Відкрити головне меню

Українська рота інтербригад імені Тараса Шевченка

Украї́нська ро́та і́мені Тара́са Шевче́нка (ісп. Compañía interbrigadista ucraniana Taras Shevchenko) — у 19371938 роках піхотний підрозділ, який брав участь в Громадянській війні в Іспанії на боці республіканців. Складався з українців, громадян Польської республіки, переважно членів Комуністичної партії Західної України[1]. Перебував у складі XIII польської інтернаціональної бригади імені Ярослава Домбровського як 4-а рота батальйону імені Хосе Палафокса (2 польські, 1 іспанська, 1 українська і 1 єврейська роти). Командир — Микола Дворников. Брав участь у Брунетській операції, наступі під Сарагосою, Теруельській операції, Арагонському наступі, битвах при Каспе і на Ебро.

Рота інтернаціональних бригад імені Тараса Шевченка
Compañía interbrigadista ucraniana Taras Shevchenko
Compañía Taras Shevchenko.png
Українські добровольці в однострої інтернаціональних бригад
На службі 8 липня 193728 вересня 1938
Країна Польська республіка
(Західна Україна)
Належність Іспанська республіка
Вид Emblem of the International Brigades.svg Інтербригада
Тип Піхота
У складі XIII інтербригада
Гарнізон/Штаб Альбасете (Іспанія)
Прізвиська Шевченківці
Оборонець Тарас Шевченко
Гасло Поховайте та вставайте. Кайдани порвіте. І вражою злою кров'ю. Волю окропіте.
Війни/битви

Громадянська війна в Іспанії

  • Брунетська операція
  • Наступ під Сарагосою
  • Теруельська операція
  • Арагонський наступ
  • Битва біля Каспе
  • Битва на Ебро
Командування
Командувач Дворніков Микола Миколайович
Визначні
командувачі
Михайло Литвин, Олександр Мельниченко, Станіслав Воропай, Іван Грицюк, Павло Іванович

Commons-logo.svg Медіафайли на Вікісховищі

ПередісторіяРедагувати

У публічному просторі Західної України, Громадянська війна в Іспанії опинилася в центрі уваги в серпні 1936. Природно, підвищений інтерес до конфлікту проявила Комуністична партії Західної України. Раніше в травні 1936 совєтофільська інтелігенція краю засудила фашизм і висловила всебічну підтримку Республіканській Іспанії на Львівському антифашистському конгресі (поза участю в конгресі залишилися широкі кола західноукраїнської інтелігенції через звістки про Голодомор 1932—1933 та масові репресії в тоталітарному СРСР)[2].

В цей час прокомуністичний письменник Степан Тудор пише пісню-марш «Пасіонарія».

20 вересня 1936 року у Львові пройшов мітинг тисячі робітників-будівельників, які заявили про солідарність з іспанським народом. А потім, 3 жовтня 1936 відбувся вечір робочої поезії, де була представлена ​​одноактна п'єса «Революція в Іспанії».[3]

Великий успіх мали акції зі збору коштів на підтримку Мадридського уряду: тільки протягом вересня-грудня 1936 року в Галичині було зібрано 45 тис. злотих.[4] Але найбільшу допомогу Іспанській Республіці надали українські воїни-інтернаціоналісти.

Перші українці в ІспаніїРедагувати

Перші члени Компартії Західної України прибули в серпні 1936 року в Іспанії після початку війни. 37 уродженців Західної України, які працювали на шахтах Бельгії і Франції, прибули надавати допомогу іспанським товаришам.[5][6] Cлідом за ними ще 180 добровольців родом з Галичини і Волині перейшли через перевал Явірник на польсько-чехословацького кордону і дісталися до Іспанії[7]. Чисельність уродженців Західної України зросла до тисячі осіб, але власних військових підрозділів українці не мали. Багато інтербригадістів прибувало з-за океану: так лише в з Канади приїхали 498 добровольців східноєвропейського походження, серед яких переважна більшість становили українці і поляки.[8][9]

Історія ротиРедагувати

ПояваРедагувати

8 липня 1937 керівництво Компартії Західної України сформувало Українську роту інтернаціональних бригад імені Тараса Шевченка, яка ввійшла до складу XIII інтербригади імені Ярослава Домбровського. Роту називали своєрідним пам'ятником Тарасу Шевченку, про солдатів роти писалося в газеті «Дамбровчік». Першим її командиром став білорус Станіслав Томашевич, а заступником командира роти став Павло Іванович, емігрант з Франції.

Бойовий шляхРедагувати

 
Рота ім. Тараса Шевченка на марші

Рота, до якої входили не тільки українці, білоруси і поляки, але також росіяни та іспанці, уславилася своїм бойовим шляхом. В іспанських селах і містах неодноразово звучали пісні українською, які виконували солдати роти. Часто під час важких переходів рота своїми піснями підбадьорювала всю бригаду.[10] Пізніше її союзниками стали інші батальйони і роти інтербригад, серед яких були й ті, хто колись служили під керівництвом Нестора Махна.[7]

Бойове хрещення відбулося в битві при Брунете на захід від Мадриду: марокканська кіннота була вщент розгромлена українцями і поляками, також були захоплені позиції фашистів під Вілья-Франко-дель-Кастілья і Романільос. У тих жорстоких боях рота втратила половину особового складу.[6]

На Арагонському фронті 25 серпня 1937 українці прорвали оборону італійців, увірвавшись в тил і просунувшись за день на 10 км. У затяжних боях на випаленій сонцем місцевості бійці роти билися з силами противника, що переважали їх за чисельністю і якістю озброєння, часто у солдатів роти закінчувалися боєприпаси. Мужність і героїзм проявляли комісар роти Назар Дем'янчук (уродженець Волині, жив у Канаді), рядові бійці Василь Лозовий, Йосип Коновалюк, Валентин Павлусевич, Йосип Петраш.[6]

Деякі в'язні польських тюрем (Дмитро Захарук і Симон Краєвський, уродженці Івано-Франківської області, в'язні тюрми у Дубно на Волині) втекли з місць позбавлення волі і дісталися до Іспанії, щоб надати допомогу своїм товаришам.[11]

Бойові заслуги роти були відзначені наказами командування бригади та Генерального комісаріату інтебригад.[10] В кінці 1937 року почала видаватися газета українською мовою «Боротьба», в якій публікувалися вірші й оповідання Тараса Шевченка, а також статті про бойовий шлях роти. Для новобранців в Альбасете видавалася газета «Вісті із Західної України», епіграф до якої — рядки з «Заповіту» — фактично був девізом роти.

Останні дні ротиРедагувати

 
Українці-інтербригадисти

У грудні 1937 — лютому 1938 року рота вела бої за гірську гряду Сьєрра-Кемада в умовах жахливої ​​хуртовини: на висоті 2 тисяч метрів вони відбивали атаки в ході боїв за Теруель. Їм вдалося захопити велику кількість зброї фалангістів: гвинтівки, гармати, кілька озброєних вантажівок. Брати Полікарп і Симон Краєвський самотужки розправилися з кулеметниками, знищивши два розрахунки і захопивши їхні позиції.[7] У тих боях загинули командир роти Томашевич, політрук Дем'янчук, сержант Серадзький і Полікарп Краєвський. У березні 1938 року рота потрапила в оточення на Андалузійском фронті і чотири рази їй вдавалося прорвати кільце, попри нескінченні атаки фашистів на висотах біля Каспе. У тих боях полягли і командир Станіслав Воропай (Воропаєв), і політрук Симон Краєвський.[6] 23 березня її бійці завдали потужного удару по фалангістах у Леріді (відзначилися бійці Мізюрко і Леончук).[10]

У липні-вересні 1938 рота брала участь у запеклих боях на Каталонському (Арагонському) фронті, відбивши 2 вересня сім атак фашистів.[10] У боях полягли командири Ян Гашек і Іван Грицюк, солдати Михайло Литвин і Павло Іванович. Незабаром в боях було вбито редакторів газети Шістерв і Юрія Великановича, який після загибелі Шістера зайняв його посаду (Великанович був убитий 4 вересня 1938).

28 жовтня 1938 року у Барселоні відбувся прощальний марш інтернаціональних бригад. Іспанці і каталонці обдарували українських добровольців, що залишали Іспанію, квітами, прославляючи своїх героїв. Бригада уславилася як одна з найбільш боєздатних: вона завжди дотримувалася правила «Шукай ворога», проводила часті вилазки і контратаки, вміло боролася з танками.[10]

Пам'ятьРедагувати

В СРСР воїнів-інтернаціоналістів визнали героями, що чесно виконали свій інтернаціональний обов'язок. Для комуністичної пропаганди, у 1982 році Юрію Великановичу як одному з керівників роти поставили пам'ятник у Львові, автором пам'ятника була Теодозія Бриж.

Уже за часів незалежності України пам'ятник ламали, відрубували голову тощо, але згодом його відреставрували[12][13]. Врешті, у грудні 2017 року пам'ятник був повалений організацією С14 і пізніше демонтований[14].

Військова історія роти лягла в основу художнього роману львівського письменника Юрка Покальчука «І зараз, і завжди» (1981). За його сценарієм режисер Віктор Колодний зняв документальний фільм «Рота ім. Тараса Шевченка» (Укртелефільм, 1989), де відображені інтерв'ю ветеранів формування. Перу письменника Олега Покальчука належить поема «Балада про сотню імені Тараса Шевченка».

Відомі військовослужбовціРедагувати

 
Газетний випуск, присвячений канадським українцям у лавах роти.

КомандириРедагувати

  • Микола Дворніков («Станіслав Томашевич»)
  • Михайло Литвин
  • Олександр Мельниченко
  • Станіслав Воропай (Миколаїв)
  • Іван Грицюк
  • Павло Іванович (заступник командира)

ПолітрукиРедагувати

  • Назар Дем'янчук («Сержант Сірадз»)
  • Полікарп Краєвський
  • Симон Краєвський
 
Шевченківці на бойових позиціях.

Рядові бійціРедагувати

  • Василь Лозовий
  • Йосип Коновалюк
  • Валентин Павлусевич
  • Йосип Петраш
  • Дмитро Захарук
  • Юрій Великанович
  • Шістер
  • «Янь»

ПриміткиРедагувати

  1. Шевченко, Ф.П. (1961). Рота ім.Тараса Шевченка в боях проти фашизму в Іспанії. (1937-1938 рр.).. Український історичний журнал (1). с. 101–114. ISSN 0130-5247. Процитовано 2018-02-20. 
  2. Рубльов, О.С. (2003). Антифашистський конгрес діячів культури у Львові 1936. Енциклопедія історії України: Т. 1: А-В. Київ: Наукова думка. с. 97. ISBN ISBN 966-00-0734-5. 
  3. Сливка, Ю.Ю. (1988). Інтернаціональна солідарність трудящих західноукраїнських земель з республіканською Іспанією. Київ: Наукова думка. ISBN 5-12-000109-2. 
  4. Лялька, Я.С. (1986). Інтернаціональна солідарність трудящих західноукраїнських земель з республіканською Іспанією (1936–1939 pp.). Український історичний журнал (7). ISSN 0130-5247. Процитовано 2018-02-20. 
  5. Anatoliy Georgievuch, Morozov; Кompaniyets, Alex Viktorovuch (2017-06-14). The participation of Ukrainians in the struggle against fascism and nazism before world war II (from the experience of the Spanish civil war 1936–1939). Cherkasy University Bulletin: Historical Sciences (en) 0 (1). ISSN 2076-5908. Процитовано 2018-02-20. 
  6. а б в г Донченко, С.П. (2017-08-07). Українці в громадянській війні в Іспанії 1936-1939 рр.. Грані 20 (6). с. 87–92. ISSN 2413-8738. doi:10.15421/171790. Процитовано 2018-02-20. 
  7. а б в Голод, Ігор (1 серпня 2011). Галичани в Іспанії. Як рота імені Шевченка з фашистами воювала. Історична правда. Процитовано 2018-02-20. 
  8. Платошкин, Николай (2005). Гражданская война в Испании, 1936-1939 гг (ru). Москва: ОЛМА Медиа Групп. с. 223. ISBN 9785224044566. 
  9. Search volunteers | Canadian Cultural History About The Spanish Civil War. spanishcivilwar.ca (en). Процитовано 2018-02-20. 
  10. а б в г д Шевченко, Володимир (2 липня 2004). Українці в перших боях з фашизмом. DT.ua. Процитовано 2018-02-20. 
  11. Димов, К. (23 грудня 2016). Первый бой фашизму в Испании: участие в этом выходцев из Западной Украины. propaganda-journal.net (російська). Процитовано 2018-02-20. 
  12. Львівський слід в іспанській громадянській війні • Фотографії старого Львова. Фотографії старого Львова (uk-UA). 2016-03-29. Процитовано 2018-05-05. 
  13. У Львові демонтували пам’ятник Юрію Великановичу. zik.ua (ua). Процитовано 2018-05-05. 
  14. У Львові зруйнували пам’ятник комуністу Великановичу. zik.ua (ua). Процитовано 2018-05-05. 

ДжерелаРедагувати

  • Голод І. Галичани в Іспанії. Як рота імені Шевченка з фашистами воювала. Українська правда. 1 серпня 2011
  • Гусаров В. Солідарність трудящих УРСР з патріотами республіканської Іспанії / В. Гусаров // Український історичний журнал. - 1986. - № 7. - С. 112–118.
  • Данилов С. Гражданская война в Испании / С. Данилов. М.: Вече, 2004. - 352 с. (Военные тайны ХХ века) Тираж 3 000 экз. ISBN 5-9533-0225-8
  • Лялька Я. С. Інтернаціональна солідарність трудящих західноукраїнських земель з республіканською Іспанією (1936-1939 рр.) / Я. С. Лялька // Український історичний журнал. 1986, № 7
  • Лялька Я. С. Українські волонтери в Іспанії (до 50-річчя національно-революційної війни іспанського народу) / Я. С. Лялька // Жовтень – 1986. – No 12. – c. 87–96
  • Мещеряков М. Т. Судьба интербригад в Испании по новым документам / М. Т. Мещеряков // Новая и новейшая история – 1993. – No 5. – c. 18–41.
  • Міжнародна солідарність у боротьбі проти фашизму (1933-1945 рр.) / редкол. В. Гулевич, М. Дятленко та ін. Київ : Наук. думка. 1970. – 498 с.
  • Полянський П. Насилля у роки громадянської війни в Іспанії рр. / П. Полянський // Пам’ять століть – 2004. – No 1. – c. 143–155.
  • Савчук В. Використання документів Держархіву Львівської області у телефільмі «Рота ім. Т. Г. Шевченка» / В. Савчук // Архіви України – 1989. – No 2. – c. 25–27.
  • Хонигсман Я. Братская помощь трудящихся Западной Украины испанскому народу в борьбе с фашизмом (1936-1939 гг.) / Я. Хонигсман. Львов, 1989. - 206 с.
  • Хью Т. Гражданская война в Испании гг. / Т. Хью. М. : ЗАО Центрполиграф. 2003. – 573 с.
  • Шевченко Ф. П. Рота ім. Тараса Шевченка в боях проти фашизму в Іспанії (1936-1939 pp.) / Ф. П. Шевченко // Український історичний журнал. – 1961. – No 1. – c. 101–114.
  • Baxell R. Myths of the International Brigades / R. Baxell // Bulletin of Spanish Studies: Hispanic Studies and Researches on Spain, Portugal and Latin America, 2014. – P. 11–24.
  • Jackson M. Fallen sparrows. The International Brigades in the Spanish Civil War / M. Jackson – 1994. –157 p.
  • Momryk M. Ukrainian volunteers from Canada in the International brigades, Spain, / M. Momryk // Journal of Ukrainian Studies, – 1991. – 16, Nos. 1–2. – P. 181–194.

ПосиланняРедагувати