Відкрити головне меню

Чурили

сторінка значень у проекті Вікімедіа

Чурили — шляхетські роди.

Зміст

гербу КорчакРедагувати

Український (руський)[1] шляхетський рід гербу Корчак.

Версії походженняРедагувати

Бартош Папроцький засновником роду вважав сина Олександра Горайського гербу Корчак Андрія, який мав прізвисько «Чурило» (Чирило, Цирило, Цирил)[джерело?]. Адам Бонецький безсумнівним протопластом роду вважав Івана (Івоню) з Клеців[2] — брата коронного підскарбія Дмитра з Гораю, разом з яким 1377 отримали від короля Людовика Угорського Горай та Красник з прилеглостями[3].

ПредставникиРедагувати

  • Іван, 1378 був свідком продажу Климунтова[3]
  • Чурило-Бродовський — шваґро князя Федора Даниловича Острозького[4], 1385 подарував йому своє село Бродово поблизу Острога; бл. 1435 князь Андрій Федорович Острозький заставив Тучампи (Tuczampy) своєму братові Чурилу, галицькому підкоморію, тому А. Бонецький припускав, що Іван (Івоня) міг бути ідентичним Чурилові Бродовському, а дружина князя Федора[3] Агафія — його дочкою[5]

  • Іван (Івоня)[6]
    • Олександр
    • Андрій[5] Кирило (Цирил) — прадід галицького підкоморія Андрія; наприкінці XIV — на початку XY ст. змінив родове прізвище з руського Цирило (пол. Cyrylo) на спольщений варіант Чурило, заклав село Стоянці (пол. Stojanice) в Мостиському повіті — пізніше родинне гніздо[джерело?]; 1410 продав Черепин Давидовському[5]
      • Іван, 1448 отримав різні маєтності на Поділлі правом застави, 1456 мав процес проти Ходорівського
      • Андрій — галицький підкоморій 1436, 1446 разом з братом Іваном мав процес проти Бибельського
        • Іван (старший), син першої дружини, 1462 отримав Рогізне, Ростків, Тулиголови після поділу спадку з братами; Стоянці, Уйковичі, Хмельник (Chmielnik), Рудоловичі (Rudołowice) не підлягали поділу, помер бездітним
        • Іван (молодший), син другої дружини Ельжбети
        • Андрій, син другої дружини Ельжбети, 1462 ще неповнолітній разом з братами провів поділ спадку, у висліді якого разом з Іваном молодшим отримали Королин (Królin), Дмитровичі, Конюшки, Куматичі (Kumatycze), Влостків (Włostków), Самичі (Samicze);
    • Микола; 1405 р. разом з братами Олександром та Андрієм поділили маєтності[5]


МаєтностіРедагувати

Отримали чимало маєтностей після вигасання роду Язловецьких.

Їх маєтностями були, зокрема:

гербу РавичРедагувати

Каспер Несецький та Адам Бонецький стверджували про існування роду Чурилів гербу Равич, дідичним селом яких було Чурили Луківського повіту.

ПредставникиРедагувати

  • Яків — домівник Пйотра Любранського
Чурили Олендзькі

Деякі представники роду від назви села Оленди (Olendy), розташованої поряд з с. Чурили, писалися як Чурили Олендзькі.

  • Станіслав — луківський гродський суддя 1581
  • Ян — отримав лист żelazny від короля Владислава IV у 1637

ПриміткиРедагувати

  1. а б Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 86. (пол.)
  2. Бонецький написав Iwan v. Iwonia z Kleczczy → див. : Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 4. — S. 33.
  3. а б в Boniecki, s. 33.
  4. Kuczyński S. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 382—383. (пол.)
  5. а б в г Boniecki, s. 34.
  6. Boniecki, s. 33—34.
  7. Akta grodskie i ziemskie z archiwum tak zwanego bernardyńskiego… — Lwów, 1889. — T. 14. — S. 538. (лат.), (пол.)
  8. Byliński J. Przerębski (Przerembski) Maksymilian h. Nowina (ok. 1577—1639) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: PAU, 1985. — T. ХХVIII/4, zeszyt 119. — S. 761 (пол.)
  9. Stanisław Czuryło h. Korczak (ID: 4.59.52)
  10. Оssolinscy (01) Архівовано 4 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  11. Lanckorońscy (01) Архівовано 29 October 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  12. Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 35.
  13. Kiryk F. Kola (Koło) Mikołaj h. Junosza (zm. 1532) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967. — T. ХІІІ/2, zeszyt 57. — S. 286 (пол.).
  14. Barącz S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — S. 16. (пол.)
  15. Там само. — С. 86.
  16. Plewczyński M. Sieniawscki Mikołaj h. Leliwa (1489—1569) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 1996. — T. XXXVII/1, zeszyt 152. — S. 123. (пол.)
  17. польською пол. Jerzy
  18. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 122. (пол.)
  19. Kuczyński S. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947. — T. VI/4, zeszyt 29. — S. 383 (пол.)
  20. Kowalska H. Maciejowski Bernard herbu Ciołek (zm. 1543) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974. — T. XІX/1, zeszyt 80. — S. 69—71. (пол.)
  21. Оssolińscy (02) Архівовано 21 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  22. Lanckoronscy (01) Архівовано 29 October 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  23. Dzieduszyccy (01) Архівовано 21 September 2013[Дата не збігається] у Wayback Machine. (пол.)
  24. Пшик В. Петро — перший жидачівський воєвода… — С. 7.

ДжерелаРедагувати