Муровані Курилівці
Муро́вані Кури́лівці — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Мурованокуриловецької селищної громади Могилів-Подільського району Вінницької області. Розташоване на річці Жван, за 21 км від залізничної станції Котюжани.
| смт Муровані Курилівці | |||
|---|---|---|---|
| |||
| |||
| Країна |  Україна
| ||
| Область | Вінницька область | ||
| Район | Могилів-Подільський район | ||
| Громада | Мурованокуриловецька селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ: | |||
| Облікова картка | Муровані Курилівці | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1453 рік — перша письмова згадка | ||
| Площа | 8.27 км² | ||
| Населення | ▬ 5555 (01.01.2021)[1] | ||
| Густота | 722.73 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 23400 | ||
| Телефонний код | +380 4356 | ||
| Географічні координати | 48°43′20″ пн. ш. 27°30′54″ сх. д. / 48.72222° пн. ш. 27.51500° сх. д.Координати: 48°43′20″ пн. ш. 27°30′54″ сх. д. / 48.72222° пн. ш. 27.51500° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 266 м | ||
| Водойма | Жван
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Котюжани | ||
| До станції: | 21 км | ||
| До обл. центру: | |||
| - фізична: | 106 км | ||
| - залізницею: | 115 км | ||
| - автошляхами: | 107 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 23400, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, смт Муровані Курилівці, вул. Соборна, 45 | ||
| Карта | |||
  Муровані Курилівці | |||
 Муровані Курилівці | |||
| |||
|
| |||
Одне з історичних містечок Вінниччини, біля селища знаходиться джерело мінеральної води «Регіна».
Назва Редагувати
Попередня назва міста — Чурилівці (Кериловці, Куриловці, Куриловці Муровані, Кириловці Муровані).
Щодо назви і виникнення поселення — тепер містечка Муровані Курилівці — зафіксовано легенду, згідно з якою у цьому селі була резиденція роду Чурилів. Чуриловці належали подільським шляхтичам Чурилам.
Історія Редагувати
Прадавні часи Редагувати
Багато джерел вказують на те, що місцевість, у якій розташоване містечко Муровані Курилівці, була здавна заселена людьми, — принаймні, з часів Трипільської культури. Деякі дослідники вказували на існування у Курилівцях стін «циклопічної кладки», але це твердження необхідно вважати помилковим, оскільки натурні дослідження довели, що за таку приймали просто дуже схожу кладку XVI—XVII століття.
Виходячи з друкованих матеріалів, у самому містечку археологічні дослідження не проводились.
Від середньовіччя до наших днів Редагувати
Датою заснування містечка прийнято вважати 1453 рік. Тоді воно називалося Чурилівцями — по імені першого поселенця козака — Чурило. Саме він спорудив на лівому березі річки Жван перше житло. З часом шляхом асиміляції, назва Чурилівці переросла в Курилівці.
Перша згадка про село Чурилівці, яке згодом виросло до райцентру Муровані Курилівці, сягає 1492 року. Поселення з'явилось в басейні Дністра в пору боротьби з турками та татарами. Місце тут хороше: на дорозі з Кам'янця до Могилева, на крутих берегах річки Жван, однієї з приток Дністра. Засновниками поселення стали члени відомої в ті часи на Поділлі родини Чурилів гербу Корчак.
У 1565 р. потрапило в залежність від феодала Поляновського.
В середині XVII ст. Зофія — дочка саноцького стольника Миколая Чурила і Зофії Лянцкоронської, вдова по князю Янушу Четвертинському, отримала від батьків Чурилівці в дарунок до другого шлюбу з Казімєжем Миколаєм Коссаковським (пол. Kazimierz Mikołaj Kossakowski). Так започаткувалася нова гілка старого роду, «Коссаковських на Твіржі і Богородчанах», яким Курилівці належали протягом наступного століття. Правнук Казімєжа Миколая — Станіслав Коссаковський (1721—1761), який не мав дітей з дружиною Катажиною з Потоцьких (1722—1803, донька тлумацького старости Єжи Потоцького[2]) — заповів їй всі свої галицькі маєтки, а от Курилівці — лише правом «доживоття» (пол. dozywocie).
З кінця XVIII століття — у власності шляхтичів Косаковських. Після приєднання Правобережжя до Росії власниця маєтку відмовилась присягнути цариці, за що село було в неї відібране. Катерина ІІ подарувала Муровані Курилівці подільському маршалкові Станіславові Комарові.
У 1775 р. селище отримало право на два ярмарки. 1776 р. — 166 димів.
З 1861 р. — центр Мурованокурилецької волості Ушицького повіту.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Мурованокуриловецької селищної громади.[3]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Мурованокуриловецького району, селище увійшло до складу Могилів-Подільського району.[4]
Будинки Редагувати
1871—1873 рр. Палац мав колонаду подібну як в Луврі. Палац був оточений старовиним муром. До ансамблю садиби також входять такі споруди:
- арсенал (конюшня) 1805 р. — мурована одноповерхова будівля — рідкісна за типом господарська споруда, що збереглася до наших часів;
- флігель першої чверті XIX ст. — невеличка двоповерхова будівля в стилі неоготики;
- арочний міст через р. Жван 1805 р. — мурований, трипролітний (до 1941 — п'ятипролітний) — одна з не багатьох інженерно-архітектурних споруд того часу, що збереглися; експлуатується до наших часів.
- З давніх замкових споруд повністю зберігся кам'яний ескарп XVI ст. бастіонного замку (включає підземні склепінчасті каземати) — з північного, східного та південного боків. З західного, напільного, боку збереглися підвалини та залишки колишнього замкового муру. Стіни і величезний замок були збудовані циклопічною кладкою (без жодного розчину). В цілому краї нема більше жодної подібної будови.
Освіта, культура, спорт Редагувати
В Мурованих Курилівцях функціонують такі заклади освіти:
- Навчально-виховний комплекс «Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 — гімназія», вул. Кошового, 2,
- Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2, вул. Соборна, 72,
- Мурованокуриловецька загальноосвітня санаторна школа-інтернат, вул. Спортивна, 3,
- КЗ «Мурованокуриловецька дитяча музична школа», вул. Соборна, 130.
Природно-заповідний фонд Редагувати
- Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення Жван закладений Міклером Діонізієм. В парку були каскади, гроти, оранжереї, фонтани.
- Заповідне урочище Бучина — розташоване на південь від селища.
Особистості Редагувати
В селищі народилися Редагувати
- Буртна Надія Григорівна (* 1959) — майстриня писанкарства, кераміки, вишивки.
- Антоні Вацик (1905—2000) — польський письменник і журналіст.
- Давидзон Яків Борисович (1912—1998) — український фотомитець.
- Дельфіна з роду Комарів (Потоцька) — муза Шопена і Красінського.
- Стефан Крупко[pl] (1890—1976) — польський ботанік — ембріолог.
- Лисенко Володимир Григорович (1941—1999) — український журналіст і краєзнавець.
- Садовський Богдан Анатолійович (1974—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Штівельман Юхим Вікторович (нар. 1923) — майстер художньої кераміки.
- Сергій Асафатов — український співак.
Пов'язані із селищем Редагувати
Горенчук Феодосій Іванович (1908—1986) — полковник Радянської Армії, учасник радянсько-фінської та німецько-радянської воєн, Герой Радянського Союзу (1944).
Сазонов Василь Васильович (1850 — ?) — український, білоруський та російський інженер-архітектор. Губернський архітектор Подільської губернії, архітектор церкви Різдва Пресвятої Богородиці у Мурованих Курилівцях.
Населення Редагувати
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,17% |
| російська | 1,55% |
| інші/не визначилися | 0,28% |
Пам'ятки Редагувати
Пам'ятник жертвам голокосту[6]
Галерея Редагувати
-
При в'їзді до селища
-
Церква Різдва Пресвятої Богородиці
-
Річка Жван
-
ДОТ
-
Братська могила і пам'ятник воїнам-односельчанам
-
Братська могила 156 воїнів загиблих при звільненні селища
-
3-амбразурна довготривала вогнева споруда
-
Пам’ятник воїнам – визволителям
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- ↑ Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ https://socialdata.org.ua/projects/mova-2001/
- ↑ У Мурованих Курилівцях встановили пам'ятник жертвам голокосту. Архів оригіналу за 22 лютого 2020. Процитовано 2 грудня 2020.
Джерела та література Редагувати
- Д. С. Вирський. Муровані Курилівці [Архівовано 2 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 136. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Література Редагувати
- І. А. Забайрачний, С. Д. Кучер. Муро́вані Кури́лівці // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974 — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.454-462
Посилання Редагувати
- Погода у Мурованих Курилівцях [Архівовано 13 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Муровані Курилівці — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР [Архівовано 11 січня 2021 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
- Сайт Мурованих Куриловець. [Архівовано 28 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Фотографії Мурованих Куриловець та району. [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.]
- Замки і храми України [Архівовано 11 серпня 2019 у Wayback Machine.]
- Муровані Курилівці, садиба XVI—XIX ст.
- Мой штетл Еврейские местечки Украины Мурованые Куриловцы [Архівовано 30 червня 2020 у Wayback Machine.]
- Murovanyye Kurilovtsy, Ukraine[недоступне посилання з листопадаа 2019](англ.)
- Облікова картка ВРУ[недоступне посилання з квітня 2019]
- карта [Архівовано 17 серпня 2014 у Wayback Machine.]
Kuryłowce, murowane // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 941. (пол.).— S. 941—942. (пол.)