлі вокзалу були розміщені два павільйони для контор і помешкань службовців, вагонне депо з чотирнадцятьма вагонами, казарми для наглядачів і залізничних робітників, ремонтні майстерні, склади. Персонал вокзалу становив 38 осіб: начальник, 26 службовців, 10 наглядачів і лікар.

З побудовою Чернівецького вокзалу, між ними виникла конкуренція. Згодом їхні функції було розділено: Чернівецький вокзал приймав потяги з напрямку Кракова, Головний вокзал — з напрямку Чернівців[1].

1892 року залізниця стала власністю держави. Це пришвидшило притік інвестицій, відповідно, і будівництво нових ліній. Постало питання про будівництво у Львові нового залізничного вокзалу, адже існуючий не справлявся із зростаючим пасажиропотоком. У 1899 році було розглянуто і затверджено проект авторства Владислава Садловського, виконаний у 1898 році на підставі матеріалів директора залізниці Людвіка Вежбицького.

 
Львівські соколи на львівському вокзалі перед виїздом до Праги на VІ-ий Всесокільський злет. Зліва направо — у 1-му вікні вагона: Т. Гвоздецький, Юрій Боднар; 2-му вікні: Франтішек Коргонь, Йосиф Доманик; 3-му вікні: Степан Гайдучок до якого стоячи на пероні звертається Іван Боберський; 4-му вікні: Олександр Гошовський. На пероні зліва направо — 2-й: Степан Гасюк, 5-й: Гузар, 6-й: Федусевич.

Будівництво розпочато у 1902 році на місці старого вокзалу. Будівельні роботи виконувала фірма Івана Левинського, Альфреда Захаревича та Юзефа Сосновського. Головний вхід та дебаркадер виконані за проектом інженера Є. Зеленевського. Інтер'єри залів очікування 1 і 2 класів спроектував А. Захаревич, інтер'єри залів очікування 3 класу, ресторану та їдальні спроектували Т. Обмінський та О. Лушпинський. Фронтон будівлі прикрасили скульптурами А. Попеля і П. Війтовича: жінка символізує залізницю і торгівлю, чоловік на леві — промисловість і місто Львів. Основним елементом оформлення головного вестибюля був вітраж «Архангел Михаїл» з панорамним видом Львова на тлі.

Вокзал відкрито 26 березня 1904 року. Після відкриття він був одним з найсучасніших у Європі[1].

20 червня 1915 року вокзал підпалили відступаючі війська Російської імперії. Споруда також значно постраждала під час польсько-української війни 1918—1919 років. В результаті були знищені початкові інтер'єри та центральний портал вокзалу[4]. Після переходу Львова до Польщі почалися роботи з відновлення вокзалу під керівництвом архітектора Генрика Заремби. У 1923 році на фасаді та всередині споруди встановлено кілька композицій Петра Війтовича. Повністю, перебудова львівського вокзалу завершилася лише у 1930 році[1].

Вокзал сильно постраждав від бомбардувань під час Другої світової війни, яким він піддавався вже з першого дня війни — 1 вересня 1939 року. Повне повоєнне відновлення завершилося лише у 1957 році.

У 2003 році, до 100-річчя споруди, вокзал було відреставровано.

СтруктураРедагувати

 
Перон вокзалу (2007)

Сьогодні у приміщенні вокзалу міститься: 1 касовий зал, 6 залів очікування різної комфортабельності, VIP-зал, зал офіційних делегацій, 3 бари, ресторан, перукарня, газетні та аптечні кіоски, кімнати відпочинку. Вокзал має 5 перонів, 8 колій (по одній колії біля першого та п'ятого перонів та по дві біля другого, третього, четвертого перонів). Вихід до перонів забезпечують три підземні переходи, а до першого перону, крім них, ще два зовнішні виходи. Над усіма перонами вокзалу знаходиться металево-скляний дебаркадер.

Аркові перекриття перонного дебаркадеру утворюють клепані зі сталі ферми великого радіусу, які заповнені броньованим склом. Загальна довжина конструкції — 159 м, ширина — 69 м. Метелеві елементи каркаса виготовлені на комбінаті «Вітковіце» в Остраві (сучасна Чехія)[5].

Поблизу вокзалу, на площі Двірцевій знаходиться кінцева зупинка трамвайних маршрутів № 1, 4, 6, 9 та автобусних маршрутів № 10, 16, 29, 31, 32, і семи нічних № 1Н-7Н.

Див. такожРедагувати

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Ірина Котлобулатова. Енциклопедія Львова // Залізничні вокзали / Андрій Козицький. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 380–383. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  2. а б Андрій Басараб. Енциклопедія Львова // Залізничний транспорт / Андрій Козицький. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 372-380. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  3. Вокзал, про існування якого знають не всі львів'яни // lviv1256.com, 2019-11-04
  4. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. // Архітектура початку ХХ століття (1900-1918) / Бірюльов Юрій Олександрович. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 457. — ISBN 978-966-7022-778.
  5. Христина Харчук. Енциклопедія Львова // Дебаркадер залізничного вокзалу / Андрій Козицький. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 30. — ISBN 978-966-7007-69-0.

ПосиланняРедагувати