Заповідне урочище
Заповідне урочище — один з природних об'єктів та територій природно-заповідного фонду України.
Створення ред.
Розробка проєктів створення заповідних урочищ забезпечується органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на місцях, а на території Автономної Республіки Крим — органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
Статус і завдання заповідних урочищ ред.
Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотні та інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані.
Оголошення заповідних урочищ провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Завдання, особливості природоохоронного режиму заповідних урочищ визначаються на основі Закону України від 16.06.1992 № 2456-XII "Про природно-заповідний фонд України безпосередньо в їх первинних облікових документах.[1]
Основні вимоги щодо режиму заповідних урочищ ред.
На території заповідних урочищ забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу, відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов'язання і витрати щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. В окремих випадках навколо заповідних урочищ встановлюються охоронні зони.
Територія заповідних урочищ познчається на місцевості межовими охоронними знаками.
Проблеми охорони заповідних урочищ ред.
Згідно Правил поліпшення якісного складу лісів, затверджених Кабміном України 12 травня 2007 р. № 724 в заповідних урочищах дозволяється проведення суцільних і вибіркових рубок наступних видів: догляду, санітарних, лісовідновних, переформування, реконструкції, ландшафтних[2]. У результаті, в заповідних урочищах, незважаючи на строгий заповідний режим, що декларує ст. 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»[3], відбувається масове вирубування лісу, чим завдається істотний збиток біорізноманітності. Так, в середньому в кожній області України в заповідних урочищах щорічно рубається близько 4400 м3 деревини на площі близько 85 га, а в середньому щорічно по Україні — близько 105400 м3 деревини на площі близько 2040 га, що складає 2% від усієї площі заповідних урочищ[4][5].
У Київській області рубками пройдено кожне третє заповідне урочище, що має ліс[4]. На жаль, у багатьох заповідних урочищах є і інші порушення заповідного режиму — забудова, здобич піску і глини, полювання, масовий відпочинок населення, заїзд автотранспорту та ін.[4]. Наприклад, в заповідному урочищі «Турчино» (Київська обл.) відбувається заїзд машин і відпочинок населення, у заповідному урочищі «Святе» (Чернігівська обл.) незаконно споруджений особняк, в заповідному урочищі «Марьївське» (Миколаївська обл.) була організована незаконне видобування піску, в заповідному урочищі «Радомська дача» (Чернігівська обл.) відбувається незаконне висадження інтродуцентів (ялиці і модрини), у заповідному урочищі «Лівобережжя» (Миколаївська обл.) відбувається незаконний масовий відпочинок населення, в заповідному урочищі «Дубові гряди» (Харківська обл.) зафіксовано незаконне сінокосіння, на Волині масове браконьєрство відмічене в заповідному урочищі «Озеро Тур», в заповідному урочищі «Березина» в Хмельницькій області розрито законсервовану ракетну шахту, в заповідному урочищі «Сарганівський ліс» (Кіровоградська обл.) виявлені незаконні звалища[4].
Форма власності ред.
Заповідні урочища можуть перебувати як і державній власності, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходиться заповідне урочище, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.
Наукові дослідження ред.
На території заповідних урочищ, де не створені спеціальні наукові підрозділи, дослідження організовуються природними заповідниками, біосферними заповідниками, національними природними парками, ботанічними садами та дендрологічними парками загальнодержавного значення, розташованими у цих регіонах.
Кількість в Україні ред.
Станом на початок 2014 року до складу природно-заповідного фонду України входило 809 заповідних урочищ загальною площею 95903,79 га[6]. На 2015 р. в Україні налічувалося 811 заповідних урочищ на площі 98642 га.
Примітки ред.
- ↑ Про природно-заповідний фонд України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 30 грудня 2022.
- ↑ Правила поліпшення якісного складу лісів
- ↑ Закон України «Про природно- заповідний фонд України»
- ↑ а б в г Масові порушення охоронного режиму в заповідних урочищах України. Архів оригіналу за 9 липня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
- ↑ Скільки лісу рубають в українських заповідниках, заповідних урочищах, регіональних ландшафтних парках і пам'ятниках природи. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 12 серпня 2015.
- ↑ Перелік територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення
Джерела ред.
Посилання ред.
- Природно-заповідний фонд України [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Заповідні урочища [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.