Урочище — у широкому розумінні, народна назва будь-якої місцевості, відмінної від інших.

Урочище

Урочище «На Козах», Замчиско (Словаччина)

Опис

ред.

Урочищем може стати будь-яка частина місцевості, яка відрізняється від інших ділянок навколишньої місцевості. Наприклад, це може бути лісовий масив серед поля, болото або щось подібне, а також ділянка місцевості, що є природною межею між чим-небудь. Урочищем іноді називають і окремо розташовані невеликі населені пункти, оскільки вони виділяються на навколишній місцевості.

На радянських і українських топографічних картах термін «урочище» використовується для позначення територій колишніх населених пунктів, на яких не збереглася забудова. У минулому багато істориків і географів (зокрема, П. А. Гільтебрандт) зараховували до «урочищ» будь-які населені пункти.

У фізичній географії урочище — це закономірно складена група однорідних ділянок природи (фацій), яка відособлена більш-менш чіткими природними або антропогенними межами. Це з нижчих одиниць фізико-географічного районування, морфологічна частина географічного ландшафту (гора, западина тощо). Підрозділяється на фації, які характерні однорідним субстратом.

Урочища, що мають важливе наукове, природоохоронне й естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані, можуть оголошуватися заповідними (див. Заповідне урочище).[1]

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. Закон України від 16.06.1992 № 2456-XII «Про природно-заповідний фонд України». Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 16 серпня 2013.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
  • Урочище // Словник-довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В. С., 2013. — С. 181.